12. Ю.Андрухович «Рекреації»: десакралізація поета-месії.

Однією з причин руйнування цілісного авторського образу в постмодерній прозі є настанова постмодернізму на неоднозначність. Відсутність чітких орієнтирів, визначених категорій - один з основоположних принципів постмодерної філософії. Фрагментований текст без упорядкованої структури, композиції. Відповідно, подібні явища літератури мали б бути закритими для читацького сприйняття і розуміння. Однака, існує певний принцип, який забезпечує фрагментованій оповіді постмодерного тексту комунікативний ефект. К. Малмгрін пропонує поняття «авторської маски», на означення центру-звязки в розірваній постмодерній оповіді. Авторська маска - налаштовує реакцію імпліцитного читача - таким чином здійснюється комунікативний зв'язок тексту з реальним читачем. Природа авторської маски - визначається як ігрова. Автор як дійова особа постмодерного роману виступає в ролі «трікстера» - перевертає, висміює умовність масової і класичної літератури, стереотип мислення читача.

У дослідженні творів Андруховича виходимо з тієї думки, що в творах автора бабувістський радісний карнавал руйнується, поступаючись місцем карнавалізації. Конкретний аналіз тексту підтверджує, що карнавалізація безпосередньо визначає специфіку творів персонажів у романі Рекреації (карнавальні образи тепер маютьвульгарний смисл) Герої-поети наділені амбівалентними характеристиками. Андрухович створює карнавалізовану художню дійсність, використовуючи принцип амбівалентності як один із засобів гри. На-д: Ростислав Мартофляка - перспективний поет + п’яничка. автор не висміює недоліки вдачі свого героя, а здійснює гру із стереотипними, закоріненими у суспільній свідомості поняттями «поета - месії»

13. Десакралізація образу поета в романі ю.Андруховича «Московіада».

У дослідженні творів Андруховича виходимо з тієї думки, що в творах автора бабувістський радісний карнавал руйнується, поступаючись місцем карнавалізації. Конкретний аналіз тексту підтверджує, що карнавалізація безпосередньо визначає специфіку творів персонажів у романі Рекреації та Московіада. За грою, іронією в «Московіаді» автор не відсторонюється від серйозних проблем - почуття патріотизму. Тому варто пригадати характеристику постмодернізму романів Андруховича як «постмодернізму з постколоніальним знаком питання». Справді, заперечення імперської політики не сумісні з постмодерною перверзійною грою. Однозначні, іноді категоричні заяви, сповнені осуду, що неодноразово зустрічаються в тексті, свідчать про те, що карнавалізм у Московіаді набуває іншої якості. деякі елементи зі сфери карнавалу - маска блазня, образ короля - блазня, що зявилися в полі авторської гри, підсилюють іронічно-пародійні інтонації, зміцнюють відчуття абсурду імперії, стають атрибутами іншого, блюзнірського карнавалу. (карнавальні образи тепер маютьвульгарний смисл)

14. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».

В українському постмодернізмі гоголівський інтертекст є у складі романтичної народницької традиції, насамперед - у складі багатоаспектного «міфу Україна». Очевидно, що складовою цього міфу стає протистояння імперського центру - і рідної, батьківськї периферії, як це спостерігаємо в модерністської інтерпретації гоголівських душевних страждань. Саме такий «міф України» лежить в основі «Московіади» - роману Ю. Андруховича (1993 р.). Крім того, у Андруховича протиставлені природна, гармонійна культура (українська) - і урбаністична барочно-готична (московська). Постмодерністський роман написаний в іронічній гоголівської оповідної манері. Постмодерністський інтертекст розгортається в межах гоголівської просторовості: Україні («Гетьманщина») - Росія («Московщина») Але найчастіше інтертекст визначають романтичні протиставлення між святістю і чортівнею Це гоголівський мотив демонології, при якому простір духу виявляється полем битви двох містерій - християнської та бісівської. Український постмодернізм активно інтерпретував гоголівську містику, як івдрефлексоване українськими модерністами гоголівське «роздвоєння душі», поєднуючи їх пошуком національної самобутності та національної ідеї. У романі Ю. Андруховича «Рекреації» молодь намагається долучитися до неї на Святі воскресаючого Духа, що проводиться в м. Чортополе. Поєднання світлих і темних сил в межах одного хронотопу (воскресає дух - в Чортополе) надає демонічне вплив на події, що знаменує приреченість консервативних форм національної свідомості, а також стереотипів традиційного возрожденческого українського мислення і поведінки. Ю. Андрухович занурює героїв у міфологізованої реальність неофашизму і тоталітаризму, відтворюючи в ігровій формі страшну картину військової історії. Герої переживають містичні стани, перевтілення, страх смерті, дотик до непознаваемой таємниці, як у «Вії» М. Гоголя це сталося з Хомою Брутом.