- •Політична економія
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •Питання 1. Виникнення та етапи розвитку економічної думки
- •Питання 2. Предмет політичної економії
- •Взаємозв’язок політекономії з іншими науками:
- •Питання 3. Методи пізнання економічних процесів
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Функції політичної економії. Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 33–59.
- •Питання 1. Виробництво та його роль в житті суспільства
- •Питання 2. Продуктивні сили і виробничі відносини
- •Питання 3. Суспільний продукт і його форми
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 41–43.
- •Питання 1. Потреби, як рушійний мотив виробничої діяльності
- •Питання 2. Економічний закон зростання потреб
- •Питання 3. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація
- •Класифікація економічних інтересів:
- •Шляхи поєднання економічних інтересів:
- •Інтерес споживача
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 104–123.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 48–69.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 94–119.
- •Питання 1. Формаційний та цивілізаційний періодизації суспільного розвитку
- •Питання 2. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи
- •Питання 3. Типи економічних систем та закони їх розвитку
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 123–165.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 82–119.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 119–159.
- •Питання 1. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •Питання 2. Товар і його властивості
- •Питання 3. Гроші та їх функції в економіці
- •Товарні → Металеві → Паперові → Кредитні → Електронні
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 228–256.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 211–225.
- •Лекція 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження Питання 1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •Питання 2. Структура авансованого капіталу
- •Питання 3. Виробництво додаткової вартості
- •Лекція 7. Наймана праця і заробітна плата Питання 1. Сутність, види і джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи
- •Питання 2. Заробітна плата: сутність, форми, системи
- •Питання 3. Диференціація доходів населення
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 289–299.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 185–197.
- •Питання 1. Витрати виробництва: сутність і класифікація
- •Питання 2. Прибуток та капітал і фактори, що його визначають
- •Питання 3. Сутність ціни та механізм ціноутворення
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 165–204.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 127–158.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 159–172.
- •Питання 1. Ринкове господарство: риси, структура, функції
- •Питання 2. Основні суб’єкти ринкової економіки
- •Питання 3. Конкуренція: суть і види
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 158–164.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 185–195.
- •Питання 1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
- •Питання 2. Доходи домогосподарства та їх розподіл
- •Питання 3. Витрати на споживання заощадження домогосподарств
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 257–289.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 164–185.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 195–218.
- •Питання 1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •Технологічна відокремленість
- •Юридичне оформлення відокремленості.
- •Участь у суспільному поділі праці.
- •Питання 2. Капітал підприємства та його кругообіг
- •Питання 3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент, рента
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 299–325, 343–366.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 197–211, 225–239.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 172–185, 218–245.
- •Лекція 12. Капітал в сфері обігу Питання 1. Торговий капітал і торговий прибуток
- •Біржова. Питання 2. Позичковий капітал і процент
- •Питання 3. Кредит: суть, форми, функції. Банки
- •Лекція 13. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки Питання 1. Аграрне виробництво: суть та особливості
- •Питання 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- •Питання 3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 366–422.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 249–281.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 284–302.
- •Питання 1. Сутність і багатогранність суспільного відтворення. Відтворення національного продукту і національного багатства
- •Питання 2. Суспільний продукт і його форми
- •Питання 3. Економічне зростання: сутність, типи і фактори
- •Питання 4. Циклічність економічного розвитку
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 445–474.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 281–308, 302–329.
- •Питання 1. Ринок праці та особливості його функціонування
- •Питання 2. Безробіття, його види і наслідки
- •Регіональне.
- •Питання 3. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 308–319.
- •Питання 1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •Питання 2. Фінанси, фінансова система і фінансова політика
- •Крива Лаффера(теоретична)
- •Питання 3. Грошово-кредитна політика та її інструменти
- •Шляхи покриття дефіциту дб:
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 319–347.
- •Питання 1. Національні моделі економічних систем
- •Питання 2. Сутність і основні риси перехідних економік
- •Питання 3. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкових відносин
- •Головні завдання перехідного періоду:
- •Основними інструментами держави є:
- •Основні форми монопольних утворень:
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 496–517.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 347–375.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 329–381. Питання 1. Світове господарство: суть і структура
- •Питання 2. Всесвітній ринок товарів і послуг
- •Питання 3. Зміст і структура світової валютної системи
- •Етапи розвитку мвс:
- •Система „золотого стандарту”:
- •Ямайська вс (створена у 1976)
- •Режими конвертованості:
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток україни
- •Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 517–522.
