- •1. Поняття міжнародного права
- •2. Поняття «міжнародного публічного права»
- •3. Предмет і об`єкт міжнародного права
- •4. Основні етапи розвитку міжнародного права
- •5. Система та структура
- •6. Джерела міжнародного права
- •7. Співвідношення міжнародного приватного і міжнародного публічного права
- •8.Поняття і структура норм мп
- •9. Види і класифікація міжнародно-правових норм
- •11. Кодифікація мп
- •12. .Поняття та кодифікація основних принципів мп
- •13. Кодифікаціяосновних принципів міжнародного права
- •14.Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •15. Принцип мирного врегулювання спорів
- •16. Принцип територіальної цілісності держав
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
- •19. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •20. Принцип поваги і захисту прав людини
- •21. Принцип співробітництва
- •22. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •23. Співвідношення міжнародного інаціонального (внутрішньодержавного) права
- •24. Основні теорії співвідношення міжнародного права та внутрішньодержавного права
- •25. Взаємовплив міжнародного та внутрішньодержавного права
- •28. Загальна характеристика суб’єктів мп
- •29. Міжнародна правосуб`єктність фізичних та юридичних осіб
- •30.Поняття і види суб.Мп
- •31. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •32.Міжнародна правосуб’єктність нації
- •33. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права
- •34. Державоподібні утворення як суб’єкти мп
- •35. Правосуб’єктність фо в мп
- •36..Інститут визнання в мп
- •37. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •38. Континуїтет України стосовно прав і зобов’язань срср
- •39.Поняття,підстави та суб’єкти мп відповідальності
- •40. Загальні ознаки м-п. Відповідальності
- •41. Поняття міжнародно-правової відповідальності
- •42. Субєкти м-п відповідальності
- •43. Підстави м-п відповідальності
- •44. Види і форми відповідальності
- •45.Загальна хар-ка видів та форм міжн відпов
- •46. Підстави для звільнення від міжнародно-правової відповідальності
- •47. Поняття і види міжнар. Протиправних дій
- •48. Види міжнар правопорушень
- •49. Міжнародний тероризм, біоцид. Найманство
- •50. Фальшивомонетництво, незаконний обіг наркотичних засобів
- •51. Рабство, тортури
- •52. Піратство. Ординарні міжнародні правопорушення
- •53. Міжнародно-правові санкції
- •54. Поняття і види територій
- •55, 56. Державна територія Державні кордони
- •58. Правові підстави зміни державної території
- •59. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •60. Міжнародно-правовий режим рік, каналів, проток
- •61. Міжнародне повітряне право
- •62. Міжнародне космічне право
- •63. Нормативно-правові акти України, які регулюють питання території
- •64. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •65,66. Поняття, види і структура міжнародного договору
- •II. За сферою і силою дії:
- •IV. У залежності від суб'єкта, що укладає договір:
- •V. У залежності від форми договору:
- •67. Форми та найменування міжнародних договорів
- •68. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •69. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •70, 71. Дія і припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів
- •72. Виконання і тлумачення міжнародних договорів
- •73. Участь України у міжнародно-договірному процесі
- •74. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •75. Система органів зовнішніх зносин
- •76.Дипломатичні представництва: поняття, види
- •77. Функції дипломатичних представництв
- •78. Початок та закінчення дипломатичної місії.
- •79. Дипломатичні імунітети та привілеї
- •80. Види консульських представництв
- •81. Функції консульських представництв
- •83. Правовий статус спеціальних місій
- •84. Правовий статус представництв при міжнародних організаціях
- •85. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •86,87. Поняття, ознаки, правосуб’єктність міжнародних організацій
- •88. Історія розвитку міжнародних організацій
- •89. Види міжнародних організацій
- •90. Історія створення, правова природа і членство в оон
- •91. Органи оон
- •92. Загальна характеристика спеціалізованих установ
- •93. Юнеско
- •94. Міжнародний валютний фонд
- •95. Міжнародна морська організація (імо)
- •96. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •97. Міжнародна організація праці (моп)
- •98. Всесвітня організація охорони здоровя (вооз)
- •99. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •100. Магате
- •101. Нато
- •102. Рада Європи
- •105. Правова природа актів єс
- •106. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права
- •107. Механізм забезпечення захисту прав людини
- •108.Учасники збройних конфліктів
- •109. Режим воєнного полону та окупації
- •110. Початок війни і міжнародно-правові наслідки
- •111. Закінчення війни і правові наслідки
- •112. Заборона і обмеження засобів і методів ведення війни
- •113. Захист цив. Об1єктів і культурних цінностей під час ведння війни
- •114. Нейтралітет у війні
- •115. Ведення морської війни
- •117. Джерела міжнародного екологічного права
- •118. Принципи міжнародного екологічного права
- •119. Міжнародні природоохоронні організації
- •121. Поняття міжнародного спору та його види
- •122. Переговори та консультації у міжнародному праві
- •123. Добрі послуги та посередництво
- •124. Обстеження і примирення
- •125. Арбітраж у мп
- •126. Міжнародна судова процедура
- •127. Міжнародний суд оон
- •128. Регіональний суд єс та Економічний суд снд
- •129. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •130. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •131. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •132. Правова допомога у кримінальних, цивільних справах
- •133. Інститут екстрадиції у міжнародному праві та його застосування в Україні
45.Загальна хар-ка видів та форм міжн відпов
Існує два види міжнародно-правової відповідальності держав: політична і матеріальна. Деякі автори поділяють таку відповідальність на матеріальну і нематеріальну, виходячи з того, що міжнародно-правова відповідальність завжди буде виступати в політичній формі.
