- •1. Поняття міжнародного права
- •2. Поняття «міжнародного публічного права»
- •3. Предмет і об`єкт міжнародного права
- •4. Основні етапи розвитку міжнародного права
- •5. Система та структура
- •6. Джерела міжнародного права
- •7. Співвідношення міжнародного приватного і міжнародного публічного права
- •8.Поняття і структура норм мп
- •9. Види і класифікація міжнародно-правових норм
- •11. Кодифікація мп
- •12. .Поняття та кодифікація основних принципів мп
- •13. Кодифікаціяосновних принципів міжнародного права
- •14.Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •15. Принцип мирного врегулювання спорів
- •16. Принцип територіальної цілісності держав
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
- •19. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •20. Принцип поваги і захисту прав людини
- •21. Принцип співробітництва
- •22. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •23. Співвідношення міжнародного інаціонального (внутрішньодержавного) права
- •24. Основні теорії співвідношення міжнародного права та внутрішньодержавного права
- •25. Взаємовплив міжнародного та внутрішньодержавного права
- •28. Загальна характеристика суб’єктів мп
- •29. Міжнародна правосуб`єктність фізичних та юридичних осіб
- •30.Поняття і види суб.Мп
- •31. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •32.Міжнародна правосуб’єктність нації
- •33. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права
- •34. Державоподібні утворення як суб’єкти мп
- •35. Правосуб’єктність фо в мп
- •36..Інститут визнання в мп
- •37. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •38. Континуїтет України стосовно прав і зобов’язань срср
- •39.Поняття,підстави та суб’єкти мп відповідальності
- •40. Загальні ознаки м-п. Відповідальності
- •41. Поняття міжнародно-правової відповідальності
- •42. Субєкти м-п відповідальності
- •43. Підстави м-п відповідальності
- •44. Види і форми відповідальності
- •45.Загальна хар-ка видів та форм міжн відпов
- •46. Підстави для звільнення від міжнародно-правової відповідальності
- •47. Поняття і види міжнар. Протиправних дій
- •48. Види міжнар правопорушень
- •49. Міжнародний тероризм, біоцид. Найманство
- •50. Фальшивомонетництво, незаконний обіг наркотичних засобів
- •51. Рабство, тортури
- •52. Піратство. Ординарні міжнародні правопорушення
- •53. Міжнародно-правові санкції
- •54. Поняття і види територій
- •55, 56. Державна територія Державні кордони
- •58. Правові підстави зміни державної території
- •59. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •60. Міжнародно-правовий режим рік, каналів, проток
- •61. Міжнародне повітряне право
- •62. Міжнародне космічне право
- •63. Нормативно-правові акти України, які регулюють питання території
- •64. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •65,66. Поняття, види і структура міжнародного договору
- •II. За сферою і силою дії:
- •IV. У залежності від суб'єкта, що укладає договір:
- •V. У залежності від форми договору:
- •67. Форми та найменування міжнародних договорів
- •68. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •69. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •70, 71. Дія і припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів
- •72. Виконання і тлумачення міжнародних договорів
- •73. Участь України у міжнародно-договірному процесі
- •74. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •75. Система органів зовнішніх зносин
- •76.Дипломатичні представництва: поняття, види
- •77. Функції дипломатичних представництв
- •78. Початок та закінчення дипломатичної місії.
- •79. Дипломатичні імунітети та привілеї
- •80. Види консульських представництв
- •81. Функції консульських представництв
- •83. Правовий статус спеціальних місій
- •84. Правовий статус представництв при міжнародних організаціях
- •85. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •86,87. Поняття, ознаки, правосуб’єктність міжнародних організацій
- •88. Історія розвитку міжнародних організацій
- •89. Види міжнародних організацій
- •90. Історія створення, правова природа і членство в оон
- •91. Органи оон
- •92. Загальна характеристика спеціалізованих установ
- •93. Юнеско
- •94. Міжнародний валютний фонд
- •95. Міжнародна морська організація (імо)
- •96. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •97. Міжнародна організація праці (моп)
- •98. Всесвітня організація охорони здоровя (вооз)
- •99. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •100. Магате
- •101. Нато
- •102. Рада Європи
- •105. Правова природа актів єс
- •106. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права
- •107. Механізм забезпечення захисту прав людини
- •108.Учасники збройних конфліктів
- •109. Режим воєнного полону та окупації
- •110. Початок війни і міжнародно-правові наслідки
- •111. Закінчення війни і правові наслідки
- •112. Заборона і обмеження засобів і методів ведення війни
- •113. Захист цив. Об1єктів і культурних цінностей під час ведння війни
- •114. Нейтралітет у війні
- •115. Ведення морської війни
- •117. Джерела міжнародного екологічного права
- •118. Принципи міжнародного екологічного права
- •119. Міжнародні природоохоронні організації
- •121. Поняття міжнародного спору та його види
- •122. Переговори та консультації у міжнародному праві
- •123. Добрі послуги та посередництво
- •124. Обстеження і примирення
- •125. Арбітраж у мп
- •126. Міжнародна судова процедура
- •127. Міжнародний суд оон
- •128. Регіональний суд єс та Економічний суд снд
- •129. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •130. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •131. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •132. Правова допомога у кримінальних, цивільних справах
- •133. Інститут екстрадиції у міжнародному праві та його застосування в Україні
62. Міжнародне космічне право
Міжнародне космічне право — галузь сучасного міжнародного права, що регулює діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, що встановлює його правовий режим.
