1. Оптова – означає процес збуту великих партій товару одних підприємців іншим, внаслідок чого вони не виходять зі сфери обігу.

2. Роздрібна – означає процес збуту товарів підприємцями або посередниками кінцевим споживачам, внаслідок чого вони виходять зі сфери обігу і потрапляють до сфери споживання.

3. Біржова. Питання 2. Позичковий капітал і процент

Подібно тому, як товарний капітал відокремлюється від промислового і набуває якісно новий зміст, грошовий капітал теж відокремлюється на певному етапі розвитку капіталізму і перетворюється в нову специфічну форму – позичковий капітал.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який капіталіст власник грошей віддає в позику і одержує дохід – позичковий процент.

Формула руху позичкового капіталу:

1. Грошові капітали функціонуючих капіталістів/зарплата, прибуток

2. Капітали грошових капіталістів – рантьє

3. Грошові заощадження населення і їх доходи

4. Вільні грошві кошти держави і різних організацій.

Особливості позичкового капіталу:

1. Капітал – власність – позичковий капіталіст зберігає право власності на капітал, який він віддає іншому капіталісту в тимчасове ви користування.

2. Капітал – товар – при продажу позичкового капіталу його власник одержує плату за його користування і залишається його власником, тобто товар не відчуджується назавжди.

3. Специфічна форма руху – грошова.

Позичковий капітал постійно перебуває в основному в грошовій формі, і його рух безпосередньо не пов’язано ні з торгівлею, ні з виробництвом, не відображає будь-яких суспільних зв’язків. Але реально рух позичкового капіталу неможливий без руху промислового капіталу.

Позичковий капітал надається функціонуючим капіталістам і приносить його власнику доход у формі позичкового проценту.

Позичковий капіталіст отримує позичковий процент за право тимчасово користуватися його товаром – грошима.

Позичковий процент – плата за користування позичковим капіталом.

Позичковий процент вимірюється нормою позичкового проценту, яка залежить від попиту та пропозиції позичкового капіталу.

Норма п/п = сума річного доходу на позичковий капітал/сума позичкового капіталу.

Джерелом позичкового проценту є прибуток функціонуючого капіталісту, який при цьому ділиться на дві частини:

П ідприємницький дохід – прибуток підприємця

Позичковий дохід – дохід позичкового капіталіста додаткова вартість.

А джерелом цього прибутку є додаткова вартість.

Верхня межа норми відсотка – середній прибуток, нижня межа не може дорівнювати нулю.

Формою руху позичкового капіталу є кредит.

Питання 3. Кредит: суть, форми, функції. Банки

Кредит – система економічних відносин, які пов’язані з мобілізацією тимчасово вільних коштів та надання їх позичальником у тимчасове користування на принципах строковості, платності, повернення.

Функції кредиту:

• Перерозподільча – передача наявних в економіці ресурсів у грошовій і товарній формах юридичним та фізичним особам

• Емісійна – на основі кредиту здійснюється емісія платіжних засобів.

• Концентрація і централізація капіталу – використання позичкових коштів, які утворюються внаслідок випуску цінних паперів

• Регулююча – кредит дає змогу реалізувати регулювання економічних процесів.

За об’єктами кредитних відносин об’єктом позик, сферою поширення та розміром позичкового відсотка розрізняють кредити:

1. Комерційний – товарна форма – надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу.

Інструментом КК є вексель – боргове зобов’язання з вказанням суми боргу і строків його погашення. Вексель може бути простим – видається позичальником на імя кредитора і переказнам/тратта/ - письмовий наказ кредитора позичальнику про сплату певної суми третій особі або пред’явнику. Особа, що передає переказний вексель – трасант, а той, на користь якого використання тратта – ремітент.

Мета КК – прискорення реалізації товарів та втіленого в них прибутку.

2. Банківський – найпоширеніша форма кредиту, об’єктом є грошовий капітал. Кредитором є банк, а позичальником – підприємці, домогосподарства, державний сектор

Мета – отримання прибутку з позик. Банківський кредит не має цільового обмеження. Ця форма кредиту передбачає, що банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення та платності у вигляді відсотка.

