- •16. Проблематика й образи п’єси «Пригости мене горіхами» а.Багряної.
- •17. Пошуки (експерименти) самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
- •1) Проблема постмодернізму в українській літературі.
- •2. Сучасна українська література: періодизація і покоління.
- •3. Бубабістська форма постмодернізму в сучасній українській літературі.
- •4. В.Шевчук «Місяцева зозулька із ластів’ячого гнізда»: просторова картина світу.
- •5. В.Шевчук «Око прірви»: хронотоп дороги.
- •6. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •7. Роман о.Забужко «Польові дослідження українського сексу»: дискурси у вимірі «пост».
- •8. Літературні періодика, видавництва, інтернет-ресурси, конкурси, премії.
- •9. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •10. Рецепція класики української літератури в поезії «Задзеркалля: пані Мержинська» о.Забужко.
- •11. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •12. Ю.Андрухович «Рекреації»: десакралізація поета-месії.
- •13. Десакралізація образу поета в романі ю.Андруховича «Московіада».
- •14. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •15. Посттоталітарна ігрова людина в романі ю.Андруховича «Перверзія»
- •18. «Самогубство самоти» Неди Неждани: сценарій «безвихідних ситуацій».
- •19. Сюжет з подвійною візуалізацією у п’єсі «Самогубство самоти» Неди Неждани.
- •20. «Культ» Любка Дереша: особливості часопростору.
- •21. «Культ» Любка Дереша: проблема молодіжних субкультур
- •22. «Культ» Любка Дереша: інтертекстуальний простір.
- •23. «Депеш Мод» с.Жадана: колективний портрет покоління.
- •24. «Депеш Мод» с.Жадана: хронотоп міста.
- •25. «Бездомність» героя с.Жадана.
- •26. «Жертва забутого майстра» є.Кононенко й проблема масової літератури.
- •27. «Жертва забутого майстра» є.Кононенко (або інший твір письменниці): образ сучасної жінки.
- •28. Посколоніальний дискурс і.Малковича: пошук ідентичності
- •29. Модус пам’яті в поетичній творчості і.Малковича.
- •30. Т.Малярчук «Згори вниз» ландшафт місцерозвитку та «ландшафт» душі персонажа.
- •32. Роман «Знак Саваофа» о.Ульяненка (або інший твір письменника) як роман-провокація.
- •33. Містичний простір роману г.Пагутяк «Слуга з Добромиля».
- •34. Романи Ірен Роздобудько в контексті масової літератури.
- •35. Є.Пашковський. Роман «Безодня» (або інший твір цього автора): особливості стилю.
19. Сюжет з подвійною візуалізацією у п’єсі «Самогубство самоти» Неди Неждани.
Надія Леонідівна Мірошниченко (Неда Неждана) (8 червня 1971 Неждана в пєсі грає у випадок, дивні збіги обставин, як-от жінка на даху,чоловік, тіло.два коти, суїцид і т.д., а у розвязці це «реаліті шоу» - «Останній герой суїцидц» з призом у 10 тис для рятівника. Парадокс, але насправді ірреальні речі відбуваються тоді, коли «плановий сюрреалізм» виконав своє завдання – стрибок у фіналі з парашутом залишає безліч запитань відкритими. Авторка означує жанр пєси як трагіпафос на 13 сходинок, лдну паузу і одне падіння. Така характеристика притаманна радше структурі твору, трансформованій фабульно-подієвій схемі, що почасти перегукується із драмою бароко, де сцена мала три рівні: пекло,землю і рай. Драматична дія розгортається на даху висотного будинку(десь між небом і землею)- урбанізоване містичне місце, де принаймають доленосні рішення та звичний прихисток для котячих побачень. Дійові особи абстраговані й символічні водночас- це Він, Вона, Тіло, Кіт, Киця, котрі відзеркалюють, резонують людську поведінку. Влдночас це й пре фігурації: Вона –любов; Він-надія; Кіт-хвацький чоловік; Киця-романтична жінка. Варто памятати що кіт – тварина містична, вважалася сакральною в Стародавньому Єгипті й була залучена в містеріях; у Європейській традиції – незмінний супутник відьом і курєр між реальним і потойбічним світом. Може скластися хибне враження, що у драмі зміщено номінативні значення, наче у сценарії поганого ігрового кіно, де режисер-Бог, чоловік-Ангел рятують заблукалу душу жінки-самогубці, або ж полюють на неї. Фактично відбувається передублювання, накладання рольової семантики, твориться симулякр фарсової ситуації, адже сповідальні монологи Її та Його втрачають правдивість, істинність трагізму через актуалізацію уявних телеглядачів, а відтак присутність і співучасть цілком реальних глядачів у залі. Середньовічний театр смерті – Аутодафе користувався неабиякою популярністю в мешканців міст. Зацікавленість людьми сценами мук і кровопролиття, смерті лягла в основу сценаріїв сучасного кіно. Психологічна патологія підглядання, спостереження за людиною в реальному житті, гонитва за справжністю баченого, відчутого спонукало до популяризації реаліті-шоу. Розповідь жінки про обставини , що привели її на дах, можуть видатися на перший погляд не суттєвими, як врешті про це й говорить чоловік, водночас вона уся просякнута ангедонією(безрадісністю), стан, коли домінує не так бажанн померти як небажання жити. Відчуття самотності і непотрібності постає як тотальне й всеохопне. Форма реаліті-шоу не випадкова,адже чимало самогубців прагне на підсвідомому рівні бути врятованими, а публічність цього акту дає шанс саме на таке розвязання внутрішнього духовного конфлікту. Врешті,сам вчинок у свідомості людей, котрі зважуються на це, передбачає відповідну реакцію, вони так чи інакше «пишуть» сценарій пісял цієї події, сподіваючись на певну реакцію у людей, через яких він стався. Однак, як доводить реальність, усе часто має не такий пафосний і романтично-караючий вигляд, власне, на це і вказує Він у своїх іронічних репліках. Його зауваження стосовно зовнішнього вигляду жінки: «ви вдягнули гарну вечірню сукню – вам дуже личить,справді. І туфлі на підборах...Напевно, і білизну в тон». Маємо не так елемент естеттизації самої смерті, як от гарне вбрання чи зручне місце падіння, а уявне «проживання» суїцидентом власного сценарію цього вчинку до та після нього. Згідно архетипізованих сценаріїв самогубства, що утвердились у людській свідомості, Він вимагає від Неї передсмертної записки. Як стверджують психіатри, один із 6 суїцидентів залишає її. Він і Вона знаходять тіло,злякавшись,намагаються обгрунтувати найнеймовірніші версії його появи. Зачинені двері, котрі не дають змоги їм залишити дах – спонук до розвязання ситуації, котра зміщує семантичні вектори з самогубці до вбивці, згодом виявляється що це лише манекен. Вона просить чоловіка вбити її бо хвилюється що ж буде, коли виявиться що все таки існує життя після смерті і душа за порушення цього закону вічно каратиметься упеклі.