- •1.Визначення педагогіки
- •2.Поняття дидактики ,її основні категорії
- •3.Поняття процесу навчання
- •4. Структурні компоненти процесу навчання
- •6.Рушійні сили процесу навчання
- •7.1 Принцип науковості
- •7.2. Принцип доступності
- •8. Принципи системності і послідовності
- •9.1. Принцип наочності
- •9.2. Принцип природовідповідності
- •11.. Мета та завдання педагогіки
- •1. Навчальний план
- •12.2. Навчальна программа
- •13. Методи навчання. Їх класифікація.
- •14. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •15.Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •16. Методи контролю та самоконтролю
- •17. Засоби навчання
- •18.. Форми організації навчання
- •19. Класно-урочна система
- •20. Типи уроків
- •21.Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок
- •Галузі педагогіки
- •23.Форми організації навчання у внз
- •Поняття про процес виховання
- •Види, форми організації, методи контролю
- •26. Принципи виховання
- •27.Зв*язок самовиховання і перевиховання.
- •28.Методи виховання
- •Особливості виховання у внз
- •30. Поняття про засоби виховання
- •31. Позаурочні форми організації виховання
- •Завдання і зміст формування моральної культури
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •Формування екологічної культури молоді
- •35. Ефективні форми екологічного виховання
- •36. Система формування фізичної досконалості молоді
- •37. Зміст та шляхи формування фізичної культури молоді
- •38. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •41. Педагогічна етика
- •42. Культура педагогічного спілкування
- •43. Педагогічна майстерність
- •44. Методи наукового дослідження у педагогіці
- •45. Стилі спілкування педагогів з вихованцями
- •46. Дидактичні погляди сучасних вчених
- •47. Ідеї родинного виховання
- •49.Співпраця батьків з вчителями
28.Методи виховання
Педагогічна діяльність здійснювана за допомогою системи засобів, які використовуються з метою формування особистості вихованців – їх називають формами і методами виховання. розв'язання метод виховання розчленовується на прийоми, дію, операцію. Прийом – це сукупність дій у структурі методу. Існують утворюючі прийоми (прохання, довіра, організація успіху) і гальмівні прийоми (погроза, пре соромлення, тощо). Майстерність вихователя полягає в умілому оперуванні системою методів і прийомів виховання, у творчому підході до вибору найефективнішого у даній ситуації. Класифікація методів: - метод формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконування, навіювання); - методи організації діяльності, та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування, пед. вимога, громадська думка, створення виховної ситуації, метод прогнозування). - методи стимулювання діяльності і поведінки; - методи самовиховання (самопізнання, самооцінка, саморегуляція). В кожному конкретному випадку вчитель вибирає ті, які на його думку будуть найдоцільнішими, зважаючи на: - мету виховання і завдання, які мають бути розв’язані на даному етапі; - зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначені виходячи з змісту діяльності; - врахування вікових особливостей дітей; - врахування статевих і індивідуальних особливостей; - стиль педагогічного спілкування; - психологічний клімат колективу; - засоби виховання (наочності, твори образотворчого мистецтва, музики, різні види діяльності), які застосовуються в тісній єдності з методами; - рівень педагогічної майстерності педагога; - очікувані результати: педагогічна інтуїція і вміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого приведе застосування того чи іншого методу.
Особливості виховання у внз
Виховання - це процес впливу на особистість, здійснюваний протягом її життя з мстою передачі досвіду представників свого роду, етносу, народу, світової громадськості, частіше цілеспрямований і планомірний, організований шляхом взаємодії вихователя і вихованця, під час якої відбувається вплив на пізнавальну, мотиваційну, емоційну, вольову та інші його сфери з метою розвитку світогляду (у тому числі і наукового), духовно-моральних, етичних, ділових якостей.
Згідно з положеннями державних документів про виховання сучасної молоді вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку національної інтелігенції, сприяти вихованню духовної еліти, примножувати її культурний потенціал. Для цього молодь необхідно залучати до творчої діяльності (науково-дослідної,технічної,культурно-просвітницької,громадської, здоровчосиортнвної, правоохоронної), орієнтувати на самоосвіту, саморозвиток, самовиховання тощо. Кожен громадянин України має бути творчою особистістю, з відчуттям потреб часу, прагненням до самопізнання і самовдосконалення, високим рівнем духовності. Йому мають стати підвладними найсучасніші технічні засоби для здобуття необхідної інформації.