Космічною діяльністю займається нині дуже обмежене число високорозвинених держав і держав, що володіють відповідними можливостями.Але в результаті такої діяльності й у її міжнародно-правовому регулюванні зацікавлені всі держави світу, людство в цілому. Тому правове регулювання космічної діяльності із самого початку стало здійснюватися шляхом укладання, головним чином, універсальних міжнародних угод, відкритих для участі всіх держав. Основна роль у справі розроблення таких договорів належить Організації Об'єднаних Націй в особі Генеральної Асамблеї, її допоміжного органу — Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його підкомітету з правових питань.
Космічний простір — це недержавна (міжнародна) територія, юридичний статус і правовий режим якої визначаються міжнародним правом. В основі правового режиму космічного простору лежать вироблені в рамках ООН або під її егідою міжнародні універсальні договори. У їхньому числі: Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 року; Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року; Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах, 1979 року. Такими договорами є також: Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір, 1968 року; Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об'єктами, 1972 року.
До числа джерел міжнародного космічного права універсального характеру належать також договори, що частково регулюють і космічну діяльність. Це, наприклад, Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою, 1963 року; Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, 1977 року.
Крім того, до джерел міжнародного космічного права належать міжнародні договори двостороннього характеру. Так, у 1963 році між СРСР і США була укладена джентльменська угода про нерозміщення в космічному просторі будь-яких об'єктів із ядерною зброєю й іншими засобами масового знищення.
В основі міжнародного космічного права лежить принцип пов'язаної з дослідженням космосу діяльності і використання космічного простору, включаючи розташовані в межах сонячної системи небесні тіла.
Цей принцип має системний характер, і з нього можна виділити ряд інших принципів:
— здійснення діяльності з дослідження і використання космосу і небесних тіл відповідно до принципів міжнародного права;
— свобода дослідження і використання космічного простору і небесних тіл;
— заборона національного присвоєння космічного простору і небесних тіл;
— часткова демілітаризація космічного простору і повна демілітаризація небесних тіл;
— збереження суверенних прав держав на космічні об'єкти, що запускаються ними;
— запобігання наслідків потенційно шкідливих експериментів у космічному просторі та на небесних тілах;
— надання допомоги екіпажу космічного корабля у разі аварії, лиха, вимушеної посадки;
— сприяння міжнародному співробітництву в мирному дослідженні і використанні космічного простору і небесних тіл;
— міжнародна відповідальність держав за свою діяльність у космосі.
Держави-учасниці Договору, у відповідності зі статтею IX, здійснюють космічну діяльність таким чином, щоб уникнути шкідливого забруднення космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також несприятливих змін земного середовища внаслідок доставки позаземної речовини.
Нарешті, держави-учасниці Договору розглядають космонавтів як посланців людства в космос і надають їм всіляку допомогу у випадку аварії, лиха або вимушеної посадки на території іншої держави-учасниці або у відкритому морі. Космонавти, що здійснюють таку вимушену посадку, повинні бути в безпеці і негайно повернені державі, у регістр якої занесений їхній космічний корабель.
Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року. Конвенція встановлює:
а) термін «держава, що запускає» означає: держава, що здійснює або організує запуск космічного об'єкта, і держава, із території котрої або з установок якої здійснюється запуск космічного об'єкта;
б) термін «космічний об»єкт» включає складові частини космічного об'єкта, а також засоби доставки його і його частини;
в) термін «держава реєстрації» означає державу, що запускає, у регістр якої занесений космічний об'єкт у відповідності зі статтею II Конвенції. Відповідно до цієї статті, коли «космічний об'єкт за пускається на орбіту навколо Землі або далі в космічний простір», держава, що запускає, реєструє цей космічний об'єкт шляхом запису у свій відповідний регістр і інформує Генерального секретаря ООН про ведення такого регістра.
Генеральний секретар ООН, у свою чергу, веде регістр, у який заноситься інформація, надана державою, що запускає.
Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979 року містить важливі положення, що стосуються принципів космічної діяльності держав відповідно до Договору 1967 року. Угода оголошує небесні тіла та їхні природні ресурси «спільною спадщиною людства» і передбачає необхідність установити спеціальний режим експлуатації природних ресурсів Місяця й інших небесних тіл, коли «буде очевидним, що така експлуатація стане можливою найближчим часом».
Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір 1968 року передбачає обов'язок кожної її сторони, що одержує відомості або виявляє, що екіпаж космічного корабля потерпів аварію, або знаходиться в стані лиха, чи здійснює вимушену або ненавмисну посадку на території, що знаходиться під її юрисдикцією, у відкритому морі або в будь-якому іншому місці, що не знаходиться під юрисдикцією якоїсь держави, негайно сповіщає про це владу, що здійснила запуск, або негайно сповіщає про це для загального відома, а також інформує про це Генерального секретаря ООН для тих же цілей.
Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об'єктами, 1972 року встановлює, що держава, яка запускає, несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за збитки, завдані її космічним об'єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті.