- •1. Поняття міжнародного права
- •2. Поняття «міжнародного публічного права»
- •3. Предмет і об`єкт міжнародного права
- •4. Основні етапи розвитку міжнародного права
- •5. Система та структура
- •6. Джерела міжнародного права
- •7. Співвідношення міжнародного приватного і міжнародного публічного права
- •8.Поняття і структура норм мп
- •9. Види і класифікація міжнародно-правових норм
- •11. Кодифікація мп
- •12. .Поняття та кодифікація основних принципів мп
- •13. Кодифікаціяосновних принципів міжнародного права
- •14.Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •15. Принцип мирного врегулювання спорів
- •16. Принцип територіальної цілісності держав
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
- •19. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •20. Принцип поваги і захисту прав людини
- •21. Принцип співробітництва
- •22. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •23. Співвідношення міжнародного інаціонального (внутрішньодержавного) права
- •24. Основні теорії співвідношення міжнародного права та внутрішньодержавного права
- •25. Взаємовплив міжнародного та внутрішньодержавного права
- •28. Загальна характеристика суб’єктів мп
- •29. Міжнародна правосуб`єктність фізичних та юридичних осіб
- •30.Поняття і види суб.Мп
- •31. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •32.Міжнародна правосуб’єктність нації
- •33. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права
- •34. Державоподібні утворення як суб’єкти мп
- •35. Правосуб’єктність фо в мп
- •36..Інститут визнання в мп
- •37. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •38. Континуїтет України стосовно прав і зобов’язань срср
- •39.Поняття,підстави та суб’єкти мп відповідальності
- •40. Загальні ознаки м-п. Відповідальності
- •41. Поняття міжнародно-правової відповідальності
- •42. Субєкти м-п відповідальності
- •43. Підстави м-п відповідальності
- •44. Види і форми відповідальності
- •45.Загальна хар-ка видів та форм міжн відпов
- •46. Підстави для звільнення від міжнародно-правової відповідальності
- •47. Поняття і види міжнар. Протиправних дій
- •48. Види міжнар правопорушень
- •49. Міжнародний тероризм, біоцид. Найманство
- •50. Фальшивомонетництво, незаконний обіг наркотичних засобів
- •51. Рабство, тортури
- •52. Піратство. Ординарні міжнародні правопорушення
- •53. Міжнародно-правові санкції
- •54. Поняття і види територій
- •55, 56. Державна територія Державні кордони
- •58. Правові підстави зміни державної території
- •59. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •60. Міжнародно-правовий режим рік, каналів, проток
- •61. Міжнародне повітряне право
- •62. Міжнародне космічне право
- •63. Нормативно-правові акти України, які регулюють питання території
- •64. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •65,66. Поняття, види і структура міжнародного договору
- •II. За сферою і силою дії:
- •IV. У залежності від суб'єкта, що укладає договір:
- •V. У залежності від форми договору:
- •67. Форми та найменування міжнародних договорів
- •68. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •69. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •70, 71. Дія і припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів
- •72. Виконання і тлумачення міжнародних договорів
- •73. Участь України у міжнародно-договірному процесі
- •74. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •75. Система органів зовнішніх зносин
- •76.Дипломатичні представництва: поняття, види
- •77. Функції дипломатичних представництв
- •78. Початок та закінчення дипломатичної місії.
- •79. Дипломатичні імунітети та привілеї
- •80. Види консульських представництв
- •81. Функції консульських представництв
- •83. Правовий статус спеціальних місій
- •84. Правовий статус представництв при міжнародних організаціях
- •85. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •86,87. Поняття, ознаки, правосуб’єктність міжнародних організацій
- •88. Історія розвитку міжнародних організацій
- •89. Види міжнародних організацій
- •90. Історія створення, правова природа і членство в оон
- •91. Органи оон
- •92. Загальна характеристика спеціалізованих установ
- •93. Юнеско
- •94. Міжнародний валютний фонд
- •95. Міжнародна морська організація (імо)
- •96. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •97. Міжнародна організація праці (моп)
- •98. Всесвітня організація охорони здоровя (вооз)
- •99. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •100. Магате
- •101. Нато
- •102. Рада Європи
- •105. Правова природа актів єс
- •106. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права
- •107. Механізм забезпечення захисту прав людини
- •108.Учасники збройних конфліктів
- •109. Режим воєнного полону та окупації
- •110. Початок війни і міжнародно-правові наслідки
- •111. Закінчення війни і правові наслідки
- •112. Заборона і обмеження засобів і методів ведення війни
- •113. Захист цив. Об1єктів і культурних цінностей під час ведння війни
- •114. Нейтралітет у війні
- •115. Ведення морської війни
- •117. Джерела міжнародного екологічного права
- •118. Принципи міжнародного екологічного права
- •119. Міжнародні природоохоронні організації
- •121. Поняття міжнародного спору та його види
- •122. Переговори та консультації у міжнародному праві
- •123. Добрі послуги та посередництво
- •124. Обстеження і примирення
- •125. Арбітраж у мп
- •126. Міжнародна судова процедура
- •127. Міжнародний суд оон
- •128. Регіональний суд єс та Економічний суд снд
- •129. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •130. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •131. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •132. Правова допомога у кримінальних, цивільних справах
- •133. Інститут екстрадиції у міжнародному праві та його застосування в Україні
122. Переговори та консультації у міжнародному праві
у них беруть участь заінтересовані (держави, що сперечаються), які вирішують питання про метод, зміст рішень спірної проблеми у певному місці переговорів, частіше усього на території третьої держави або в міжнародній організації, тому що повинен бути дотриманий принцип суверенної рівності сторін.
