112. Заборона і обмеження засобів і методів ведення війни

Під засобами ведення війни розуміються зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни ~ це способи застосування засобів війни.

Відповідно до міжнародного права цілком заборонені такі засоби ведення війни:

• вибухові і запальні;

• кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі

• задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси(Женевський протокол про заборону застосування навійні задушливих, отруйних та інших таких газів і бактеріологічних засобів 1925 року);

• біологічна зброя ;

• засоби впливу на природне середовище;

• будь-яка зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, та ін.

Забороняється використовувати міни, міни-пастки у разі нападу, оборони або в порядку репресалій проти цивільного населення як такого або проти окремих цивільних осіб.

Забороняється піддавати цивільне населення або цивільні об'єкти нападу з застосуванням запальної зброї.

Використання авіації з погляду міжнародного права признається допустимим, проте її не можна використовувати проти невоєнних об'єктів, проти мирного населення і т.п.

Відповідно до міжнародного права заборонені також такі методи ведення війни:

• зрадницьки вбивати або ранити мирне населенняабо супротивника;

• вбивати або ранити супротивника, що здався ісклав зброю;

• повідомляти тому, хто обороняється, що у разіопору пощади нікому не буде;

• незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не береучасть у війні, прапором або знаками Червоного Хреста та ін.;

• примушувати громадян ворожої сторони братиучасть у військових діях проти своєї держави;

• геноцид під час війни;

• убивство парламентера й осіб, які його супроводжують (трубача, сурмача, барабанщика);

• атака, бомбардування або знищення санітарних іустанов, госпітальних суден, транспортів, літаків, санітарного персоналу; |

— бомбардування незахищених міст» портів, селищ,жител, історичних пам'ятників, храмів, госпіталів, не використовуваних у воєнних цілях;

• знищення культурних цінностей, історичних таінших пам'ятників, місць відправлення культів, або їхнє •-використання для забезпечення успіху у воєнних діях;

• деякі інші дії.

113. Захист цив. Об1єктів і культурних цінностей під час ведння війни

У період збройного конфлікту на території воюючих сторін розрізняють цивільні і військові об'єкти.

Військові об'єкти — це ті об'єкти, що у силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний внесок у військові дії і руйнацію, захоплення або нейтралізація яких при існуючих обставинах дає явну військову перевагу.

Об'єкти, що не є військовими, вважаються цивільними. До них належать:

а) житла, споруди, засоби транспорту, використовувані цивільним населенням;

б) місця, використовувані винятково цивільнимнаселенням (притулки, лікарні та ін.);

в) джерела водопостачання, греблі, дамби, електростанції і т.п.

Цивільні об'єкти не повинні бути об'єктами військового нападу.

Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року передбачає додаткові заходи із захисту культурних цінностей (тобто цінностей, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу). До них належать:

а) пам'ятники архітектури, мистецтва, історії, рукописи, книги, картини та ін.;

б) музеї, бібліотеки, архіви і т.п.;

в) центри, у яких є значна кількість культурнихцінностей.

Стосовно культурних цінностей забороняється: піддавати їх нападу або знищенню; робити культурні об'єкти об'єктом репресалій; вивозити їх за кордон, приводити в непридатність і т.п.