3. Пізні чергування голосних

А) О та Е з І

В укр.мові голосні О та Е, що стоять у відкритому складі чергуються з І в закритому.

КІНЬ – КОНЯ

ПЕЧІ – ПІЧ

МОГО – МІЙ

БОЮ – БІЙ

Чергування О та Е з І становлять ХАРАКТЕРНУ ФОНЕТИЧНУ ОСОБЛИВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Так як в жодній іншій слов’янській мові це явище не має місця.

Чергування О та Е з І належить до історичних. Воно пов’язане з занепадом редукованих Ъ та Ь. Щоб чергування О та Е з І відбулося необхідні дві умови: по-прше, з тІ в закритому складі чергуються лише О та Е давні, етимологічні, тобто ті, які не походять з Ъ та Ь; по-друге, О та Е чергуються з І не в кожному закритому складі, а тільки в так званому ново закритому, який утворився після занепаду Ъ та Ь.

Зміна О та Е з І проходила протягом довгого часу через різні стадії. Спочатку О та Е після занепаду Ъ та Ь подовжилися, потім вони дифтонгізувалися, і нарешті після монофтонгізації цих дифтонгів на місці О та Е розвинулась фонема І.

Давні О та Е, якщо після них не було Ъ та Ь, з І не почергувалися.

На початку слова перед І, що виник з початкового О, в СУМ вживається приставний приголосний в( він, вівса)

Чергування О та Е з І властиве всім частинам мови. Найпоширеніші вони в:

1. В різних формах того самого слова; вечора – вечір, на тому – на тім; речі – річ.

2. У словах одного кореня чи спільної основи; суміжний – межа, самохід – хід, ходу.

Е ряд випадків, коли О та Е не чергуються з І в закритому складі:

1. Коли О та Е випадні; день – дня

• У фонемо сполученнях-ор-, -ер- , -ов- між приголосними: вовк, гобр, верх

• У повноголосних формах –оро-, -оло-, -ере-, -еле-:город, порох, берег. ВИНЯТКИ: поріг, сморід, моріг, оборіг.

• У повторах зі словотворчими частинами –вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -ход-: водовоз, хлібороб;

• У абревіатурах; комсомол, колгосп;

• У ряді префіксальних без суфіксальних іменників: затор, потоп;

• У ряді слів книжного походження: закон, народ, прапор;

• У родовому відмінку множини іменників середнього роду на –ення: значення – значень, звернення – звернень;

• У родовому відмінку множини іменників жіночого роду: основ, істот, вод;

• У суфіксах: -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -енк-, -есеньк-: сонечко, доленька;

• У суфіксах –тель- і префіксі воз-: учитель, возвеличення;

• У назвах російського походження, а також в прізвищах та географічних назвах: стиковка, спиртовка, Тамбов – тамбовський;

• У словах іншомовного походження:табір – абора, папір – паперу;

• У дієслівних формах 2-ої особи однини (кладеш, несеш), 2-ій особі наказового способу (виходь, винось), у 3-ій особі на –еться( йдеться).

• У ряді прізвищ: Садовський, Петровський, але Крижанівський, Голованівський, Мельниківський, Рериківський.

Фонема І з давніх О та Е може зявлятися не тільки у закритому, а й у відкртому складі також: кінець, рівень, кілок.

Чергування О та Е з І іноді виконує в мові семантичну функцію, розрізнюючи слова: привід – привод, схід – сход, голівка – головка.

Б) Чергування О та Е з ФОНЕМНИМ НУЛЕМ.

Воно розвинулося в давньоруській мові приблизно 11-12 століть на місці колишніх зредукованих Ъ та Ь і перейшло у всі східнослов’янські мови.

Зредуковані голосні Ъ та Ь нагадували звучанням О та Е. Вони могли стояти в слабкій або сильній позиції. З 12 ст. зредуковані голосні Ъ та Ь, що стояли в слабкій позиції, розвинулися в голсні повного творення О та Е. Занепад Ъ та Ь або перетворенні їх на О та Е поклали початок чергуванню голосних О та Е з ФОНЕМНИМ НУЛЕМ.

О та Е називають новими, на відміну від споконвічних, давніх, етимологічних О та Е.

Чергування О та Е з ФОНЕМНИМ НУЛЕМ відбувається так:

1. У суфіксах –ок-, -к-: садок – садка, огірок-огірка;

2. У суфіксі –ець-: хлопець-хлопця, палець-пальця;

3. У префіксі:відозва-відзиватися;

4. У ряді коренів: сон-сну, жнець-женця, пес-пса.

Голосні О та Е, що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в СУМ з фонемним нулем на місці колишніх зредукованих, називаються випадними.

Чергування з нулем звука і так звані вставні О та Е, що розвинулися після шумних перед сонорними Р, Л, М, Н, якщо після сонорного в давньоруській мові занепадав Ъ та Ь: сосна – сосон.

В) Чергування Е з О після шиплячих та Й

В укр. мові після шиплячих Ж, Ч, Ш, ДЖ та Й може виступати як фонема Е, так і фонема О. В СУМ після шиплячих та Й виступає фонема Е, якщо в давньоруській мові йшла м’яка приголосна, а також перед складом з будь-якою голосною переднього ряду: ніженька, учень, стрічечка.

У СУМ після шиплячих та Й виступає фонема О, якщо в давньоруській мові далі йшла тверда приголосна або склад з будь-якою голосною непереднього ряду.

На цій основі в багатьох споріднених словах відбувається чергування Е з О: шести – шостий, женити – жонатий, четвертий – чотири.

Закономірності цього чергування досить часто порушуються, внаслідок чого виникають відхилення від чергування, зумовлені різними причинами.

• У пасивних дієприкметниках з суфіксом -ен(ий): знижений, печений;

• У книжних та запозичених словах Е з І чергуються: чемпіон, ковчег, печера;

• В іменниках жіночого роду на –ості-, хоч далі йдуть мякі приголосні: радості, молодості.

Г) Чергування И з О у фонемо сполученнях –ри-, -ли-, - -ро-, -ло-.

У сучасній українській мові фонема И у фонемосполученнях –ри-, -ли- у невеликій групі слів може чергуватися з О у фонематичних сполученнях –ро-, -ло-. Кривавий-кров, чорнобривий-брова.