- •Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 375–386.
- •Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 381–397.
- •Питання 1. Глобалізація як закономірний процес світо господарського розвитку
- •Питання 2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки. Класифікація глобальних проблем
- •Питання 3. Взаємопов’язаність та передумови вирішення глобальних проблем
- •Глосарій
- •Рекомендована література
Питання 2. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи
Економічна система в цілому, тобто як взаємодія між основними підсистемами (продуктивними силами, техніко-економічними, організаційно-економічними відносинами, відносинами економічної власності та господарським механізмом) є предметом вивчення передусім економічної теорії, а не політичної економії. Остання, як зазначалося, вивчає, передусім, відносини економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил.
Економічна система - взаємодію відносин економічної власності і продуктивних сил та елементів цих підсистем (законів розвитку останніх) у процесі виробництва та привласнення матеріальних і нематеріальних благ у всіх сферах суспільного відтворення, внаслідок чого виникають закони суспільного способу виробництва, передусім, основний економічний закон (що втілює в собі основну мету суспільства).
З урахуванням повного визначення політичної економії формується соціально-економічна система.
Така система — це комплекс взаємодіючих суспільних підсистем, базисних і надбудовних відносин та їхніх елементів і зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають закони суспільного розвитку, які безпосередньо або опосередковано регулюють
виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних і нематеріальних благ у певній країні, надають цілісності та організованості такій системі, підпорядковують її розвиток спільній меті.
Структура економічної системи — це сукупність стійких зв'язків і відносин (а, отже, і взаємодія), інтегруючу роль серед яких відіграють відносини економічної власності та господарський механізм, серед яких вирішальне значення, в т. ч. у визначенні сутності господарського механізму, належить відносинам власності на засоби виробництва.
У структурі соціально-економічної системи інтегруюча роль закріплюється за власністю на засоби виробництва і владою (економічною та політичною), оскільки між власністю і владою існує органічний взаємозв'язок, що передбачає перехід власності у владу і навпаки.
Внаслідок закономірних зв'язків (а отже, взаємодії) між окремими економічними підсистемами виникають складніші метасис-теми. Так, внаслідок взаємодії між продуктивними силами і техніко-економічними відносинами формується технологічний спосіб виробництва; внаслідок взаємодії продуктивних сил і відносин економічної власності утворюється суспільний спосіб виробництва; внаслідок взаємодії техніко-економічних, організаційно-економічних відносин та відносин економічної власності утворюються економічні відносини; взаємодія останніх із продуктивними силами приводить до виникнення економічного способу виробництва.
На основі закономірних зв'язків і відносин між різними структурними ланками економічної системи (метасистемами, підсистемами, елементами в їх різній комбінації) виникають економічні закони. Так, взаємодія продуктивних сил і відносин економічної власності регулюється законом відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.
Якщо йдеться про соціально-економічну систему, то для неї характерний закон адекватності надбудовчих відносин (культури, моралі, етики тощо) і, передусім, права і політичної влади, — базисним відносинам, серед яких найважливішу роль відіграють відносини економічної власності.
Якщо дотримуються ці закони, то розвиток суспільства відбувається найшвидшими темпами, а, отже, найшвидше і найповніше здійснюється соціально-економічний прогрес. Водночас це означає посилення процесів її самоорганізації, цілісності. Поняття "цілісність" є вужчим, ніж поняття "система", оскільки враховує лише єдність у межах системи.
Цілісність, а отже й висока організованість і ефективність сучасних розвинених економічних систем, залежить від того, наскільки сильна її гуманістична, демократична та екологічна спрямованість.
Гуманістична спрямованість - підпорядкованість розвитку економічних систем найвищим моральним, культурним, гуманістичнім цінностям людей праці (зокрема, цінностям християнської економіки), розвитку їхніх творчих, організаційних, розумових і фізичних здібностей, тобто всіх сутніс-них сил людини.
