- •1. Поняття міжнародного права
- •2. Поняття «міжнародного публічного права»
- •3. Предмет і об`єкт міжнародного права
- •4. Основні етапи розвитку міжнародного права
- •5. Система та структура
- •6. Джерела міжнародного права
- •7. Співвідношення міжнародного приватного і міжнародного публічного права
- •8.Поняття і структура норм мп
- •9. Види і класифікація міжнародно-правових норм
- •11. Кодифікація мп
- •12. .Поняття та кодифікація основних принципів мп
- •13. Кодифікаціяосновних принципів міжнародного права
- •14.Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •15. Принцип мирного врегулювання спорів
- •16. Принцип територіальної цілісності держав
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
- •19. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •20. Принцип поваги і захисту прав людини
- •21. Принцип співробітництва
- •22. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •23. Співвідношення міжнародного інаціонального (внутрішньодержавного) права
- •24. Основні теорії співвідношення міжнародного права та внутрішньодержавного права
- •25. Взаємовплив міжнародного та внутрішньодержавного права
- •28. Загальна характеристика суб’єктів мп
- •29. Міжнародна правосуб`єктність фізичних та юридичних осіб
- •30.Поняття і види суб.Мп
- •31. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •32.Міжнародна правосуб’єктність нації
- •33. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права
- •34. Державоподібні утворення як суб’єкти мп
- •35. Правосуб’єктність фо в мп
- •36..Інститут визнання в мп
- •37. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •38. Континуїтет України стосовно прав і зобов’язань срср
- •39.Поняття,підстави та суб’єкти мп відповідальності
- •40. Загальні ознаки м-п. Відповідальності
- •41. Поняття міжнародно-правової відповідальності
- •42. Субєкти м-п відповідальності
- •43. Підстави м-п відповідальності
- •44. Види і форми відповідальності
- •45.Загальна хар-ка видів та форм міжн відпов
- •46. Підстави для звільнення від міжнародно-правової відповідальності
- •47. Поняття і види міжнар. Протиправних дій
- •48. Види міжнар правопорушень
- •49. Міжнародний тероризм, біоцид. Найманство
- •50. Фальшивомонетництво, незаконний обіг наркотичних засобів
- •51. Рабство, тортури
- •52. Піратство. Ординарні міжнародні правопорушення
- •53. Міжнародно-правові санкції
- •54. Поняття і види територій
- •55, 56. Державна територія Державні кордони
- •58. Правові підстави зміни державної території
- •59. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •60. Міжнародно-правовий режим рік, каналів, проток
- •61. Міжнародне повітряне право
- •62. Міжнародне космічне право
- •63. Нормативно-правові акти України, які регулюють питання території
- •64. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •65,66. Поняття, види і структура міжнародного договору
- •II. За сферою і силою дії:
- •IV. У залежності від суб'єкта, що укладає договір:
- •V. У залежності від форми договору:
- •67. Форми та найменування міжнародних договорів
- •68. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •69. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •70, 71. Дія і припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів
- •72. Виконання і тлумачення міжнародних договорів
- •73. Участь України у міжнародно-договірному процесі
- •74. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •75. Система органів зовнішніх зносин
- •76.Дипломатичні представництва: поняття, види
- •77. Функції дипломатичних представництв
- •78. Початок та закінчення дипломатичної місії.
