42. Описовий та порівняльно-історичні методи

Описовий метод — планомірна інвентаризація одиниць мови і по­яснення особливостей їх будови та функціонування на певному (даному) етапі розвитку мови, тобто в синхронії.

В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: 1) виділення одиниць аналізу (фонем, морфем, лексем, конструкцій тощо); 2) членування виділених одиниць (вторинна сегментація): поділ речення на словосполучення, словосполучення на словоформи, словоформи на морфеми, Порівняльно-історичний метод (компаративний, лінгвогенетич-ний) — сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дос­лідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встанов­лення закономірностей їх розвиткуЦей метод ґрунтується на наукових прийомах від­творення (реконструкції) не зафіксованих писемністю наявних у минулому мовних фактів шляхом планомір­ного порівняння відповідних пізніших фактів двох чи більше конкретних мов, відомих за писемними пам'ят­ками або безпосередньо за їх уживанням у мовленні Представники порів­няльно-історичного мовознавства дотримуються тако­го правила: якщо кількість спільних частин слів пере­вищує кількість спільних слів, то мови споріднені; якщо ж кількість спільних слів перевищує кількість спільних частин слів, то мови неспоріднені або віддале­но споріднені.

38. Соціолінгвістична класифікація мов

класифікація мов за оцінкою їхніх етн. носіїв та іншомов. етносів. Цінність мови в сусп-ві визначається її поширеністю, практ. значенням, зокрема обсягом і важливістю   одержуваної завдяки їй інформації. При потенц. рівності всіх народів і мов у кожний істор.   момент через нерівномірність розвитку людства, окр. народів їхні мови можуть займати різне місце на шкалі соціолінгв. оцінки До мов часткового тер. поширення належать мови народів, що не здобули або втратили власну незалежність, державність, тому знання їхньої мови стало більш-менш факультативним для народів, що живуть на їхній етн. території, або й для самого народу, який є носієм такої мови. У межах цієї групи мов також існує градація: мови з   поширеністю навіть серед її носіїв, наближеною до нуля: прибалт.-фінська водська (бл. 50 носіїв); мови часткового етн. поширення: білоруська, ерзя-мордовська і мокша-мордовська; мови, які охоплюють весь народ, що сприяє поширенню їх серед носіїв ін. мов на відповід. території: польс. мова доби поділів

Найважливішим тут є поділ на два підвиди мов часткового тер. поширення: а) мова повного етн. поширення (литовська, латиська,   естонська), що на етн. території охоплює весь народ; б) мова часткового етн. поширення   До мов повного тер. поширення належать   мови народів із власною незалежною державою, але з незначною кількістю нац. меншин у ній і з малою поширеністю поза межами держ.   території. Є відмінності й серед цієї групи:   частина мов в усіх сферах застосування мало відома поза своєю територією (болгарська, румунська, новогрецька), частина ж у певних галузях   широковідома фахівцям (польська як мова славіст, тудій, італійська як мова вокалістів). Випадки, коли держ. мова не дістала повного тер. (і   навіть етнічного) поширення (ірл. мова в  Ірландії), є наслідками колон, минулого й асимілятор, політики колонізаторів. До мов позатер. поширення належать мови широковідомі поза етн. територією народу їх носія, бо вони належать провідним (панівним) народам багатонац. держав або набули   значного поширення поза межами держав народів, носіїв цих мов. Є серед них такі, що їх   знання і практ. використання обмежуються   певними регіонами (китайська — Китаєм, раніше   також Кореєю, Японією, В'єтнамом, іспанська — Іспанією, Лат. Америкою). Є й такі, з якими завдяки великим успіхам носіїв у різних   галузях, поза зоною їх практ. використання,   можуть бути обізнані, принаймні пасивно, в   різних місцях земної кулі (англійська, німецька, французька, російська). До екстер. мов належать мови нейтральні, мертві, кол. етнічні (латинська) або планові (штучні мови), призначені як допоміжні до всесв. вжитку і не пов'язані з етносом та етн. територією. Всесв. призначення їх зумовлює тяжіння до одномовності, коли якась одна   мова витісняє решту [з мертвих — латинська, що витіснила давньогрецьку; з планових —   есперанто, що витіснило (або витісняє) такі   планові мови, як волапюк, ідо, латіна сіне флексіо- не, окциденталь, інтерлінгва]. Укр. мова належить до мов часткового тер. Пош.