- •1.Визначення педагогіки
- •2.Поняття дидактики ,її основні категорії
- •3.Поняття процесу навчання
- •4. Структурні компоненти процесу навчання
- •6.Рушійні сили процесу навчання
- •7.1 Принцип науковості
- •7.2. Принцип доступності
- •8. Принципи системності і послідовності
- •9.1. Принцип наочності
- •9.2. Принцип природовідповідності
- •11.. Мета та завдання педагогіки
- •1. Навчальний план
- •12.2. Навчальна программа
- •13. Методи навчання. Їх класифікація.
- •14. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •15.Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •16. Методи контролю та самоконтролю
- •17. Засоби навчання
- •18.. Форми організації навчання
- •19. Класно-урочна система
- •20. Типи уроків
- •21.Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок
- •Галузі педагогіки
- •23.Форми організації навчання у внз
- •Поняття про процес виховання
- •Види, форми організації, методи контролю
- •26. Принципи виховання
- •27.Зв*язок самовиховання і перевиховання.
- •28.Методи виховання
- •Особливості виховання у внз
- •30. Поняття про засоби виховання
- •31. Позаурочні форми організації виховання
- •Завдання і зміст формування моральної культури
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •Формування екологічної культури молоді
- •35. Ефективні форми екологічного виховання
- •36. Система формування фізичної досконалості молоді
- •37. Зміст та шляхи формування фізичної культури молоді
- •38. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •41. Педагогічна етика
- •42. Культура педагогічного спілкування
- •43. Педагогічна майстерність
- •44. Методи наукового дослідження у педагогіці
- •45. Стилі спілкування педагогів з вихованцями
- •46. Дидактичні погляди сучасних вчених
- •47. Ідеї родинного виховання
- •49.Співпраця батьків з вчителями
6.Рушійні сили процесу навчання
Навчання є безперервним процесом, що протікає, змінюється, розвивається, вдосконалюється. Рушійною силою процесу навчання є суперечність між знаннями, уміннями і навичками необхідними для розв’язання поставлених перед учнями нових завдань та досягнутим ними рівнем знань, умінь і навичок. Тобто, я маю на увазі, що чим більше людина знає(чим ширшими стають її межі пізнання) тим більше вона розуміє, що вона нічого не знає. Я хочу навести приклад з власного життя: вступаючи на факультет психології, я знала, що психологія - наука, що досліджує особливості та закономірності розвитку психічних процесів людини, . Зараз я знаю, що визначають понад 30 галузей психології, кожна з яких має свій об’єкт дослідження та величезні здобутки у вигляді різних теорій, концепцій, підходів. Так, психологія особистості вивчає особистість, її структуру. Існує безліч теорій різних вчених, які пропонують свій погляд на людину. Вивчивши психодинамічну теорію З. Фрейда, цікаво ознайомитися з теорією аналітичної психології його учня і опонента К. Юнга, а ще ж є інші представники різних течій, що пропонують свій авторський підхід- і Адлер, і Фромм, і Хорні, і Кеттел, і Олпорт… Тому, для мене розуміння, що я ще багато чого не знаю і бажання дізнатися більше є протиріччям і вагомим стимулом вчитися далі.
Виділяють 2 групи протиріч: зовнішні і внутрішні.
Зовнішні протиріччя - це протиріччя, що виникають між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і актуальним, поточним станом цього процесу.
Внутрішні протиріччя - це протиріччя, що виникають всередині самого процесу навчання.
Внутрішні суперечності процесу навчання:
- Протиріччя між висунутими ходом навчання теоретичними і практичними завданнями і наявним рівнем навченості, вихованості й розвиненості учнів;
- Протиріччя між вимогами педагога і можливостями учнів;
- Протиріччя між змістом сформованого до початку навчання особистого досвіду учнів і його недостатністю для вирішення теоретичних і практичних пізнавальних завдань;
- Протиріччя, що виникають між окремими аспектами змісту навчального предмета та відповідної наукової дисципліни та ін
Не будь-протиріччя стає рушійною силою, а лише те, яке відповідає певним вимогам.
Основні умови становлення протиріччя в якості рушійної сили процесу навчання наступні:
1) протиріччя повинно бути змістовним, тобто має сенс в очах учнів, вирішення протиріччя повинно усвідомлюватися ними як необхідність;
2) протиріччя повинно бути пропорційно з пізнавальним потенціалом учнів (так, якщо при напрузі зусиль переважна більшість учнів не в змозі виконати поставлене завдання і навіть в найближчій перспективі не зможе цього зробити, то таке протиріччя не є рушійною силою розвитку);
3) виникнення суперечності має бути підготовлено і обумовлено ходом навчального процесу, його логікою.
Отже, аналізуючи мій приклад з власного досвіду, моє протиріччя є внутрішнім і відповідає основним умовам становлення протиріччя в якості рушійної сили процесу навчання.