Завдання та запитання до ситуації:

1. Що таке конфлікти і які типи конфліктів ви знаєте? Які з них описані в ситуації?

2. По тексту ситуації наведіть приклади конфліктів, які мають негативні результати, а які позитивні? Якими були причини конфліктів?

3. Які стилі вирішення міжособового конфлікту застосовувала кожна з сторін? Чи застосовувалися структурні методи управління конфліктами?

4. Наскільки ці стилі та методи управління конфліктами були ефективними?

5. Як би ви вчинили на місці Кирилова?

Зав. випускаючою кафедрою менеджменту

організацій та ЗЕД, проф. І.А. Маркіна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

„ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ”

Кафедра менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності

Комплексне контрольно-кваліфікаційне завдання

для Державного екзамену

студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальності 6.030601 «Менеджмент організацій»

варіант №13

II. Практична частина

Розгляньте конкретну ситуацію і виконайте запропоновані завдання.

Надія Мальцева, директор по людських ресурсах спільного українсько-фінського підприємства “Неон”, отримала свій персональний комп,ютер два дні тому. Після того , як перша радість пройшла, Надія почала думати, що ж вона буде з ним робити. Згідно з доданими до комп,ютера документами в ньому вже були встановлені і текстовий редактор, і програма “Лотус”, і система аналізу бази даних “Директор по персоналу”. Проте, Надія ніколи до цього не користувалась комп,ютером.

У вчорашній газеті вона побачила об,яву університету, який пропонує п,ятиденні комп,ютерні курси для тих хто починає. Ціна навчання – 250 гривень. В тій самій газеті було надруковано маленьку об,яву про приватні уроки комп,ютерної грамотності, які коштують 15 грн, на годину. Начальник відділу інформатики “Неон” запропонувала Надії свою допомогу, але зізналась, що не знайома з базою даних “Директор по персоналу”. У відділі Надії працює п,ять осіб, які отримали такі самі комп,ютери, Але частина з працівників відділу також не мають досвіду роботи на комп,ютері, а частина якщо і вміє користуватись комп,ютером, то не знає як працювати з встановленими на них програмами.

Перед Надією постала проблема. Як можна її вирішити?

Завдання та запитання до ситуації:

1. Що таке розвиток персоналу і яке місце в ньому займає професійний розвиток? Що сключає в себе пробесійний розвиток персоналу і якими є його складові елементи?

2. Яким повинен бути процес підготовки та організації навчання персоналу у цій ситуації?

3. Яким чином можна визначити потребу персоналу у навчанні і яким чином можна сформулювати мету майбутнього навчання?

4. Що на Вашу думку повинна зробити Надія? Як би вчинили Ви в такій ситуації з точки зору єкономічних аспектів її вирішення?

Зав. випускаючою кафедрою менеджменту

організацій та ЗЕД, проф. І.А. Маркіна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

„ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ”

Кафедра менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності

Комплексне контрольно-кваліфікаційне завдання

для Державного екзамену

студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальності 6.030601 «Менеджмент організацій»

варіант №14

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Розгляньте конкретну ситуацію і виконайте запропоновані завдання

Економіка Східної Німеччини, настраждавшись від соціалізму, сьогодні страждає .... від інвестицій.

Такими словами починався один з репортажів німецького кореспондента журналу „Капітал” за 1998 рік. Репортаж був присвячений проблемам з якими зіткнулась економіка Східної Німеччини після об’єднання з Західною Німеччиною. Ось про що йшла мова у цьому репортажі.

„Тема залучення іноземного капіталу є настільки актуальною, що слово „інвестиції” стало майже синонімом слова „панацея”. Наше бажання піднятися можна зрозуміти. Але смішно було б думати, що закордонні інвестори мріяли про відродження нашої економіки так само як і ми.

