Лекція 13. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки Питання 1. Аграрне виробництво: суть та особливості

Сільське господарство – одна з провідних галузей народного господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають свої особливості, де діють особливі економічні закони, а дія притаманних всьому суспільному способу виробництва законів набуває специфічних форм. Ці особливості значною мірою залежать від природних факторів.

Для забезпечення життя більшості населення планети сільське господарство залишається найважливішою галуззю н/г. Сільське господарство - важлива сировинна база для харчової та легкої промисловості. У цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежить здоров'я людини, її психологічний, нервовий, емоційний стан тощо.

У сільському господарстві постійно розвиваються продуктивні сили і виробничі відносини. У середині 18 ст. у сільському господарстві було зайнято близько 80% сукупної робочої сили. На початку 20 ст. - 40%, зараз у передових країнах світу - 5% працездатного населення, а в США - 2,5% (в Україні - 17% населення). У США 1 зайнятий у цій сфері забезпечує їжею близько 139 жителів країни, а в Україні –12–13.

Особливістю сільського господарства є те, що воно пов'язане

• з використанням землі як специфічного засобу виробництва;

• з використанням біологічних факторів;

• має сезонний характер, фактор часу має велике значення. Аграрні відносини - особлива система економічних відносин, які складаються у суспільстві відносно земельної власності, землеволодіння, та землекористування в сільське господарство. В їх основі треба створити такі умови, в яких безпосередній виробник буде займати місце хазяїна на землі.

В КАС:

1. відчуження виробника від землі, від управління та створеного ним продукту  не зацікавлений в ефективному використанні землі;

2. сільське господарство, його кошти використовувались для розвитку промисловості та формування ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ;

3. низька оплата праці;

4. керівництво сільське господарство здійснювалось не фахівцями справи, а партіно-державним апаратом.

Результат – криза сільського господарства. Необхідно:

• створення та розвиток приватної власності;

• розвиток фермерства;

• розвиток орендних відносин та інше.

Сільське господарство тісно пов'язане з промисловістю, торгівлею та іншими галузями. У процесі відтворення вони функціонують як одне ціле, це дає підставу для виділення у системі н\г АПК. АПК – це сукупність галузей, що здійснюють виробництво, переробку, доведення до споживача продукції із с\г сировини.

Структура АПК включає 4 сфери:

1. галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства;

2. сільське господарство;

3. галузі, що здійснюють переробку, зберігають, транспортують сільсько- господарську продукцію;

4) виробнича та соціальна інфраструктура.

Питання 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення

Рента безпосередньо пов'язана з появою і розвитком земельної власності. Це будь-який регулярний доход з капіталу, нерухомості, землі, який не потребує від свого отримувача підприємницької діяльності.

Найбільш поширена форма ренти – плата землевласникам за передачу ними права землекористування на певний термін.

Диференціальна земельна рента – надлишковий доход у землеробстві, який має фіксований довгостроковий характер.

Об'єктивна причина утворення диференціальної ренти – монополія на землю як об'єкт господарювання. Джерело - додаткова праця землеробця. Умова утворення - відмінність у природній родючості землі та неоднакове місцерозташування щодо ринку збуту сільськогосподарської продукції.

Земля - основний засіб виробництва у сільському господарстві - у просторі обмежена. Щоб задовольнити потреби населення, необхідно залучати до обробітку не лише кращі й середні за родючістю землі, а й відносно гірші. Суспільна вартість продуктів сільське господарство визначається не середніми умовами виробництва (як у промисловості), а умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі. На кращих і середніх за якістю землях виникає надлишок додаткової вартості над середнім прибутком, який перетворюється у диференціальну ренту.

Диференціальна рента пов'язана з високою родючестю і вигідним місцерозташуванням до ринку збуту. На кращих і середніх ділянках індивідуальна вартість одиниці продукції нижча, тому різниця між суспільною і індивідуальною вартістю перетворюється у диференціальну ренту 1. її отримує власник цієї землі.

Диференціальна рента 2 пов'язана із штучною родючістю. Це результат додаткових капіталовкладень у землю (витрати на мінеральні добрива, іригацію та інше). Орендатор підвищує якість землі, тому він і отримує диференціальну ренту 2.

Абсолютна земельна рента. Досвід показує, що землевласник отримує доход не лише з кращої і середньої якості ділянки, а і з гіршої. Маркс назвав це абсолютною земельною рентою. Причина - монополія на землю як об'єкт господарювання, її джерело -надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю с\г продукції і суспільною ціною виробництва). Повному вирівнюванню органічної будови капіталу сільське господарство з промисловістю перешкоджає сезонний характер виробництва.

Монопольна земельна рента

Сплачується споживачем рідкісних с\г продуктів, які виробляються на землях з особливими природними умовами, тому що ціна на ці продукти монополько висока.

Монопольна рента існує в гірничодобувній промисловості, будівництві, лісовому господарстві.