Бреттон Чудська система(створена у 1944)

• – встановлення твердих обмінних курсів країн – учасниць до курсу долара

• Курс долара фіксований до золота

• Центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара

• Організаційні ланки – МВФ і МБРР

3. Ямайська вс (створена у 1976)

• Заснована на кількох валютах

• Відмінно монетарний паритет золота

• Основний засіб розрахунків – вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші – СПЗ і резервні позиції МВФ

• Вільний плаваючий курс валюти визначається попитом і пропозицією

• Центральні банки країн не зобов’язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національної валюти.

• Країна сама обирає режим ВК(фінансовий, плаваючий, змішаний)

ВК – ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування – визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти

Фактори які зумовлюють коливання курсів валюти:

1. Співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках

2. Співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках

Штучні валюти запроваджені для міжнародних розрахунків:

1. СПЗ – „спеціальні права залучення” – створена у 1969 році МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару. СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют свого головного призначення їй виконати не вдається.

2. Європейська ВС(1979р.) запровадила свою валютну одиницю – ЕКЮ, яка виконувала функції:

• Міри вартості(встановлення курсів валют шляхом прирівнювання до неї курсів національних європейських валют)

• Засіб платежу в міжнародних розрахунках

• З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилося місцем ЄВРО(1999). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

Режими конвертованості:

1. Повна конвертованість – можливість вільно здійснювати без обмежень усі валютні операції фізичними та юридичними особами

2. Часткова конвертованість – певні обмеження на обмінні валютні операції які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції

3. Внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

4. Зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Глосарій

АПЕК – азійсько – тихоокеанське економічне обєднання, яке займає 50% міжнародної торгівлі

АСЄАН – Південно азійське регіональне управління – 6,8%

Безповоротна (іміграція) міграція робочої сили – зміна постійного місця проживання

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни.

Валютний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Валютний ринок – ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Вільна торгівля – зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (сторених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов’язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виника- ють через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі «попит-пропозиція» підтверджує той висновок, що розвиток міжнародної торгівлі може надавати виграш усім країнам. Однак якщо у країні-експортері чистий виграш виникає в результаті перевищення вигод виробників над втратами споживачів продукції, то у країні-імпортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу споживачів, а виробники продукції, що конкурує з імпортом, несуть втрати. Цей висновок є принципово важливим для пояснення причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі.^[1] Протилежністю вільної торгівлі є політика протекціонізму. Більшість країн більш або менш широко застосовує протекціоністські заходи у вигляді субсидій, податків, митних тарифів та квот.

Внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

ЄС – європейський союз – 37,3 %

Зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Інтеграційна інтернаціоналізація – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

Котирування – визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти

Маятникова міграція робочої сили – регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов’язковим поверненням у свою країну.

МЕРКОСУР – Латиноамериканське обєднання – 1,5%

Міжнародна валютна система – це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Міжнародна торгівля – торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. При міжнародній торгівля послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці – вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.

Міжнародний рух капіталів(МРК) – переміщення капіталів за кордон( або з-за кордону) з метою отримання прибутку причина: відсутність в національній економіці сфер отримання значних прибутків

Міжнародні кредити – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

МНК – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в сферах СГ

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

НАФТА - Північноамериканське регіональне обєднання - 18,7%

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Неокласична теорія – сучасна модифікація теорії торгівельних переваг і ідома як теорія співвідношення факторів виробництва. Теорія обґрунтовує необхідність та спрямованість ЗТ відносин за яких реалізується товар.

Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Активний сальдо платіжного балансу (>0) веде призводить до зростання золотовалютного резерву центрального банку. Пасивний сальдо (< 0) має протилежні наслідки.

Повна конвертованість – можливість вільно здійснювати без обмежень усі валютні операції фізичними та юридичними особами

Портфельні інвестиції – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

Прямі інвестиції – за визначенням «інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора»^[1]. Згідно методології МВФ ПІІ — це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП

Свобода торгівлі(фритредерство) – держава не втручається в МТ, а лише створює правову основу для торгівельних операцій

Сезонна міграція робочої сили – пошук сезонної роботи за межами своєї країни

СПЗ – „спеціальні права залучення” – створена у 1969 році МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару. СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют свого головного призначення їй виконати не вдається.

Створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Теорія абсолютних переваг(А.Сміт) - добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в т.ч. і міжнародному. Він довів, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті товару, у виготовленні яких, воно має абсолютні переди, тобто виробництво товарів, які країні обходяться дешевше, повинно орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх за кордон.

Теорія відносних переваг(Д.Рикардо) – кожна країна використовує свій капітал і працю в тих галузях, які забезпечують їй найбільшу вигоду. Наявність абсолютних переваг неє необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі, міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Останні виникають там , де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці.

Тимчасова міграція робочої сили – зміна місця проживання на визначений час

ТНБ – крупні банки, які використовують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку

Торговельний баланс – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту товарів за певний проміжок часу

Транснаціональна інтернаціоналізація – взаімопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК – компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

Часткова конвертованість – певні обмеження на обмінні валютні операції які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції

Питання для самоконтролю:

1. Чому виникає міжнародний поділ праці і в чому його економічна роль для різних країн?

2. Інтернаціоналізація господарського життя: наслідки для країн різного рівня розвитку?

3. Світове господарство – у чому його цілісність і суперечливість?

4. Чому МЕВ не залишаються незмінними? Як вони трансформуються і чому це здійснюється?

5. Чому виникає необхідність вивозу капіталу і які наслідки вона має для країн, які вивозять капітал і які його ввозять?

6. Для національної економіки, що вигідніше – прямі або портфельні інвестиції.

7. Світова торгівля – які особливості вона має сьогодні? Чим вони обумовлені?

8. Розкрийте суть і роль МВФ в розвитку світового господарства

9. Чи загрожує національному капіталу країни присутність іноземного капіталу?

10. Які умови необхідні, щоб національна валюта була конвертованою?

11. Еміграція в Україні: потенційні можливості й реальні перспективи.

Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток україни

Лекція 19. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України.

1. Глобалізація як закономірний процес світо господарського розвитку.

2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки. Класифікація глобальних проблем.

3. Взаємопов’язаність та передумови вирішення глобальних проблем.

Мета: визначити поняття «глобалізація» як закономірного процесу господарського розвитку, розглянути економічні аспекти глобальних проблем.

Рекомендована література:

1. Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 517–522.

2. Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 375–386.

3. Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 381–397.

Питання для самостійного вивчення:

1. Причини глобалізації та їх вплив на трансформаційний потенціал перехідних економічних систем.

Питання 1. Глобалізація як закономірний процес світо господарського розвитку

Поняття „глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-ті роки 20 століття, як відображення фундаментальних перетворень у світовій цивілізації.

Глобалізація – від фр.-глобал-планетарний – процес трансформаціі світового співтовариства у відкриту систему взаімозвязків та взаємозалежностей.

Глобалізація:

Пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку.

Означає – новий стан взаємозв’язків країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Втілюється у зростаючої взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні.

Революція в галузі інформаційних технологій уможливлює:

1. Формування глобальної інформаційної інфраструктури та інтеграцію всіх інформаційних ресурсів

2. Безпрецедентне зростання мобільності фінансових матеріальних та інших ресурсів у систему, яка функціонує у режимі реального часу

3. Уніфікацію та упорядкування міжнародних потоків інформації, створення програмних засобів підтримки великих масивів баз даних і забезпечення легкого доступу до них.

4. Формування мереженої логіки взаємовідносин як базової структури глобального господарства.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності різних факторів:

• Технічних і тенологічних

• Соціально – економічних

• Політичних

• Культурних і морально – етичних

Найважливішими соціально – економічними передумовами глобалізації стали:

1. Подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її трансформації

2. Крах АКС, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі

3. Лібералізація торгівлі та прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій.

Форми прояву глобалізації:

1. Формування загально планетарного науково – інформаційного простору

2. Інтенсифікація міжнародних ринків робочої сили, товарів, технологій

Завдяки розвитку електронних технологій та новітніх засобів зв’язків світова фінансова система перетворилась у постійно діючу глобально діючу мережу, в рамках якої електронні гроші швидко переміщуються в будь-яку точку світу.

