Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Форма № У 5.09

Спеціальність ЕТ, ЕП, ОА Семестр 6

Навчальний предмет «Фінанси»

Екзаменаційний білет №3

1.Державний борг: структура та методи його обслуговування.

Під державним боргом розуміють всю суму випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Ефективне управління державним боргом включає в себе формування його оптимальної структури. Так, у структурі державного боргу виділяють дві складові: внутрішню та зовнішню.

Державний внутрішній борг – частина державного боргу за зобов’язаннями, що виникли під час державного внутрішнього запозичення.

Державний зовнішній борг – частина державного боргу за зобов’язаннями, що виникли під час державного зовнішнього запозичення та надання державних зовнішніх гарантій. Тобто, це борг іноземним державам, організаціям та особам. Державні зовнішні запозичення здійснюються з метою забезпечення виконання державного бюджету на відповідний рік та підтримки платіжного балансу країни.та надання державних внутрішніх гарантій. В Україні передбачений розподіл державного зовнішнього боргу та державного внутрішнього боргу на прямий та гарантований борг. Безумовні (прямі) боргові зобов’язання держави – боргові інструменти, що мають визначені суму та термін погашення, позичальником по яких виступає Україна. Умовні (гарантовані) боргові зобов’язання держави – борг за кредитами (позиками), термін погашення яких виникає лише в силу вступу зобов’язань відповідно до гарантій Кабінету Міністрів України перед суб’єктами права (кредиторами).

За станом на 31 березня 2006 року державний прямий та гарантований борг України становив 7,3 млрд.грн. або 14,9 млрд.дол.США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг –75% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу; державний прямий та гарантований внутрішній борг –25%.

Методами управління державним боргом є наступні:

-- новація – укладання угоди між кредитором та позичальником щодо заміни зобов'язання за даним кредитом на інше зобов'язання;

-- уніфікація – обєднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики;

-- конверсія – зміні доходності позики в односторонньому порядку, часто застовується у випадку погіршення фінансового стану держави;

-- консолідація – збільшення терміну дії випущеної позики;

-- відстрочення погашення позички використовується у випадку, коли держава не може вчасно погасити боргові зобовязання;

-- обмін за регресивним співвідношенням – прирівнення декількох раніше випущених облігацій до однієї нової;

-- реструктуризація – використання зазначених методів у комплексі;

анулювання боргу здійснюється у випадку повної відмови держави від сплати боргу.

2.Баланс фінансових ресурсів та витрат держави

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі — це комп­лексний документ-прогноз, в якому відображається обсяг утво­рюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки.

Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому роз­криваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому пе­ріоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продук­ту. Він є базою для прийняття управлінських рішень, а також слугує інформацій­ною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення заходів з економічного й соціального розвитку на прогнозований період; становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансо­вих ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання не­виробничої сфери, розвиток економіки та інше.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розробляється Мін. екоміки та Мінфіном на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. При формуванні показників доходів враховуються:

— прибуток державних, комунальних, спільних, орендних, акціонерних, кооперативних, приватних та інших підприємств, об'єднань, установ, банків, страхових і громадських організа­цій, фондів, що працюють на території держави;

— податок на додану вартість;

— акцизний збір;

— амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів;

— відрахування на соціальне забезпечення та соціальне страхування;

— відрахування до Фонду зайнятості;

— відрахування до Фонду конверсії та створення нових видів цивільної продукції;

— податки та платежі населення;

— доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

— приріст довгострокових вкладів населення в ощадних банках та придбання цінних паперів держави комерційними банками та населенням;

— доходи від приватизації;

— інші доходи бюджету та господарських структур;

— доходи від транзиту територією України газу, нафти та інших продуктів.

Розділ витрат включає:

— витрати на розвиток економіки;

— витрати на капітальні вкладення;

— державні дотації та виплати різниці в цінах;

— витрати на соціальні гарантії населенню

— витрати на соціально-культурні заходи;

— витрати на розвиток науки;

— витрати на обороти;

— витрати на управління;

— витрати на зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність:

— витрати господарських структур на соціальні заходи;

— витрати на обслуговування державного боргу