Після об’єднання Німеччини Гельмут Коль сказав, що досить скоро німці побачать „квітучі ландшафти”. Слова бундесканцлера вселили в людей надію. Розраховуючи на такий досить швидкій „розквіт” багато хто прийняв помилкові рішення. Конгрес німецьких дослідників ринку підвівши підсумки розвитку східнонімецької економіки за останні 8 років зробив наступні висновки і одночасно поставив нові запитання:

1. Під час об’єднання Німеччини більшість східних німців було зайнято у промисловості. Індустрію досить швидко приватизували. З якою метою купувалися індустріальні гіганти? Адже у більшості випадків обладнання на них було застарілим, а продукцію підприємств неможливо було продати. І все ж таки спостерігався живий інтерес до промислових об’єктів. Чи означала купівля підприємств автоматичну інвестицію в нього? На думку членів Конгресу, відповіді на ці запитання наступні:

• великі східнонімецькі підприємства були куплені західнонімецькими, тому що перші могли стати їх конкурентами. Виробництво східнонімецьких заводів цілеспрямовано скорочувалося, з тією метою, щоб досягти панівного становища на ринку і запобігти ціновій боротьбі;

• досить дешево купувалися підприємства з цінними земляними ділянками, спорудами і т.ін. Замість того, щоб інвестувати у виробництво, нові господарі продавали все, що можна було продати, забираючи собі прибуток. Підприємство таким чином цілеспрямовано приводилося до стану занепаду;

• престижні східнонімецькі підприємства, які мали популярну та відому торгову марку, були куплені західними німцями, які хотіли одержати переваги на ринку для власних продуктів. Замість того, щоб зберегти виробництво у Східній Німеччині, вони продавали свою продукцію під виглядом відомих східнонімецьких фірмових товарів;

• за таким же принципом купувалися і підприємства які мали власну мережу збуту і західнонімецькі компанії використовували налагоджену систему для реалізації своїх продуктів;

• досить часто іноземні та західнонімецькі фірми цікавили лише окремі частини виробництва, а підприємство як цілий механізм ліквідовувалося під виглядом раціоналізації виробництва, або перетворювалися на філіали західнонімецьких компаній і ставали фактично простими виробничими ділянками, якими керували з центру;

• спостерігалося значне скорочення робочих місць при одночасному недовантаженні виробничих потужностей;

2. Найбільшим інвестором була держава. Дуже великих витрат коштувало приведення східнонімецької інфраструктури відповідно до „західних” стандартів. По всій Східній Німеччині проводилися значні будівельні роботи, ремонтувалися дороги, розширювалася телефонна мережа. І хоча перевага у передачі державного замовлення надавалася східнонімецьким підприємства, західнонімецькі фірми звільнялися від частини податків, якщо будували свої офіси або житло у Східній Німеччині.

3. Роздрібна торгівля і малі виробничі підприємства – галузі, які дають значну частину робочих місць в Західній Німеччині. На сході ж ці галузі були розвинені дуже слабо. Тому східним німцям, які хотіли відкрити свою власну справу надавалася допомога у формі державних кредитних програм. Кредити надавалися з відстрочкою погашення на декілька років. Не розраховуючи на нові робочі місця багато хто з східних німців заснували власні підприємства, залучаючи при цьому значні інвестиції. Одночасно, не маючи достатнього досвіду, купували у західних компаній досить багато дорогого обладнання.

4. А потім потік державних інвестицій у Східну Німеччину пішов на спад. І сьогодні промислове виробництво тут розвинено досить слабо, дуже високий рівень безробіття, дорогі офіси та квартири західнонімецьких власників пустують, через високу орендну платню, серед малих виробничих підприємств спостерігається досить жорстка конкуренція, оскільки їх багато а замовлень мало. Крім того, становище їх досить складне, тому що надійшов термін погашення державних кредитів. Мережа супермаркетів примушує залишати ринок невеликі магазини, які найчастіше і є замовниками цих виробничих підприємств, що призводить до зниження темпів та обсягів збуту їх продукції”.