В сучасній науковій літературі відокремилися два основних підходи до визначення хронологічних меж глобалізації.

Представники першого широкого підходу трактують глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загально планетарної цілісності, який супроводжував весь процес цивілізаційного розвитку або ж розпочався приблизно 100 років тому у зв’язку з інтенсифікацією зовнішньоекономічних зв’язків. Так, наприклад, фахівці світового банку відокремлюють 3 хвилі глобалізації:

1. перша хвиля – 1870-1914 – яка стала неперевершеною, оскільки частка міжнародної торгівлі у валовому світовому доході у цей період зросла у 2 рази, кумулятивний обсяг інвестицій до країни, що розвиваються, становив 32 %, водночас міграція охопила 105 населення.

2. Друга хвиля – 1950-1970 – пов’язана з оновленням попереднього стану після руйнації міжнародних зв’язків у ході двох світових війн. У цей період частка обсягу світової торгівлі у світовому ВВП досягнула рівня 193 року, кумулятивний обсяг інвестицій доо країн, що розвиваються, становив 11%

3. Третя хвиля – починаючи з 1970 року – започаткована потужним розвитком сучасних інформаційних і транспортних технологій. У 1998 році кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досягнув 22%.

В рамках цього підходу є й інші варіанти періодизації процесу глобалізації. Так, наприклад, деякі дослідники відокремлюють:

• Колоніальну глобалізацію., як наслідок великих великих географічних відкриттів 15-16 століть

• Повільну еволюційну глобалізацію, яка тривала до кінця 19 століття

• Прискорена глобалізація – 20 ст.

Представники другого підходу розглядають глобалізацію як новітнє явище, пов’язане з 20 ст. або останньою Чвертю 20 ст., аргументуючи свою думку вони звертають увагу на те, що:

До 20 ст. Міжнародна економіка базувалася на відносинах між країнами, водночас світова економіка 20 ст. Опирається на мережу зв’язків, які пронизують наскрізь окремі господарства

Якою б не була частка зовнішньої торгівлі у ВВП світу до 20 ст. Загальний обсяг торгівлі та її інтенсифікація за сучасних умов є незіставними

Новітні переливання фінансових ресурсів не вкладаються у звичне розуміння експорту капіталу

Транс націоналізація економіки, була започаткована лише у 20 столітті.

Таким чином, глобалізація – процес багаторівневий, багатовимірний, складний та суперечливий

Системоутворюючий процес

Складний і суперечливий Глобалізація Всеохоплюючий процес

процес

Багатомірний процес Багаторівневий процес

Питання 2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки. Класифікація глобальних проблем

Глобалізація економіки – новітній, складний процес якісрних перетворень інтеграційних процесів у світовій економіі на основі зростання обсягів та прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж.

Глобалізація економіки – домінуюча складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір, тобто глобалізація – це прцес переходу від світової до планетарної господарської системи. В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

• Формується глобальне світове виробництво на основі зародження національних відтворювальних потоків та інтернаціональних блукаючих ядер, планетарного охоплення світоої економіки ТНК і ТНБ, розвитку довгострокових виробничих зв’язків, переходжу до нових мережених зв’язків

• Кардинально міняється зміст світових господарських зв’язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджують темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов’язані з експортом товарів і послуг.

• Змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцію між розвинутими країнами

• Якісні перетворення зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на оові прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків

• Посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати використовуючи сучасні методи обробки інформації

• Інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів

Глобалізація є складовою системою, яка розгортається на різних рівнях.

Функціональні блоки глобальної економіки:

Рівні глобалізації:

1. Світовий – посилення економічної взаімозалежнгості країн і регіонів, переплетення їх господарських комплексів та економічних систем.

