Питання для самоконтролю:

1. Зміст основних етапів розвитку економічної теорії як науки.

2. Що вивчає політична економія.

3. Сутність категорій: економічні закони, їх характер; виробничі відносини, продуктивні сили.

4. Основні методи економічних досліджень. Суть протиріч та характер їх розрішення.

5. Функції політичної економії. Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

Лекція 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

1. Виробництво та його роль в житті суспільства.

2. Продуктивні сили і виробничі відносини.

3. Суспільний продукт і його форми.

Мета: ознайомитися з фундаментальними проблемами економічної діяльності людини

Рекомендована література:

1. Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 33–59.

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник / С.В. Мочерний. – К.: Вікар, 2005. – 2-ге вид, випр. – с. 36–42.

3. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник / Ю.В. Ніколенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 43–62.

Питання для самостійного вивчення:

1. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

2. Ефективність виробництва: сутність, економічні і соціальні показники.

Питання 1. Виробництво та його роль в житті суспільства

Матеріальною основою життя й поступального розвитку людської цивілізації є виробництво та його прогрес. Людська діяльність, спрямована на створення матеріальних благ – це й є виробництво. Виробництво – це процес дії людини на предмети із використанням сил природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Здійснення постійного обміну речовин між людиною і природою К. Маркс називав законом, що регулює суспільне виробництво.

Взаємодія людини з природою означає процес праці, що складається із трьох основних моментів:

1. Праці людини;

2. Предметів праці;

3. Засобів праці.

Праця – свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин і, водночас, змінюють власну природу. При цьому людина досягає і своєї свідомої мети, що визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.

Предмети праці – речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають двох видів: 1) дані самою природою; 2) ті, що підлягають попередній обробці (сировина).

Засоби праці – річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Вирішальна роль з-поміж них належить механічним засобам праці, що є кістковою та м’язовою системою виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці: робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля.

Засоби праці в єдності з предметами праці утворюють засоби виробництва.

Така характеристика виробництва та процесу праці дана лише з боку речового змісту, а, отже, без урахування суспільної форми, тобто відносин економічної власності.

Якщо врахувати таку форму за умов капіталізму, то процес праці стає процесом капіталістичного виробництва, засоби виробництва перетворюються на постійний капітал, засоби праці –на основний капітал, предмети праці – на оборотний капітал. Працівник із урахуванням капіталістичної суспільної форми перетворюється на найманого працівника, або робочу силу, позбавлену засобів виробництва.

Власник засобів виробництва за умов капіталізму стає капіталістом. Якщо він керує підприємством, то стає функціонуючим капіталістом, або капіталістом-підприємцем. Якщо він не виконує таку функцію, то стає капіталістом-рантьє – отримує доходи, створені найманими працівниками і менеджерами.

Засоби виробництва і працівники в їх єдності і взаємодії утворюють продуктивні сили, що за умов капіталістичного способу виробництва набувають форми продуктивних сил капіталу, тобто використовуються як засіб для досягнення основної мети капіталістів.