18. Адміністративне оскарження сум податкового зобов’язання (боргу).

• Податковий кодекс України (ст. 55, 56)

• Про державну податкову службу в Україні: Закон України (ст. 8)

• Про звернення громадян: Закон України (ст.6-8, 18)

• Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Наказ державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 р. № 1001.

У разі коли платник податків вважає, що:

• контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання

• або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству

• або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України,

він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

• Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства

• Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку

• Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є:

• Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи - для інших митних органів.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

• Засади:

• Не підлягає оскарженню платником податків податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку).

• Відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється. Реєстрація скарги повинна відбуватися у день її подання або надходження до органу державної податкової служби.

• Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

• Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній органом державної податкової служби, не належать до компетенції органів державної податкової служби, то така скарга в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу.

• Не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган

19. Інструменти забезпечення погашення податкового зобов’язання.

1.Зміна строку сплати податку

Розстрочення

Відстрочення

Надання податкового кредиту

2. Податкова застава

3. Зупинення видаткових операцій на рахунку та заборона відчуження майна

4. Адміністративний арешт майна

20. Система податків і зборів в Україні та етапи її трансформування.

21. Загальна й спрощена системи оподаткування.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов‘язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов‘язки і відповідальність платників – є Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. (далі – “Закон”).  Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов‘язкові платежі); місцеві податки і збори (обов‘язкові платежі). Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов‘язкових платежів) визначено статтю 14 Закону, місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) - статтю 15 Закону. Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від “Про місцеві податки збори”.  Загальна система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування", в якому дано перелік податків, зборів, внесків, обов’язкових платежів (далі податки). Розмір, порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам. 

 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Не можуть перейти на спрощену систему оподаткування: довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; СПД за наявності у їх статутному фонді понад 25% внесків, що належать юридичним особам - учасникам, які не є суб'єктами малого підприємництва; спільні підприємства. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.