5. Система та структура

Система-це внутрышньо єдина цілісна сукупність взаємоповязаних галузей мп,що мають свої принципи і поділяються на підгалузі,інститути і норми.

Система мп має об’єктивний характер і включає в себе основні принципи мп,та його галузі,права мд,міжнародне морське право,м повітряне право.

МП поділ:ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА(основні принципи,питання теорії та історії мп),ОСОБЛИВА ЧАСТИНА(галузі права)

Серед основних ознак системи сучасного міжнародного права слід відзначити:

1) цілісність обумовленої конкретної сфери дії (тобто сфери міжнародного права);

2) специфічність співвідношення з іншими міжнародними нормативними системами, і особливо із системами внутрішньодержавного права;

3) стрункість структури конкретних елементів системи;

4) особливу характеристику суб'єктів міжнародного права.

Структурі складу і змісті конкретних елементів системи міжнародного права. До таких елементів належать:

- цілі міжнародного права, за Статутом ООН, як базові положення, що характеризують сучасне міжнародне право;

- норми міжнародного права як його первинні елементи;

- принципи міжнародного права як найважливіші положення, що мають вищу юридичну чинність;

- інститути міжнародного права як групи норм, що регулюють однорідні правовідносини;

- галузі міжнародного права як сукупності норм і принципів, які регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічний предмет міжнародного права і пов'язана зі специфічною групою об'єктів міжнародного права.

6. Джерела міжнародного права

Термін «джерела права» вживається в двох значеннях -- матеріальному і формальному.

Під матеріальними джерелами розуміються матеріальні умови життя суспільства. Під формальними ж джерелами розуміють ті форми, у яких знаходять своє вираження і закріплення норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і складають предмет вивчення юридичних наук, у тому числі міжнародного права.

Відповідно до Статуту ООН, прийнятого 26 червня 1945 року, до джерел міжнародного права належать:

а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що сперечаються;

б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;

в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.

Всі ці джерела міжнародного права в залежності від їхньої обов'язковості розділяють на основні і допоміжні.

Функції права - це прояв його іманентних, специфічних якостей. У функції акумулюються якості права, що випливають з його якісної самостійності як соціального феномена.

Функції права:

1) Регулятивна: а) регулятивно-статична(закріплення, фіксація існуючих суспільних відносин)

б) регулятивно-динамічна (направлена на оформлення руху суспільних відносин в формі правовідносин)

2) Охоронна - направлена на охорону регулюючих правомірних відносин.