Питання 2. Предмет політичної економії

Предмет політичної економії різні школи трактують з з різних позицій.

Марксизм вважає предметом дослідження виробничі відносини, основа яких – відносини власності. Це мало явні значення, бо

Виробничі відносини – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ.

Чому виробничі?

Із виробничих відносин виникають економічні закони, противорічча, класові конфлікти.

Меркантелісти вважають предметом політ/економії багатство, а під багатством вони розуміють гроші.

Фізіократи – предмет політ/економії – національне багатство, тобто акцентують увагу зі сфери оберту до сфери виробництва. Це вже прогрес, хоч і обмеження – виробництво сільського господарства.

Класики розширили поняття предмета до досліджень умов виробництва та накопичення(А.Сміт) та розподілу(Д.Рікардо) виробленого в усіх галузях матеріального виробництва.

Сучасні економісти згодні з класиками. Але якщо спочатку НБ представляли як гроші, потім як результат виробництва, то сьогодні – це людина, її інтелект, інформація.

Політична економія – суспільна наука, яка вивчає поведінку людей в виробничих відносинах з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, що викликає конкуренцію за їх використання.

Предметом політ/економії є дослідження виробничих відносин, але акцент не на об’єкт відносин(засоби виробництва і предмет споживання), а на суб’єкт відносин – людину.

Цей акцент важливий для соціального орієнтиру ринкового господарства.

При вивченні предмету політичної економії визначають:

Сферу дослідження – економічне життя або середовище у якому здійснюється господарська діяльність

Об’єкт дослідження – економічні явища

Предмет дослідження – життєдіяльність людини, групи людей і держави, їх економічну поведінку в економічному середовищі.

Суб’єкт – людина, група людей, держав

Основна задача політ/економії – дати не лише пояснення економічних явищ, а показати їх взаємозв’язок і взаємозумовленість.

Тобто політ/економія розкриває систему економічних явищ, процесів і законів. У цьому відміна політ/економії від конкретних економічних наук.

Взаємозв’язок політекономії з іншими науками:

Політична економія дає можливість сформувати економічну політику.

Економічна політика – цілеспрямована система заходів держави в сфері суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Вона повинна відображати інтереси суспільства, всіх його соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки.

Економічна політика призвана знайти варіанти рішення економічних проблем та привести в дію їх механізм.

Питання 3. Методи пізнання економічних процесів

Для серйозного вивчення економічних проблем важливе значення має методологія із учення господарського життя. Вона допускає наявність загального підходу до із учення економічних процесів, єдине знання дійсності.

Методологія призвана допомогти вирішити головне питання:

За допомогою яких методів пізнання політ/економії добивається істинного осмислення функціюнівання та розвитку економічної системи.

Наукова абстракція – відмова від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих і загальних зв’язків, тобто абстрактне мислення відображає у формі думки суть розкриває мого явища.

Аналіз – розчленування економічного процесу на його складові частини

Синтез – поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з урахуванням зв’язків між ними

Єдність історічного і логічного – будь-яке економічне явище розглядається у історичному процесі з урахуванням лоіки розвитку.

Суспільна практика – критерії правильності економічної теорії

Індукція – перехід від вивчення одиничних фактів до загальних висновків

Економічні закони – внутрішні необхідні, сталій істотні зв’язки між елементами економічної системи.

ЕЗ мають об’єктивний характер – виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей.

Держава не може відмінити ЕЗ, але може зробити умови для їх розвитку через:совершенствованіє прав особистості, хоз.механізм, державне управління.

Система економічних законів:

Всезагальні – притаманні всім суспільно – економічним формам

Загальні – діють у декількох формаціях

Специфічні – діють у межах лише однієї суспільно – економічної формації

Стадійні – діють на вищих ступенях розвитку суспільства – закони монополізації, фінанси монопольного капіталізму.