5. Сутність пантеїзму.

Пантеїзм- вчення про існув бога не в потойбічному світі, а всередині самої природи, ототожнення Бога з природою, розчинення Бога в природі, або навпаки природи в Богові. Звідси 2 форми пантеїзму:атеїстична – близька до атеїзму (Дж.Бруно, Спіноза підкресл своє негативне відношення до трансцендентного Бога, який стоїть над природою, та заявляли що природу ніхто не створив, що вона завжди була, є і буде, і керується притаманними їй природними законами, що природа ї є Бог) і релігійно-містична (Іоанн Скот Ериугена, Е.Мальбранш та ін. ствердж, що Бог існує в усіх речах, явищах, природ процесах як надприродний початок).

5. Сутність феноменології Гуссерля

Феноменологія як філософський напрямок пов'язаний з ім'ям Едмунда Гуссерля (1859-1938).  За допомогою оголошеного принципу Гуссерль обгрунтовує феноменологію як строгу науку. Zu den Sachen selbst ("Звернемося до речей") - така програма феноменології має на меті знайти міцну і безсумнівну опору для нової будівлі філософії. Її методом покликаний стати метод epoche (грец.: зупинка у судженні). 

 Гуссерль закликає Не вірити сліпо всьому, про що говорять філософи, представники науки, і навіть власним звичним твердженнями, що належать до повсякденного життя і "природною установці".

Не можна відштовхнутися ні від ідеї реального існування світу, ні від даних природознавства, бо в останніх хоча і використовуються точні методи, є безліч наївних запозичень зі сфери повсякденного досвіду і здорового глузду, не витримують перевірки epoche. Проблема не в існуванні світу, пояснює ситуацію італійський феноменолог Енцо Пачі, проблема в сенс і призначення світу для мене, а потім його осмисленні для інших.

Так що ж може встояти під пресом epoche? Єдине, чого не можна взяти в дужки, переконаний Гуссерль, - це свідомість, суб'єктивність. Cogito та cogitata - феноменологічний залишок, очевидність яких абсолютна. Свідомість - не просто реальність найбільш очевидна, але і реальність абсолютна, підставу якої реальності. Світ, підкреслює філософ, "конституйований" свідомістю. Відкритим все ж таки залишається питання: якщо свідомість надає осмисленість світу, то шуканий сенс воно творить або розкриває як даний? 

Гуссерль, схоже, коливався між двома цими рішеннями на різних етапах свого життєвого шляху. Як трансцендентальне "я" як феноменологічного залишку можна приміряти з монадичний і сингулярним характером "я" (адже картезіанської cogito - лише кромка того світу, який підлягає перевірці на epoche). "Це" я ", яке здійснює epoche, це" я ", яке запитує світ як феномен, той світ, що значущий для мене так само, як і для інших, хто приймає його у всій визначеності. Отже, я підносяться над кожним природною істотою, що розкривається для мене. Я - суб'єктивний полюс трансцендентальної життя ... І я в повноті своєї конкретності вбираю в себе все це ". 

Феномен - філософський принцип, згідно з яким у пізнанні ми завжди маємо справу з явищем (феноменом) як останньою доступною пізнання дійсністю. В залежності від того, чи визнається за явище ще якась дійсність (реальність) чи ні, розрізняють : 1) Метафізичний феноменалізм, коли стверджується реальність, що стоіть за світом явищ ( "сутність", "речі як вони є" ( вещи сами по себе - Кант ),яку ми пізнаємо лише в міру нашої психофізичної організації, а отже, не можемо пізнати, яка вона насправді, " до кінця". Такий феноменалізм у відношення речей зовнішнього світу властивий усій традиції платонізма та неоплатонізма, скептицизму, філософії Д.Юма. У межах метафізичного феноміналізму слід виділяти теоретико-пізнавальний феноменалізм філософії Канта, що виводив непізнавальність речей самих по собі із особливостей нашої пізнавальної здатності (суб'єктивність форм споглядання і мислення) . 2) Крайній феноменалізм згідно з яким нам дані лише уявлення, що являються реальністю пізнання, оскільки крім них нічого більше не існує. Тому ми пізнаємо не що інше, як зміст нашої свідомості ( " комплекс відчуттів" Дж. Берклі). З метофізичної, тобто філософської точки зору до феноменалізму слід віднести всю позитивістську і неопозитивістську філософію "з її програмним гаслом "геть метафізику" і її візнанням "безпосередньо-даного" як єдиної реальності пізнання.