Питання 3. Типи економічних систем та закони їх розвитку

Визначальною характеристикою основних типів суспільства, в тому числі й економіки, які пройшло у своєму розвитку людство, є характеристика з погляду власності — насамперед, власності на засоби виробниц­тва. Внаслідок поєднання окремих типів сучасної економіки може розвиватись змішана економіка.

Власність — це багатопланова соціологічна категорія, у якій виді­ляють низку аспектів, а отже, у власності відображається майже увесь спектр відносин, у які вступають між собою індивіди, ко­лективи, класи, держави та інші суб'єкти. По-друге, від типу еко­номічної власності (на засоби виробництва, результати праці, управління власністю тощо) залежить соціально-економічний прогрес у суспільстві, формування найпотужніших стимулів до праці. По-третє, всебічний розвиток людини передбачає не лише прогрес людини-працівника, а й прогрес людини-власника.

Конкретизацією критерію власності є наявність і ступінь роз­витку товарно-грошових відносин. У цьому зв'язку розрізняють:

• натуральне виробництво,

• товарне виробництво,

• ринкову економіку,

• вільну ринкову економіку,

• соціально-орієнтовану ринкову еко­номіку,

• регульовану ринкову економіку

Щодо кваліфікації економічних систем, типу суспільства за­галом, то в сучасній світовій науковій літературі (економічній, філософській, соціологічній та ін.) розрізняють, з одного боку, цивілізаційний підхід, а з другого — формаційний.

Типи економічних систем:

1. Традиційна(характеризується натурально – общінним господарюванням, ручною працею, бідністю населення, заснована на традиціях та звичаях)

2. Ринкова( економіка капіталізму вільної конкуренції: панує приватна власність, функціонує велика кількість виробників, покупців, вільне підприємництво, однаковий доступ до інформації)

3. Адміністративно – командна (жорстка централізація управління економікою на основі панування державної власності директивного панування, відсутність конкуренції)

4. Змішана(характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил, високорозвиненою інфраструктурою, рівноправним функціонуванням різних форм власності, оптимальним поєднанням ринкового механізму і державного регулювання економіки)

Глосарій

Виробничі відносини – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ.

Власність – володіння й розпорядження речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Володіння – початкова форма власності, яка виражає відносини, пов’язані з наявністю у того чи іншого суб’єкта об’єктів власності з господарським володінням ними. Саме по собі володіння не означає повної власності. Володарем об’єкта може бути як власник, так і не власник (орендатор).

Економічна система – сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Капіталістична форма власності – зосередження прав власності підприємця на засоби виробництва та результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

Користування – виражає економічні відносини власності з приводу виробничого чи особистого використання корисних властивостей її об’єктів відповідно до функціонального призначення останніх.

Первіснообщинна форма власності – однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, засоби праці, результати виробництва.

Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності.

Приватний тип власності – виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктами власності та отримання доходу належить приватній особі.

Продуктивні сили – засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Рабовласницька форма власності – абсолютна концентрація прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Розпорядження – вища і всеохоплююча категорія прав власності, яка передбачає, що розпорядник об’єкта є його повним власником, отже, має право самостійно вирішувати долю певного об’єкта або делегувати таке право іншим суб’єктам ринкової системи.

Система – сукупність взаємопов’язаних у належному порядку елементів певного цілісного утворення.

Суспільний тип власності – спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єкти власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. Форма індивідуального привласнення – розподіл доходу, міра розподілу – праця.

Технологічний спосіб виробництва –

Феодальна форма власності – абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина – кріпака).

Цивілізаційний підхід – розвиток економічних систем – це зміна цивілізації.

Цивілізація – вищий етап розвитку людського суспільства, в основі якого корінні зміни в усіх сферах громадського життя.