2. Окремої країни – зростання відкритості економіки, її інтегрованість у світовій господарській системі

3. Галузевий – зростання взаємопов’язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в даній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах

4. Окремих компаній – розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

5. Одним із викликів глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні у відриві від світових господарських процесів і стану міжнародної конюктури, оскільки:

• Суперництво країн за приплив іноземних інвестицій унеможливило використання таких традиційних інструментів макроекономічного регулювання, як експортні субсидії, курс національної валюти, митні тарифи, ставка рефінансування

• Зростання внутрішньо фірмових трансакцій ускладнило реалізацію економічної і податкової політики

• Послабився зв’язок зростаючого глобального ринку з географічною територією

• Мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних програм та цілей соціального добробуту

• Все більша частина національного багатства – інтелектуальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал – почала функціонувати поза державним контролем.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер.

Класифікація ГП:

Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

• Надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо

• Раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища раціональне використання ресурсів Світового океану, мірне освоєння космічного простору

• Утілізація відходів життєдіяльності

Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

• Відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільного миру

• Подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу

• Попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів

• Ліквідація наслідків світових та локальних криз

• Роззброєння і конверсія виробництва

Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

• Пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР

• Подолання епідемій, тяжких захворювань

• Культурно – моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності родини та послаблення зв’язку поколінь

• Боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом

• Проблема демократизації та охорони прав людини

Питання 3. Взаємопов’язаність та передумови вирішення глобальних проблем

Глобальні проблеми, які виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації мають загально планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способом вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

Найзагальнішою причиною їх загострення є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

1. Безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи

2. Низького рівня технологічної культури виробництва

3. Максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання

4. Домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад

5. Швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням с/г угідь, лісів, автомобілізацією

6. Поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні всіх процесів. Водночас необхідно враховувати, що незважаючи на міжнародній резонанс, ГП сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.

Передумови вирішення ГП:

1. Прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку суспільства

2. Переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства

3. Досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в 21 ст.

4. Синтез, взаімозбогачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами

5. Перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей є пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості

6. Формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства

7. Концепція сталого розвитку передбачає використання в економічних і позаекономічних процесах природної складової та приведення у відповідність впливу людини на природу із здатністю останньої нести антропогенне навантаження, що забезпечить спроможність майбутніх поколінь задовольняти потреби і сприятиме подоланню екологічної кризи.

8. Екологічна криза – незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградації природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання

Основні напрями подолання екологічної кризи:

1. Техніко – технологічні: забезпечення якісного поліпшення стану довкілля за рахунок прогресивних структурних зрушень в економіці та екологізації розвитку продуктивних сил, розробка і впровадження екологічно чистих, безвідходних, еколого безпечних та ресурсозберігаючих технологій, альтернативної енергетики

2. Економічні: інтегрування екологічних принципів у моделі ринкових реформ, розвиток і вдосконалення економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища:

1. Спонукання забруднювачів довкілля до обмеження еколого руйнуючої діяльності шляхом упровадження платежів за викиди та погіршення якості природних ресурсів, введення екологічного податку з виробників, які застосовують еколого небезпечні технології, впровадження штрафних санкцій до порушників екологічного законодавства, стандартів якості природного середовища

2. Стимулювання природо користувачів до переходу та безвідходні , ресурсозберігаючі, еколого небезпечні технології та поліпшення стану навколишнього середовища шляхом надання державних субсидій, податкових пільг, позик, пільгових кредитів, встановлення режиму прискореної амортизації природоохоронного устаткування

3. Науково – теоретичний: проведення фундаментальних еколого – економічних досліджень, аналіз та наукове обґрунтування критеріїв екологічної безпеки, розробка теоретико – методологічних основ еколого – економічного розвитку з обґрунтуванням відповідного апарату, системи показників та методів визначення еколого небезпечних виробництв, еколого – економічної експертизи нових проектів і природоохоронного бізнес – планування.

4. Адміністративно – правовий: удосконалення діючого природоохоронного законодавства створення правового поля раціонального природокористування та управління захистом навколишнього середовища, екологічна експертиза проектів, екологічне експортування й ліцензування виробництва, посилення екологічної дисципліни та юридичної відповідальності підприємства за порушення природоохоронних норм та стандартів

5. Еколого – просвітницький: еколого – правове виховання, формування нового екологічного мислення, стимулювання розвитку екологічної свідомості населення з метою подолання споживацького відношення до природи, підготовка фахівців – екологів.