Політична відповідальність, як правило, супроводжується застосуванням у відношенні держави-поруш-ниці примусових заходів і сполучається з матеріальною відповідальністю.
Найбільш поширеними формами політичної відповідальності є: сатисфакція, ресторація, різноманітні форми обмежень суверенітету (наприклад, призупинення членства або виключення із міжнародної організації), декларативні рішення.
Сатисфакція (задоволення) як форма політичної відповідальності припускає обов'язок держави-правопоруш-ниці надати задоволення не матеріального характеру, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну честі і гідності іншої держави.
Сатисфакція може виявитися в таких діях держави-деліквента (винного суб'єкта, що зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну правопорушенням):
офіційне вираження жалю або співчуття;
приношення вибачень;
приношення запевнень у тому, що подібні акції не повторяться в майбутньому;
карне покарання винних осіб;
видання нормативного акту з визнанням своєї провини з тим, щоб подібні дії не повторювалися вмайбутньому;
посилання спеціальної делегації в ображену державу; вшанування постраждало! держави шляхом підняття прапора постраждало! держави в столиці держави-деліквента, або віддання їй честі військовим формуванням з артилерійським салютом або вико нанням її державного гімну, або сполученням того й іншого і т.п.
Застосування певних видів сатисфакцій залежить від заподіяної шкоди і конкретної політичної ситуації.
Ресторація — це такий вид політичної відповідальності, що являє собою відновлення правопорушником колишнього стану (статуса-кво) і виконування ним усіх несприятливих наслідків цього. Прикладом ресторацій можуть служити звільнення незаконно зайнятої території і несення в зв'язку з цим майнових витрат.
Обмеження суверенітету держави може виступати в різних формах. Класичним прикладом цього виду відповідальності, застосовуваного в комлексному виді, можуть слугувати засоби, прийняті у відношенні фашистської Німеччини за підсумками Другої світової війни. Німеччина, зокрема, не тільки позбавилася значної частини своєї території, але на частині, що залишилася, був установлений режим повоєнної окупації. Була зроблена демілітаризація країни, її збройні сили були розпущені; ряд державних інститутів був ліквідований, деякі з них були визнані злочинними; до кримінальної відповідальності були притягнуті вищі посадові особи Німеччини, а також службовці злочинних організацій і військові злочинці.
Декларативні рішення виражаються у формі рішення міжнародного судового органу або організації, що визнають будь-яке діяння міжнародним правопорушенням. Матеріальна відповідальність наступає в зв'язку з порушенням державою своїх міжнародних зобов'язань, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди, і покликана покласти на винну державу обов'язок загладити цей збиток, заподіяний правопорушенням.
Матеріальна відповідальність може бути виражена у формі репарації, реституції і субституції.
Під репараціями (від лат. reparatio— відновлення) — розуміють відшкодування державою-поруш-ницею заподіяної нею шкоди.
Історично свій початок репарації беруть від інституту контрибуцій, що успішно існували в міжнародному праві з глибокої давнини і до кінця XIX сторіччя і носили характер данини. У їхню основу було покладене «право переможця», тому контрибуції як грошові суми, що виплачувалися переможцю переможеною державою, не були пов'язані з заподіяним збитком. Вже в той період контрибуції вважалися формою відвертого грабежу населення переможеної держави. З метою обмеження таких негативних явищ були розроблені статті 47-51 Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року, що обмежували стягнення контрибуцій. Проте і під час Першої і Другої світових війн ці статті грубо порушувалися. При розробці Версальского мирного договору 1919 року країни Антанти були змушені формально відмовитися від контрибуцій, замінивши їх репараціями. Контрибуції заборонені сучасним міжнародним правом. Фактично, на зміну контрибуцій прийшли усі форми матеріальної відповідальності держав, застосовувані в даний час.
Якщо при сплаті контрибуцій, що носили неправомірний характер, нанесений збиток ніяким чином з ними не зв'язувався, такого збитку взагалі могло не бути, то при сплаті репарацій, що завжди мають правомірний характер, потрібно, щоб збиток, заподіяний потерпілій державі, був доведений.
При репарації відшкодування матеріального збитку відбувається як у грошовій формі, так і в натуральній: товарами, послугами та ін.
Реституція являє собою відшкодування правопорушником матеріального збитку в натурі (повернення неправомірно захопленого майна: того ж самого — конкретні твори мистецтва, транспортні засоби, устаткування заводів та ін.).
Різновидом реституції виступає субституція — заміна неправомірно знищеного або ушкодженого майна однорідним майном.