- •Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права.
- •1) Чи тільки грошові відносини?
- •2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?
- •Принципи фінансового права.
- •Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення.
- •1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети кму).
- •2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.
- •Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві
- •Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.
- •Фінансова система, її склад.
- •1.2. Фонди цільового призначення (позабюджетні)
- •2.2. Місцевий кредит (місцеві запозичення, позики)
- •2. Децентралізовані фінанси:
- •2.1. Місцеві бюджети;
- •Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет» і «казна».
- •Сучасне поняття публічного фонду коштів.
- •Фінансово-правовий статус юридичних осіб публічного права та бюджетних установ і режим їх фондів коштів.
- •Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів.
- •Податкове право як підгалузь фінансового права.
- •Правова природа, економічна суть, поняття, функції та юридичні ознаки податку і збору.
- •Принципи податкового права та система законодавства про податки і збори. Реформування податкової системи.
- •3) Закони:
- •5) Укази Президента України:
- •8) Накази Державної митної служби:
- •Дія норм податкового права (в часі, просторі та за колом осіб).
- •Суб’єкти податкових правовідносин.
- •Реєстр платників податків. Представництво в податкових відносинах.
- •Податковий обов’язок, податкове зобов’язання та податковий борг.
- •Адміністративне оскарження сум податкового зобов’язання (боргу).
- •Класифікація податків і зборів, що входять до загальної системи оподаткування.
- •Непрямі податки: правова природа та особливості правового регулювання.
- •Поняття та види прямих податків, розмежування їх на загальнодержавні та місцеві.
- •[Ред.]Види податків
- •[Ред.]Найпоширеніші зразки
- •Проблеми усунення подвійного оподаткування.
- •Основні елементи оподаткування податком на доходи з фізичних осіб.
- •Основні елементи оподаткування податком на прибуток підприємств.
- •Актуальні питання оподаткування окремими прямими податками.
- •Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела.
- •1) За змістом:
- •2) За часом дії:
- •3) За характером:
- •Сучасне поняття та проблеми суб’єктивного бюджетного права. Суб’єкти бюджетного права.
- •Бюджетний устрій та бюджетна система
- •Проблеми правового регулювання бюджетного циклу та стадій бюджетного процесу.
- •Методи здійснення публічних видатків і проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування.
- •Система розпорядників бюджетних коштів і місце в ній системи органів прокуратури України.
- •Поняття, підстави виникнення та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань.
- •Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.
- •Бюджетне кредитування.
- •Правова природа боргових зобов’язань, які випливають з публічного кредиту.
- •1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- •Правове регулювання бюджетних запозичень.
- •Поняття, склад, види і форми державного внутрішнього боргу України.
- •Управління державним зовнішнім та внутрішнім боргом України.
- •1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- •Правове регулювання муніципального боргу в Україні.
- •Правове регулювання відносин з надання кредитів, за рахунок коштів державних (муніципальних) запозичень.
- •Особливості правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.
- •Правовий режим внесків до централізованих позабюджетних цільових фондів.
- •Правове забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, стан та тенденції її удосконалення.
- •Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- •Правові основи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- •Правовий режим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
- •Правові питання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- •Фінансовий контроль як вид фінансової діяльності держави.
- •Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, проте фінансовий контроль супроводжує усі стадії управління публічними і приватними фінансами.
- •Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є
- •Міжнародно-правові стандарти організації державного фінансового контролю.
- •Види, методи, форми та заходи фінансового контролю в сучасних умовах.
- •Органи фінансового контролю, їх компетенція.
- •Суб’єкти загального фінансового контролю, їх компетенція.
- •Повноваження органів спеціалізованого фінансового контролю.
- •Відомчий та внутрішньо-господарський (внутрішній) фінансовий контроль.
- •Муніципальний та громадський фінансовий контроль.
- •Методи фінансового контролю
- •Правові основи взаємодії правоохоронних органів з органами, що здійснюють фінансовий контроль
- •1) Наказ Державної податкової адміністрації України
- •3) Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N 39
- •4) Наказ ГоловКру України, дпа України
- •Роль прокуратури України в забезпеченні законності учасниками фінансових правовідносин та в сфері фінансового контролю
- •Фінансова відповідальність є об’єднанням різних видів інституціональної фінансово-правової відповідальності (бюджетної, податкової, валютної, розрахункової тощо).
- •Загальні:
- •Спеціальні:
- •Фінансові правопорушення як підстава притягнення до фінансово-правової відповідальності.
- •Система фінансово-кредитних організацій України, державне регулювання їх діяльності.
- •Банківське право в системі права України. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності.
- •Законодавство про банки і банківську діяльність в Україні.
- •1. Конституція України.
- •3. Укази Президента України:
- •4. Постанови Кабінету Міністрів України:
- •1) Універсальні
- •2) Спеціалізовані:
- •1) Відкритого акціонерного товариства
- •2) Кооперативного банку (центральні та місцеві кооперативні банки)
- •Правове регулювання, поняття та види банківських операцій.
- •Правові основи та актуальні питання банківського кредитування.
- •1) Закон України: “Про банки і банківську діяльність” (ст. 49):
- •2) Господарський кодекс України:
- •3) Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України: Постанова Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327
- •Фінансово-правові аспекти інституту банківського рахунка.
- •Види банківських рахунків та захист інтересів клієнтів банків від порушення договору банківського рахунку.
- •Правовий режим банківської таємниці.
- •Особливості правового регулювання розрахункових відносин.
- •Правове регулювання грошового обігу.
Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права.
Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави, АРК та місцевого самоврядування.
Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:
фінансові відносини;
виникають в результаті (ході) здійснення фінансової діяльності;
один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;
владні відносини;
забезпечуються силою державного припису;
об’єктом є грошові публічні фонди;
майновий характер (грошовий), або пов’язаний немайновий (організаційний).
Проблеми визначення предмета:
1) Чи тільки грошові відносини?
поширеною є позиція учених згідно з якою об’єктом фінансових правовідносин є виключно грошові фонди, які мають державну (комунальну) форму власності, i нормами фінансового права інші економічні відносини регулюватися не можуть.
останнім часом явно під фінансово-правове регулювання підпадають відносини в сфері обліку матеріальних цінностей організаціями бюджетної сфери, використання фондів (в іноземній валюті, золоті, формуються з коштовних та напівкоштовних каменів), що використовуються з метою підтримання національної грошової одиниці, валютного регулювання.
відносини в сфері формування матеріального резерву та централізованого матеріального забезпечення ще залишаються під адміністративно-правовим регулюванням.
2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?
Самостійними суб’єктами фінансової діяльності визнаються АРК та суб’єкти місцевого самоврядування, що наділені публічною владою на певній території.
3. Державні фінанси чи публічні фінанси?
державні і місцеві фонди коштів відносять до публічних фондів коштів (Нечай А.),
до публічних відносять також суспільні фонди коштів, які створені:
за участю держави (правотворчий акт)
на них розповсюджується фінансовий контроль
держава бере участь в поповненні даного фонду (кошти надходять переважно або в тому числі і з бюджету, інших публічних фондів коштів)
держава бере участь в управлінні цими фондами
(Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд Суспільного телебачення та радіомовлення)
Вчені акцентують, що на противагу цивільному праву фінансове право регулює питання режиму фондів, мобілізації фінансових ресурсів до нього, а саме відносини щодо переходу об’єкта власності від одного суб’єкта до іншого (публічного), питання розпорядження коштами фондів як об’єктом власності (Крохіна).
4. Фінансове право регулює відносини в сфері публічних фінансів чи виходить за ці межі?
Структура публічних фінансів впливає на структуру системи фінансового права, однак, фінансові правовідносини виходять за межі економічних фінансових відносин, оскільки фінансово-правові норми регулюють також відносини в сфері фінансового контролю, фінансово-правової відповідальності та охоронні фінансово-правових відносин.
Метод фінансового права – імперативний, метод владних приписів (тільки так і не інакше).
Основний метод фінансово-правового регулювання — державно-владні приписи одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави (місцевого самоврядування) і наділених у зв'язку з цим відповідними повноваженнями.
Особливість:
Відносини "влади і підпорядкування" при регулюванні фінансових відносин, як правило, не ґрунтуються на відносинах субординації, підпорядкування по "вертикалі".
Владні розпорядження виходять в більшості випадків від фінансових, податкових і кредитних органів, з якими інші учасники фінансових відносин не знаходяться в адміністративній залежності.
Основна ознака:
1) більшість норм фінансового права регулюють порядок виконання фінансового обов’язку (обов’язку осіб, обов’язку як елемента компетенції уповноваженого органу тощо).
2) Значно менша доля добровільності вступу у відносини та оперативної самостійності уповноважених органів, ніж в адміністративному праві, але і в цьому випадку дії метод владних приписів.
Так, при використанні державою для формування своїх ресурсів платежів добровільного характеру (державні позики, казначейські зобов'язання, лотереї і т.п.) в певній частині також діє метод владних розпоряджень.
Таким чином, держава встановлює умови проведення державних внутрішніх позик, випуску державних казначейських зобов'язань, що не можуть бути змінені за угодою сторін, і є обов'язковими для дотримання особами, що вступили у дані відносини.
Методу фінансового права властиві наступні особливості:
Імперативна спрямованість правового регулювання, що припускає детальну юридичну регламентацію і мінімізацію свободи (оперативної самостійності) суб'єктів самостійно регулювати свою поведінку у сфері фінансової діяльності.
2. Публічно-правовий характер цільових установок (мета фінансово-правового регулювання - забезпечити державу і місцеве самоврядування фінансовими ресурсами для реалізації публічних завдань і функцій). При цьому одним з найважливіших завдань фінансового права є формулювання, дотримання і захист прав приватних суб'єктів в їх взаєминах з державою.
3. Держава (інші публічні суб’єкти) в особі відповідних інститутів – атрибутивний, обов’язковий учасник фінансових правовідносин. По відношенню до суб'єктів фінансового права діє загальний заборонний тип правового регулювання: "заборонено все, крім того, що прямо дозволено законом".
4. Фінансові відносини є владовідносинами. Державний учасник, або уповноважений нею, виступає тут як носій компетенції.
5. У змісті фінансово-правових норм переважає позитивний обов’язок.
6. Майновий, переважно грошовий характер більшості фінансових правовідносин.
7. Якщо основною формою правового регулювання в цивільному праві виступає договір, в адміністративному праві - адміністративний акт, в конституційному праві - закон, то для фінансового права характерним юридичним засобом є фінансово-правовий акт. Останнім часом підвищується роль договірного регулювання фінансових правовідносин.
8. Однією з сучасних тенденцій фінансово-правового регулювання є його інтернаціоналізація. Таким чином, норми міжнародного права набувають характеру прямої дії, безпосередньо породжують права і обов'язки суб'єктів, підлягають застосуванню в судах і інших державних органах.
9. Формалізованність фінансово-правового регулювання, що припускає великий об'єм і значення процесуальних норм і процедур. Це створює додаткові гарантії для захисту як державних, так і приватних інтересів у сфері фінансової діяльності.
10. Активне використання методів рекомендацій.