- •79. Дипломатичні імунітети та привілеї
- •80. Види консульських представництв
- •81. Функції консульських представництв
- •83. Правовий статус спеціальних місій
- •84. Правовий статус представництв при міжнародних організаціях
- •85. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •86,87. Поняття, ознаки, правосуб’єктність міжнародних організацій
- •88. Історія розвитку міжнародних організацій
- •89. Види міжнародних організацій
- •90. Історія створення, правова природа і членство в оон
- •91. Органи оон
- •92. Загальна характеристика спеціалізованих установ
- •93. Юнеско
- •94. Міжнародний валютний фонд
- •95. Міжнародна морська організація (імо)
- •96. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •97. Міжнародна організація праці (моп)
- •98. Всесвітня організація охорони здоровя (вооз)
- •99. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •100. Магате
- •101. Нато
- •102. Рада Європи
- •105. Правова природа актів єс
- •106. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права
- •107. Механізм забезпечення захисту прав людини
- •108.Учасники збройних конфліктів
- •109. Режим воєнного полону та окупації
- •110. Початок війни і міжнародно-правові наслідки
- •111. Закінчення війни і правові наслідки
- •112. Заборона і обмеження засобів і методів ведення війни
- •113. Захист цив. Об1єктів і культурних цінностей під час ведння війни
- •114. Нейтралітет у війні
- •115. Ведення морської війни
- •117. Джерела міжнародного екологічного права
- •118. Принципи міжнародного екологічного права
- •119. Міжнародні природоохоронні організації
- •121. Поняття міжнародного спору та його види
- •122. Переговори та консультації у міжнародному праві
- •123. Добрі послуги та посередництво
- •124. Обстеження і примирення
- •125. Арбітраж у мп
- •126. Міжнародна судова процедура
- •127. Міжнародний суд оон
- •128. Регіональний суд єс та Економічний суд снд
- •129. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •130. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •131. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •132. Правова допомога у кримінальних, цивільних справах
- •133. Інститут екстрадиції у міжнародному праві та його застосування в Україні
108.Учасники збройних конфліктів
Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина — так звані законні учасники війни, діям яких надається державний характер. Під час збройних конфліктів населення, яке мешкає на території держави, ділиться на дві групи: те, яке стосується збройних сил (збройні сили, партизани і т.д.), і яке не стосується збройних сил (цивільне населення).
У свою чергу, міжнародне право розрізняє дві категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін:
воюючі (комбатанти);
ті, які не беруть участь у боях (некомбатанти).
Відповідно до Женевських конвенцій 1949 року до комбатантів належать:
особовий склад регулярних збройних сил;
ополчення, добровольчі загони, як вхідні, так і невхідні до складу регулярних збройних сил;
особовий склад рухів опору і партизанських формувань;
особи, які надають допомогу збройним силам, алеучасті в бойових діях не приймають;
члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, які надають допомогу воюючим;
населення, що при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни.
Партизани і бійці національно-визвольних рухів є комбатантами за умови дотримання ними певних умов (подібні з загальними умовами визнання комбатантів):
а) належать до якого-небудь воєнним способом організованого загону, на чолі якого стоїть відповідальна особа (зазвичай цивільна особа);
б) носять знаки відмінності;
в) відкрито носять зброю.;
г) дотримуються законів і звичаїв війни.
Розвідники — особи, які входять до складу збройних сил воюючих сторін, що носять воєнну форму і проникають у розташування супротивника з метою збору відомостей про нього для свого командування. Захоплені в полон розвідники користуються статусом військовополонених. Розвідник не може нести кримінальну відповідальність за дії, вчинені ним раніше в попередні рейди в район дії ворожої армії.
Від розвідників слід відрізняти лазутчиків (шпигунів) — осіб, які, діючи таємною способом або під фальшивими приводами, збирають відомості в районі воєнних дій. На цих осіб режим воєнного полону не поширюється, вони можуть бути покарані воєнним судом і навіть засуджені до смерті.
Головна відмінність воєнного розвідника від лазутчика (шпигуна) — це воєнна форма розвідника, що свідчить про його приналежність до збройних сил своєї держави.
Іноземні воєнні радники й інструктори — це особи, які входять у збройні сили іншої держави, що відповідно до міжнародних угод знаходяться в іншій державі для надання допомоги в освоєнні бойової техніки і навчанні особового складу збройних сил. Радники й інструктори не беруть участь у воєнних діях. Радники навчають веденню бойових дій. Інструктори допомагають в освоєнні бойової техніки. Проте, якщо ці особи беруть участь у бойових діях, вони прирівнюються до комбатантів.
Не є комбатантами найманці. Міжнародне право вважає найманцем особу, яка завербована на місці або частіше усього за кордоном спеціально для того, щоб воювати в збройному конфлікті, і яка фактично приймає в ньому участь.
Від найманців слід відрізняти добровольців (волонтерів) — іноземних громадян, які у силу політичних або інших переконань (а не з матеріальних міркувань) поступають на службу в армію якої-небудь воюючої сторони і включаються в особовий склад збройних сил.