Багато держав світу при вирішенні міжнародних конфліктів стоять на позиції першочерговості безпосередніх (прямих) дипломатичних переговорів, як найбільш ефективному способі вирішення міжнародних конфліктів.
Переговори можуть вестися через звичайні дипломатичні канали або на нарадах, що спеціально скликаються. Звичайно переговори ведуться в усній формі. Можливі також письмова форма, обмін документами, телеграмами й іншими засобами зв'язку.
Прямі дипломатичні переговори проходять без попередніх ультимативних умов, примусу, диктату або погроз.
Переговори можна класифікувати:
а) стосовно предмету спору (мирні, політичні, торгові і т.д.);
б) за кількістю учасників (двосторонні і багатосторонні);
в) за рівнем представництва сторін (переговори глав держав і урядів; переговори міністрів закордонних справ; переговори дипломатичних представників; переговори уповноважених або спеціальних місій).
Переговори повинні вестися на основі поваги законних прав і інтересів всіх учасників. Вступивши в переговори, учасники зобов'язані утримуватися від дій, здатних зашкодити розв'язанню спору.
Одним з різновидів переговорів є консультації. Відповідно до раніше досягнутої домовленості держави зобов'язуються періодично або у випадку виникнення певного роду обставин консультуватися одна з одною для усунення можливих розбіжностей. Метою консультацій є попередження виникнення міжнародних спорів.
Безпосередні переговори — це найбільш простий, зручний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку рішення розбіжностей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Таким чином,
123. Добрі послуги та посередництво
Добрі послуги полягають в наданні стороною, що не бере участь у конфлікті, допомоги тим, що сперечаються, у налагодженні прямого контакту, в організації безпосередніх переговорів. Звичайно добрі послуги пропонуються третіми державами або міжнародними організаціями самостійно. Після доведення відносин сторін, що сперечаються, до стадії переговорів функції суб'єкта, що робить добрі послуги, завершуються, тому що він у самих переговорах участь не приймає. Але при згоді сторін він може бути присутнім при переговорах.
Посередництво припускає активну участь посередника в переговорах, включаючи внесення пропозицій з окремих аспектів питання або у відношенні спору в цілому. При посередництві держави, що сперечаються, обирають третю особу (державу, представника міжнародної організації), що бере участь у переговорах у якості самостійного учасника. Остаточне рішення у спорі приймається учасниками спору і посередником шляхом взаємної угоди, що підписується всіма сторонами. Добрі послуги і посередництво можуть надаватися державою, що не приймає участь в спорі, міжнародною посадовою особою або приватними особами. Для виконання ними своїх функцій необхідна згода сторін, що сперечаються.
Добрі послуги і посередництво можуть бути зроблені з ініціативи як тих, що сперечаються, так і тих, що їх пропонують. Проте між наданням добрих послуг і посередництвом є і відмінності. Так, для здійснення посередництва необхідна попередня згода всіх учасників спору, у той час як добрі послуги можуть пропонуватися самостійно третьою особою або використовуватися лише за згодою одного учасника спору. Крім того, посередник є активною стороною в переговорах, його мета полягає не тільки в полегшенні контактів і доведенні сторін до переговорів (на чому закінчуються добрі послуги), але й в узгодженні позицій сторін: посередник може виробляти свої проекти врегулювання спору і пропонувати їх сторонам.