- •Основні питання
- •Предмет і функції філософії.
- •3.Філософія в Стародавній Індії, буддизм.
- •5.Іонійська філософія в Стародавній Греції.
- •6.Філософія Сократа.
- •7.Філософія Платона
- •9.Філософія Арістотеля, вчення про буття і про душу.
- •10.Суспільно-політичні погляди Арістотеля
- •Філософія ф.Аквінського.
- •Наукова революція хvіі ст. Та проблема методу пізнання. Механіцизм, раціоналізм, емпіризм.
- •Зародження філософії Нового часу. Ф.Бекон.
- •Філософія т.Гоббса. Його вчення про державу
- •Раціоналізм Декарта.
- •Філософія б.Спінози.
- •Філософія д.Локка.
- •Погляди ш.Монтескє
- •Французькі матеріалісти XVIII ст.
- •Англійська філософія XVIII ст. Д.Берклі і д.Юм.
- •Трансцендентальний ідеалізм і.Канта.
- •Етика і.Канта.
- •Філософія г.Гегеля.
- •Ідеалістична діалектика Гегеля
- •Антропологічний матеріалізм л.Фоєрбаха.
- •Філософія життя (а.Шопенгауер, ф.Ніцше).
- •Історичні умови виникнення марксизму
- •Сутність філософії марксизму
- •Марксизм в XX ст.
- •Матеріалістичне розуміння історії к.Маркса, його хиби та суперечності.
- •Утопічний характер "наукового соціалізму"
- •Особ-ті і осн напрямки світової філософії хх ст.
- •Психоаналіз з.Фройда. Неофройдизм.
- •Філософія екзистенціалізму
- •Буття і час в філософії Гайдеггера
- •Релігійна філософія XX ст. Неотомізм.
- •Тенденції оновленства в неотомізмі. Тейяр де Шарден.
- •Неопозитивізм (б.Рассел, р.Карнап)
- •Філософія науки (т.Кун)
- •46.Філософія науки (с.Тулмін)
- •Прагматизм.
- •Теорія цивілізації а.Тойнбі.
- •А.Тойнбі про причини загибелі цивілізацій
- •Франкфуртська школа. Неомарксизм (г.Маркузе)
- •Філософська герменевтика.
- •Сутність структуралізму
- •Аксіологія.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі х-хііі ст.
- •Філософські ідеї в період формування української нації (хіv-хv ст.).
- •Філософські ідеї в період українського ренесансу. І.Вишенський. Острозький культурно-освітній центр. Полемісти.
- •Філософія в Києво-Могилянській Академії. Ф.Прокопович.
- •Філософія г.Сковороди.
- •Філософія п.Юркевича.
- •Погляди м.Костомарова.
- •Ставлення т.Г.Шевченка до релігії
- •Ставлення і. Франка до марксизму.
- •Світогляд л.Українки.
- •Соціально-політичні погляди м.Драгоманова.
- •Світогляд м.Гоголя
- •Професійна філософія в Україні в хіх ст.. (п.Лодій, о.Новицький, с.Гогоцький)
- •Погляди в.І.Вернадського.
- •Філософські погляди мислителів української діаспори (д.Чижевський, д.Донцов, в.Винниченко).
- •Філософія в Україні в XX ст.
- •Поняття буття. Форми буття.
- •Поняття природи. Природа і суспільство.
- •Проблема субстанції. Матеріалістичний та ідеалістичний монізм. Дуалізм.
- •Поняття матерії.
- •Рух, час та простір
- •Походження та сутність свідомості.
- •Свідомість і мова
- •Поняття суспільної свідомості, її структура.
- •Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •Форми суспільної свідомості.
- •Сутність пізнання. Субєкт і обєкт пізнання.
- •Основні форми пізнання.
- •Істина, її концепції. Істина як процес.
- •Проблема критерію істини.
- •Методи теоретичного пізнання
- •Методи емпіричного дослідження.
- •Загальнологічні методи пізнання
- •Роль практики в процесі пізнання
- •Проблема людини в сучасній філософії.
- •Концепції походження людини.
- •94.Поняття суспільства. Закономірності суспільного розвитку
- •95.Теоретичні моделі суспільного процесу
- •96.Глобальні проблеми сучасності
- •97.Критерії суспільного прогресу. Поняття якості життя
- •98.Загроза екологічної катастрофи. Шляхи виходу з екологічної кризи
- •99. Проблеми періодизації історії суспільного розвитку
- •Додаткові питання
- •Філософія Фіхте
- •2.Філософія Шеллінга
- •3. Філософія Лейбніца
- •4.Поняття антиномій в філософії і.Канта.
- •Сутність пантеїзму.
- •Сутність феноменології Гуссерля
- •7. Сутність інструменталізму
- •8.Персоналізм
- •Поняття «соціальний характер» в філософії е.Фрома
- •10.Поняття «архетипу колективного несвідомого» в філософії к.Юнга.
- •11.Теорія «хвиль» е.Тофлера.
