37 Художній світ як «інша реальність».

Вчений зосередився на названих кількох параметрах характеристики внутрішнього світу. Деякі інші, як, наприклад, “соціальне та матеріальне середовище”, “закони психології і руху ідей”[23] ним лише названі

Художній світ як детермінант структурної організації твору. Своєрідність художнього світу твору багато в чому визначає його структурну організацію. Іншими словами: системна організованість внутрішнього світу художнього твору є важливим чинником цілісності твору і визначає системну організованість його матеріальної поетики.

1) Художній світ є потужним засобом впливу на читача, а значить, він є складовою поетики твору. Проте, ця складова не стоїть в одному ряду з “технічними” виражальними засобами.

Художній світ – фундаментально-змістовий засіб. Про нього можна і треба говорити як про феномен, утворений подвійною інтенціональністю. З одного боку, він є продуктом інтенції митця, тобто його своєрідність визначається особливостями художнього мислення автора, його світобаченням (світорозумінням, світосприйманням). З іншого боку, про нього треба говорити як про феномен, що присутній у свідомості реципієнта, сформований там у процесі сприймання твору. Художній світ, витворений інтенцією митця, скорегований в процесі сприймання інтенцією реципієнта і тому є “продуктом”, сформованим інтенцією автора та інтенцією читача.

Актуальність власне літературознавчої феноменології має свій сенс завдяки категорії художнього світу, яку з повною підставою можна кваліфікувати як “естетичний об’єкт”, як зміст естетичної діяльності (споглядання), спрямованої на твір”[32]. Цей концепт Бахтіна є близьким до концепту Інгардена, який вважав, що “сам твір у схематичному вигляді є [...] художнім предметом, а конкретизація – естетичним предметом”[33].

2) Художній світ твору як естетичний об’єкт “живе” в свідомості реципієнта. Тривалість цього “життя”, рівень його актуалізації так само як і частота “повернення” до нього визначається багатьма чинниками, які в своїй сукупності складають те, що можна іменувати як критеріями оцінки художності.

Художній світ як естетичний об’єкт, що «живе» в свідомості читача, є енергетичним феноменом. Його енергетика породжується візуальною виразністю, смислогенеруючою настроєвістю, гуманістичною спрямованістю та багатьма іншими чинниками, серед яких не завжди очевидною, але завжди сущою є його цілісність, системна організованість.

Енергетика художнього світу визначається енергетикою автора як особистості. Своєрідність художнього світу визначається своєрідністю світобачення (світорозуміння, світосприймання) митця. Звідси – і один з найважливіших методологічних постулатів, ігнорування якого досить часто зустрічається у чисельних працях, у заголовках яких фігурує у статусі терміна словосполучення “художній світ”: аналіз художнього світу письменника – це дослідження його бачення, його художнього мислення, це “з’ясування характеру відношення пізнаючого до пізнаваної дійсності, наявну в нього загальну концепцію дійсності і її специфічний відтінок”[34]. Йдеться про першу фазу (перший крок) дослідницького алгоритму. Наступний крок – виявлення залежності між своєрідністю художнього світу, його домінантами та поетикальною (виражально-зображувальною) технікою. Домінанти художнього світу виконують функцію внутрішніх системотворчих чинників.

4. Художній світ літературного твору чи окремого письменника є тим об’єктом дослідження, пізнання якого є пізнанням сутнісного моменту явища (чи то окремого літературного твору, чи то творчості окремого письменника). Саме тому в назвах робіт, які спрямовані на загальне, певною мірою комплексне дослідження літературного твору чи окремого письменника, фігурує словосполучення “художній світ”. На жаль, автори більшості таких праць не обтяжують себе завданням з’ясувати саму структуру цього поняття та його термінологічний статус.

6. “Опір матеріалу”, час і простір, візуальність, предметність, кольористика, озвучення і т.д. є операціональними категоріями характеристики художнього світу. Художній світ є системно організованим утворенням і тому усі його складові, які представлені щойно названими категоріями, перебувають у системних зв’язках. Виявлення системних зв’язків потребує простеження організуючої дії домінуючого компонента. Йдеться про внутрішній системотворчий чинник.

7. Художній світ є феноменом, тобто інтенціональною субстанцією, що створюється в свідомості читача в процесі сприймання художнього тексту. Ось чому аналіз поетики тексту з рецептивних позицій передбачає виявлення системи прийомів (засобів), які утворюють у свідомості читача феномен, іменований художнім світом