Демократична спрямованість найбільше залежить від двох основних чинників: від ступеня демократизації економічних відносин і, насамперед — відносин економічної власності; від ступеня участі працівників в управлінні виробництвом і власністю, їхнього впливу на господарський механізм. Командно-адміністративна система характеризувалася тотальним відчуженням трудящих від результатів виробництва, від економічної та політичної влади тощо. Ці негативні процеси ще більше посилилися в Україні внаслідок відчуження переважної більшості населення від власності і влади, від управління власністю і зосередження цих інститутів у руках кланово-номенклатурної еліти, а також внаслідок тотального зубожіння населення.
Цілісність та організованість економічної системи залежать від наявності у неї спільної мети. Ця мета має бути не просто проголошена. Вона має стати внутрішнім імпульсом діяльності переважної більшості населення, невід'ємним елементом її економічного мислення.
Для України такою метою є, з одного боку, досягнення економічної та певною мірою політичної незалежності, а з другого — переорієнтація стратегічної мети, яка нині полягає у підпорядкованості соціально-економічної системи вузькоегоїстичним інтересам нової української фінансової олігархії.
Екологічна спрямованість економічної системи передбачає формування такої еколого-економічної системи, яка б зберігала природу, сприяла задоволенню зростаючих екологічних потреб суспільства (у чистому повітрі, екологічно чистих продуктах тощо), сприяла впровадженню у виробництво техніки і технології, яка б оберігала навколишнє середовище та ін.
Я кщо розглядати загальну для всіх суспільно-економічних формацій структуру продуктивних сил, то до них належать:
засоби праці
предмети праці (в єдності утворюють засоби виробництва)
люди, які мають виробничий досвід і приводять у рух засоби виробництва
сили природи, що використовуються людьми (вітер, сонце, енергія річок тощо).
Наприкінці XIX — на початку XX ст. до загальної структури продуктивних сил включається ще один елемент — форми і методи організації виробництва. Цей елемент продуктивних сил використовувався і раніше, але це здійснювалось емпіричним шляхом, що приносило незначне зростання продуктивності праці і не давало підстав включати його до системи продуктивних сил. Таку підставу дає використання першої у світі наукової організації праці — системи Тейлора. Цей фактор реалізувався через працю людини, втілився в синергічному ефекті.
У середині 50-х років виникає п'ятий якісно новий елемент продуктивних сил — наука. Оскільки його виникнення збіглося з процесом розгортання НТР (останній процес водночас і прискорив це виділення і був його причиною), то відбуваються докорінні перетворення кожного із попередніх елементів і цілісної системи продуктивних сил. Внаслідок цього посилюється ефективність дії кожного окремого чинника, їх синергічний ефект.
Виникнення інформаційної революції у середині 70-х років призвело до появи ще одного найновішого елемента системи продуктивних сил — інформації. Його поява і наступний розвиток сприяли якісному вдосконаленню кожного елемента продуктивних сил та їх системи в цілому. Зокрема, з'являються інформаційні технології, відбувається інформатизація процесу праці, інформація стає одним із засобів вдосконалення форм і методів організації виробництва. Країни, що не стали на цей шлях або значно відстали від побудови такої економіки, можуть перетворитись на інформаційну колонію передових країн світу. Така загроза є цілком реальною для економіки України.
У процесі історичного розвитку продуктивні сили загалом, як і окремі їх елементи, постійно збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. На ранніх стадіях розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації. Нині робітники мають, переважно, високий рівень освіти (середню загальну або середню спеціальну), кваліфікації, а в Японії уже постала проблема переходу до загальної вищої освіти.
Внаслідок постійно поновлюваного процесу взаємодії всіх елементів продуктивних сил виникають такі суспільні продуктивні сили, як кооперація, поділ праці тощо.
Продуктивні сили — чинники, які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні та духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.
Головна продуктивна та соціальна сила - людина. Це зумовлене тим, що, по-перше, людина — творець усіх інших елементів продуктивних сил, по-друге, без праці людини вони не перетворюються на фактори виробництва (наприклад, найновіша техніка без дії людини стає купою металу); по-третє, потреби та інтереси людини — основна рушійна сила соціально-економічного прогресу суспільства.
Якщо дотримуватись вимог принципів історизму та суперечності і враховувати політекономічний аспект людини, то слід виділити в ній дві сторони, що відображають, відповідно її приналежність до продуктивних сил і відносин економічної власності. Такими сторонами є людина-працівник і людина-власник, про що вже йшлося раніше при аналізі потреб.