Мета виховання включає такі питання:
— усвідомлення педагогами потреб і бажань молоді відповідно до вимог часу, підтримка її починань, спрямування на набуття соціального досвіду;
— вироблення поваги до Конституції України, державної символіки та символіки регіонів;
— сприяння розвитку відчуття необхідності, підтримки доброзичливих взаємин з представниками різних національностей та етнічних груп;
— розвиток у вихованців правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури;
- дотриманим норм і правил життя у громадському суспільстві.
Така мета виховання потребує планомірної роботи педагогів над розвитком у молодого покоління особистіснкх рис, необхідних державних, національно-культурних, суспільних позицій.
Педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають проводити зустрічі з визначними діячами науки, освіти, культури, в яких зосереджені найкращі якості громадян України. Вони можуть розповідати про духовні цінності предків, акцентуючи увагу студентів па відомостях літописів, міфів, сказань, дум, фольклорних та мистецьких джерел тощо. Враховуючи бажання молоді, організатори виховної роботи мають проводити екскурсії до всенародних святинь, наголошуючи на їх значенні в історії і для історії. Суттєво значущим є відвідування музеїв, театрів, кінотеатрів, виставок та інших культурних осередків. Педагогам необхідно організовувати презентації книг на різноманітні теми наукового, освітнього та культурного життя і спонукати вихованців самостійно відвідувати такі презентації. Важливим є: проведення конференцій, "круглих столів", диспутів і дискусій, які мають суттєве виховне навантаження.
Реалізація поставленої мети може забезпечуватися шляхом дотримання у виховному процесі таких важливих завдань:
формувати у дітей та молоді свідомість (національну), бажання працювати задля розквіту України:
— забезпечувати вироблення поваги до історії і культури рідного народу, його мови, традицій і звичаїв;
— підвищувати духовну культуру особистості, виливати на вдосконалення її світоглядних позицій;
— розвивати соціальну активність молоді; вдосконалювати індивідуальні здібності вихованців, забезпечувати можливість їх реалізації;
— сприяти зміцненню їх фізичного і психічного здоров'я;
— впливати на рівень усвідомлення молоддю зв'язку між ідеями індивідуальної свободи, законними правами, громадською відповідальністю;
— готувати молодь дожиття і праці в умовах ринкових відносин;
— надавати потребуючим допомогу в реалізації їх життєвих планів.
У процесі виховання студентів необхідно уникати спрямування виховного процесу на будь-яку політизацію, хоч здебільшого цього можна досягти тільки теоретично.
Науково-педагогічні працівники під час організації та здійснення навчально-виховного процесу мають:
- враховувати індивідуально-психічні якості студентів і намагатися їх усебічно розвивати;
- враховувати характер майбутньої діяльності студентів;
- намагатися активно взаємодіяти зі студентами;
- досягти свідомої участі студентів у навчально-виховній діяльності;
- науково визначати і формулювати її дидактичні та виховні цілі й намагатися їх реалізувати. Характер спілкування науково-педагогічних працівників зі студентами має бути демократичним, гуманним, враховувати традиції та звичаї українського народу, грунтуватися на загальнолюдських цінностях. Для цього сприятливі умови існують на всіх навчальних заняттях, де студенти мають змогу навчитися висловлювати свої думки.
Закономірностей виховання студентів у ВНЗ є основою для опрацювання системи його стратегічних ідей, а саме:
■ спрямованість виховання у ВНЗ на формування всебічно, гармонійно розвинутої особистості студента як громадянина України - тобто індивідуальності, яка збагачена загальнолюдськими, національними та професійними цінностями і мораллю й готова ефективно Працювати на благо України та самої себе;
■ єдність організації виховної, навчально-пізнавальної та іншої діяльності студента як умови формування головних рис особистості;
■ єдність навчання, виховання, розвитку та самовдосконалення, яка вимагає розглядати виховання як головний фактор формування особистості студента і надавати виховному процесу розвивального характеру;
■ оптимізація змісту, методів і форм виховання студентів у ВНЗ;
■ гуманізація та демократизація виховного процесу;
■ особистісна спрямованість виховання;
■ впровадження у практику виховання студентів ідей і технології педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки, особистісно орієнтованої педагогіки тощо.