Історію козацтва можна розділити на періоди:

І етап: 1489 – 1550-ті рр. період зародження козацтва. Головним джерелом формування українського козацтва у цей період були уходники та міщани, військові підрозділи яких очолювали представники місцевої влади – старости, підстарости як правило з аристократичних магнатських родів (князів, панів) чи збіднілої шляхти. Козацтво в цей час існує, як спосіб життя людей прикордоння, а не окрема верства населення. Не має чіткої структури, організації, достовірних згадок мало й відомості напівлегендарні. На козаків суспільство поглядало, як на покитьків («отбросы») лицарської верстви, осіб поза суспільством.

ІІ етап: 1550-ті рр. – 1648 р. період становлення козацтва як окремої верстви. Це доба посилення військово-політичної ролі козацтва та перетворення його на окремий суспільний стан, центр національно-визвольного руху українського народу. В цей час відбувається перехід від козацької вольності до створення військово-політичної структури. Основним джерелом зростання козацької верстви стає селянство. У ці роки відбулися наступні події:

– створюється Запорозька Січ – військова база козаків та центр політичного та організаційного впливу на українське населення;

– козацтво зростає чисельно, виникають його різновиди: городові (серед міщан, селян), низові, січовики чи запорожці (нижче порогів) та реєстрові. З виникненням останнього різновиду козацтва – козацтво легітимізується: відбувається юридичне визнання прав та обов’язків козаків як соціальної верстви;

– утворено союз між козаками та православною церквою, захист православної релігії перетворюється на один із основних напрямків діяльності Війська Запорізького;

– різко зростає активність козаків у боротьбі проти турків і татар («доба героїчних походів» 1600 – 1625 рр.). козацтво перетворюється на самостійну військову силу, здобуває міжнародний авторитет: Кіш укладає міжнародні угоди, веде переговори з дипломатами, надає військову підтримку окремим державам;

– тривають козацькі війни з польською шляхтою, основною метою яких було визволення з-під влади поляків козацьких земель й впровадження на них «козацьких порядкі» – прав і вольностей Війська Запорізького. Тобто прагнення добитися легітимної політичної автономії в складі Речі Посполитої.

ІІІ етап: 1648 – 1775 рр. період руйнівного (спустошливого, нищівного) розвитку. Вродовж цього періоду існувала Українська держава створена Богданом Хмельницьким – офіційні назви Русь, Руська земля, Запоріжжя, Військо Запорізьке, Малоросія, неофіційна назва Гетьманщина. Українська держава в цей час знаходилася під протекторатом Речі Посполитої, Московського царства, Османської Порти («Руїна»), коли козацтво було політичною елітою та одночасно військовим станом українського суспільства.

Водночас, це період, коли козацтво поставило вимогу державної незалежності й реалізувало її, а з часом відмовилося від ідеї незалежності перейшовши до ідеї автономізму, що є по суті відмовою від самобутнього політичного, економічного та культурного розвитку.

ІV етап: 1775 – 1785 рр. період занепаду та ліквідації козацтва. Час поступового нищення Російською імперією автономії Гетьманщини, і поступової ліквідації козацтва, як окремої верстви населення. У ці роки відбулися наступні події:

1775 р. знищено Запорізьку Січ.

Причини ліквідації Січі:

– політика царизму, спрямована на зміцнення абсолютизму (Січ з її вольностями перешкоджала);

– царизм намагався ліквідувати особливості самоврядування запорожців, бо воно суперечило централізаторській політиці Росії;

– намагання царизму остаточно придушити антифеодальну боротьбу народних мас (селяни втікачі мали підтримку запорожців);

– після закінчення російсько-турецької війни 1768 – 1774 рр. відпала потреба у козаках, турки й татари вже не становили загрози для півдня імперії;

– зазіхання російських вельмож на землі Запоріжжя.

4 липня 1775 р. генерал Текеля (Текелія) напав на Січ. Запорожців переселили на Кубань, землю віддали поміщикам, козаки отримали статус військових поселенців.

3 серпня 1775 р. вийшов указ цариці, в якому зазначалося, що Запорізьку Січ зруйновано.