6. Міжнародний: розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища, інтеграція сил, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ГП, створення міжнародної мережі глобального екологічного моніторингу, міжнародних фінансових фондів і банків екологічної інформації, активізація діяльності відповідних міжнародних організацій.

Поряд з екологічною зростає увага дослідників до глобальної інформаційної кризи, яка пов’язана з:

• Поглибленням протиріч між обмеженими можливостями людей у сприйнятті та переробці великих обсягів інформації та глобальними міжнародними інформаційними потоками і масивами необхідної та корисної інформації

• „забрудненням” інформаційного простору та зростанням обсягів надлишкової інформації, яка обмежує доступ до потрібних даних

• порушенням цілісності глобальних комунікацій внаслідок дії приватних, відомчих, вузько національних інтересів на шкоду всецівілізаційними.

Найважливіші напрямки вирішення цих проблем:

• Створення міжнародної правової системи щодо регулювання кіберпростору та посилення відповідальності держав за дотримання основних прав і свобод людини в інформаційному суспільстві

• Забезпечення вільного всезагального доступу до інформації, включення в інформаційне поле незахищених верств міжнародної спільноти

• Гарантування права невтручання у приватне життя, конфедеційності інформації приватного характеру.

Таким чином вирішення ГП можливе лише за умови невідкладності і рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства. У доповіді ООН про розвиток людини зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, повинна передбачати досягнення семи основних цілей:

1. Удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки

2. Зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов’язаних із ними втрат

3. Активізація міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини

4. Нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності

5. Припинення процесів маргінальналізації та подальшої популяризації багатства та бідності

6. Ліквідація диспропорції у структурах глобального регулювання

7. Формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.

Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:

• Обмін ініціативами у рамках універсальних міжнародних форумів системи ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, ЄС

• Проведення міжнародних переговорів, зустрічей, візитів на найвищому рівні

• Повідомлення про війскові навчання, випробування зброї, соціальні, екологічні та інші екстремальні процеси

• Реалізація спільних проектів та програм

• Передача технологій

• Виділення кредитів

• Реформування системи ціноутворення на світові природні ресурси

• Надання країнам, що розвиваються , доступу на світовий ринок

• Загально планетарні та регіщральні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

Глосарій

Галузевий рівень глобалізації – зростання взаємопов’язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в даній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах

Глобалізація економіки – домінуюча складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір, тобто глобалізація – це прцес переходу від світової до планетарної господарської системи.

Глобалізація економіки – новітній, складний процес якісрних перетворень інтеграційних процесів у світовій економіі на основі зростання обсягів та прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж.

Екологічна криза – незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградації природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання

Окремих компаній рівень глобалізації – розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

Окремої країни рівень глобалізації – зростання відкритості економіки, її інтегрованість у світовій господарській системі

Світовий рівень глобалізації – посилення економічної взаімозалежнгості країн і регіонів, переплетення їх господарських комплексів та економічних систем.

Рекомендована література

Основна:

1. Башнянін Г. І. та ін. Політична економія. Підручник для студентів вузів / Г. І. Башнянін, П. Ю. Лазур, В. С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, 2000.

2. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник / С. В. Мочерний – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2005.

3. Ніколенко Ю. В. Політекономія: Підручник / Ю. В. Ніколенко. – К.: ЦУЛ, 2003.

Додаткова:

1. Базилевич В. Д. Політична економія: Підручник / В. Д. Базидевич. – К.: Форум. – 2001.

2. Бочан І. О. Глобальна економіка: Підручник / І. О. Бочан, О. С. Ривак. – К.: Знання, 2006.

3. Дзюбик С. Д. основи економічної теорії: Навчальний посібник / С. Д. Дзюбик, О. С. Ривак – К.: Знання, 2007.

Ресурси:

10. Бібліотека Харківського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

11. Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, пров. Короленка, 18

E-mail: [e-mail]

http://korolenko.kharkov.com

10. Харківська обласна універсальна наукова бібліотека, вул. Кооперативна, 13/2

E-mail: [e-mail]

http://www.library.kharkov.ua