Щоб оцінити основні риси кожної з цих сторін, слід усвідомити, що за останні два століття (з часів обґрунтування А. Смітом "людини економічної") відбулись істотні зрушення в ціннісних орієнтирах суспільства від приватнопідприємницької до колективної ідеології. Відомий український економіст Б. Гаврилишин, аналізуючи процес еволюції в США (де приватнопідприємницька ідеологія серед розвинених країн світу є найсильнішою), зазначає, що основним напрямом таких змін має бути перехід індивідуалістично-егоїстичних конкуренційних цінностей, за яких спостерігалося верховенство особи (цей період розвитку США він називає "ковбойською економікою") до громадсько усвідомлених кооперативних цінностей, за яких особа є частиною громади. На його думку, в Японії вже давно панують групово-кооперативні цінності.
Основними рисами людини-власника у більшості розвинених країн світу є:
1) всебічно розвинена власність на свою робочу силу та можливість її реалізації у привласненні такої величини заробітної плати, яка відповідає вартості робочої сили і враховує значною мірою результати праці;
2) часткова власність більшості найманих працівників на засоби виробництва у формі акцій, що дає можливість привласнювати частину прибутку у формі дивідендів, про що буде сказано в наступних темах;
3) зростаюча участь в управлінні власністю на підприємстві, що в окремих країнах навіть закріплене в конституції;
4) власність на все більшу частину домашнього майна, яка є частиною національного багатства;
5) власність частини висококваліфікованих працівників на інформацію, про що буде сказано далі.
Найглибиннішою економічною сутністю людини з боку суспільної форми (відносин економічної власності) є діалектично суперечливе поєднання колективної та індивідуальної власності, в якому (поєднанні) приватна форма трудової власності відповідає її природним властивостям, відображає людську природу взагалі, розкриває належність людини до продуктивних сил і є основою економічної незалежності, свободи індивіда. Колективна власність у такій суперечності відображає соціальну якість економічної сутності людини, розкриває її належність до відносин економічної власності, її особистість, що розглядається з погляду базисних відносин суспільства. Із розвитком продуктивних сил (насамперед, сутнісних сил людини), прогресу економічної системи соціальна сторона сутності людини все більше заперечує (діалектично) біологічну, а колективна і суспільна форми власності в економічній сутності людини — приватну форму власності. Водночас із послабленням соціальної сторони людини посилюється її біологічна сторона.
Така характеристика в сучасних умовах доповнюється низкою рис людини соціальної. Остання є сукупністю суспільних відносин, тобто діалектичною єдністю базисних економічних (в органічній єдності техніко-економічних, організаційно-економічних та відносин економічної власності) та надбудовчих суспільних відносин (соціальних, політичних, правових, національних, культурних, духовних).
Тому для здійснення докорінних перетворень в Україні, внаслідок яких вона могла б увійти до числа цивілізованих країн світу, необхідно подолати глибоке відчуження найманих працівників від власності (в т. ч. інтелектуальної), самого процесу праці (тобто подолати безробіття, а серед зайнятих — нетворчий монотонний, значною мірою ручний характер праці), від управління виробництвом і власністю, техніко-економічне відчуження (шляхом впровадження гуманізованої та екологічної техніки і технології), організаційно-економічне відчуження (шляхом розвитку організаторських здібностей людини, обміну досвідом у цій сфері), що у сукупності означатиме подолання економічного відчуження. У процесі такого подолання посилюватиметься синергічний економічний ефект, тобто виникатиме нова могутня продуктивна сила.
У інших сферах суспільних відносин потрібно подолати відчуження від соціальних відносин (для цього слід згуртуватись у потужний і організований клас для відстоювання своїх інтересів), від політичної, юридичної влади, від культури (передусім мови)), духовних благ, від користування багатогранною системою інформаційного забезпечення. Слід також подолати відчуження людини від історії (своєї країни, народу). Тільки за таких умов відбуватимуться розширення можливостей самореалізації людини, повний і вільний розвиток її фізичних та духовних здібностей, відродиться дух українського народу, його енергійність і патріотизм. Внаслідок такого подолання з'явилася б нова соціальна енергія, яку можна спрямувати на розбудову суверенної країни.
За роки незалежності в Україні частково подолано лише відчуження від історії, підприємництва, але відбулось поглиблення всіх інших форм економічного і суспільного (у сфері надбудови) відчужень.