- •12.Соціально-політичні погляди г.Маркузе(1898-1979)
- •13.Свобода і відповідальність в філософії ж.-п.Сартра.
- •14.Філософія «абсурду» а.Камю
- •Семантична філософія.
- •Понятя інтуїції
- •Роль ідеології в розвитку суспільства.
- •Сутність догматизму та релятивізму.
- •19.Сутність деїзму.
- •20.Дві концепції простору і часу: абсолютна і реляційна.
- •Рушійні сили суспільного процесу.
- •Ф.Фукуяма про роль прагнення до визнання в суспільному розвитку
- •Роль людської діяльності в суспільному розвитку
- •Єдність чуттєвого і раціонального в процесі пізнання
- •Сутність принципу верифікації в неопозитивізмі
- •Сутність детермінізму
- •27. Соціально-політичні погляди н.Макіавелі.
- •28 «Відкрите» і «закрите» суспільство к.Попера
- •29. Крах «російського комунізму». Причини і наслідки
- •30. Тоталітарне суспільство і його риси
14.Філософія «абсурду» а.Камю
Уся рання творчість А. Камю аж до 1941р., включаючи і філософські праці і художні твори, присвячена проблемі абсурду. Теоретичною розробкою філософії абсурду є ”Міф про Сізіфа”, у якому Камю розглядає зв’язок абсурду і самогубства, абсурдну людину, абсурдну творчість, абсурдну свободу З одного боку, створений філософом образ втілює ідею абсурдної людини, з іншого - викриває абсурдність світу. Але, як уже згадувалось, Камю вважає, що абсурд народжується з зіткнення людини і світу, він є розладом між людиною і світом.Камю визначив абсурд як фундаментальну проблему буття. Філософ стверджує, що абсурдним не є ні світ, ні людина - абсурд виникає лише у їхній взаємній присутності, адже це “метафізичний стан людини в світі”.Головна відмінність Камю у підході до проблеми абсурду полягає в тому, що абсурд розглядається не як висновок, а як початок роздумів. Камю прагне не просто константувати факт абсурду, а саме ті наслідки, до яких він приводить. Камю також шукає виходи зі стану абсурду. Таким виходом з абсурду став бунт. Бунт як логічне продовження філософії абсурду. Абсурд втілився в п’єсі “Калігула”, яка власне, хронологічно і є першою з творів абсурду. ЇЇ герой, усвідомивши абсурдність життя прагне відкрити очі усім підлеглим; методи, які використовує для цього “просвітлення” Калігула не приносять нічого крім лиха. Калігулі не вдалося стати божеством, він не зміг досягти неможливго.Концепція абсурду А.Камю постає цілісно лише при розгляді усіх творів циклу, вони не тільки доповнюють один одного, але є взаємопов”язані, так само як і цикли творчості Камю.
Семантична філософія.
семантична філософія - один з напрямів ідеалістичної бурж. філософії й соціології, споріднений з неопозитивізмом. Виник у 20- 30-х рр. 20 ст. у США. Гол. представники - А. Кожибський, С. Хаякава, X. Уолпол, Ст. Чейз та ін. Вульгаризуючи ідеї й досягнення семантики як наук. дисципліни, еклектично поєднуючи деякі елементи психоаналізу 3. Фрейда, теорії умовних рефлексів І. П. Павлова, психіатрії, мовознавства й соціології, представники "3. с." твердять, що вдосконалення мови є засобом поліпшення стосунків між людьми, примирення всіх індивідуальних і соціальних конфліктів. Прихильники "3. с." явища сусп. життя намагаються пояснити впливом структури мови й значення слів на поведінку людини, внаслідок чого в їхніх працях семантика набуває статусу заг. науки про людину. Своє гол. завдання вони вбачають у подоланні "тиранії слів", а семантику вважають знаряддям "психічної й соціальної терапії". "3. с." як філос. напрям не має нічого спільного з наук. семантикою, яка розвивається в межах логіки й лінгвістики.
Понятя інтуїції
В історії філософії зміст поняття "Інтуїція" розвивався. Інтуїція пояснювалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція). Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, яке стається як раптове прозріння (осяяння, осягнення, здогад), яке передбачає тривалу підготовку розуму.
В філософії нерідко чуттєві форми пізнання і мислення протиставлялись. Рене Декарт, наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не віру в непевне свідчення почуттів і не оманливе судження безладної уяви, а світосприйняття ясного і уважного розуму, настільки просте і чітке, що воно не залишає жодного сумніву в тому, що ми мислимо, або, що те ж саме, тверде розуміння ясного і уважного розуму, яке породжене лише природним світлом разуму і завдяки своїй простоті більш достовірне, чим сама дедукція .».
В філософії Іммануїла Канта інтуїція є базовою пізнавальною (когнітивною) здатністю, еквівалент якої в широкому сенсі може бути названий перцепцією, тобто сприйняттям, відчуттям, розумінням, проникливістю. Кант вважав, що розум сприймає всі наші зовнішні віддчуття в формі простору, а всі внутрішні відчуття (пам'ять, думки) - в формі часу.