Види банківського кредиту:

Залежно від забезпечення – незабезпечений/бланковий/забезпечений/векселем, майном, цінними паперами.

За строками погашення – онкольний/погашається за першою вимогою банку/,короткостроковий до 1 року, середньостроковий до 3 років, довгостроковий понад 3 років.

За ступенем ризику – стандартний, з підвищенним ризиком.

За способом погашення – погашення в розстрочку/частинами/ одноразового погашення

За методом стягнення банківського проценту – в момент отримання кредиту

Під час його повного повернення

Однаковими частинами впродовж терміну кредиту

За методом надання – надається на підставі індивідуальної угоди, в межах попередньо встановленого банком ліміту.

Різновиди банківського кредиту:

• Споживчий кредит – надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування(може бути товарним, товари в розстрочку та банківським, грошова позика в банку)

• Іпотечний – довгострокова позика під заставу нерухомого майна. Надається спеціалізованими банками

• Лізинговий – відносини між банком і фірмою: банк купує обладнання на замовлення фірми і надає його в оренду цієї фірми

• Ломбардний – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна. Вартісна оцінка застави перевищує суму кредиту.

3. Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі органів влади та фізичними і юридичними особами.

Держава є позичальником, а суспільство є кредитом. Його формою є продаж цінних паперів. При цьому держава є гарантом, тобто бере на себе відповідальність за погашення чи виконання інших зобов’язань перед кредитором.

Особливості державного кредиту:

Позика, яку отримує держава, забезпечується всім мацном, що є власністю держави. Державні позики зазвичай не мають цільового сприяння. Держава залучає грошові засоби на певний термін. Доходи від поик стали другими після податків, джерелом фінансування державних витрат.

4. Міжнародний кредит – рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою фізичною та юридичною особою однієї країни, банкові, юридичній чи фізичній особі.

Кредитором і позичальником можуть бути також міжнародні організації МВФ, МБРР та ін., регіональні обєднання ЄБРР, асоціації виробників та експортери товарів.

Кредит „стенд – бай„ – надається країнами – членам МВФ для визначених їм цілей на підставі угод „стенд – бай„ терміном до 12 міс., а в окремих випадках 3 років. За цієї угоди країна – член МВФ має право придбати в МВФ іноземну валюту обмін на національну в межах попередньо обумовленої суми на визначений угодою термін.

Може кредит бути безпроцентним?

Лише якщо він надається із цільових фондів, створених розвиненими країнами з метою надання допомоги країнам, що розвиваються.

Структура КС:

1. Центральний банк/НБУ/

2. Комерційні банки/державні і приватні/

3. Спеціалізовані банки

Функції НБУ:

• Розробка і реалізація грошово – кредитної політики

• Емісія готівкової грошової маси – монопольне право НБГ

• Емісія безготівкових рошей

• Зберігання золотовалютних резервів

• Акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків

Основа кредитної системи – комерційні банки, які створюються частіше всього на акціонерній основі і можуть бут спеціалізованими або універсальними.

Функції кредитної системи:

• Ведення поточних рахунків

• Акумуляція строкових депозитів вкладників

• Видача грошових засобів з рахунків

• Перерахування з одного рахунку на інший

• Розміщення грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі – продажу цінних паперів

• Продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів

Операції банків:

Пасивні – акумуляція ресурсів, необхідних для проведення кредитних та інших операцій.

Активні – розміщення акумульованих грошових засобів в економіці

Посередницькі – за дорученням клієнтів

Прибуток банку – різниця між відсотками за активними та пасивними операціями

Крім банків кредитна система включає спеціалізовані кредитно – фінансові інститути:

• Ощадні банки

• Іпотечні банки

• Інноваційні банки

• Інвестиційні банки

• Зовнішньоекономічні

• Страхові компанії

• Пенсійні фонди

• Фондові банки

• Брокерські фірми

• Фінансові компанії

• Міждержавні: МВФ та МБРР.