4) Фонетична особливість української мови.

В укр.мові голосні О та Е, що стоять у відкритому складі чергуються з І в закритому.

КІНЬ – КОНЯ

ПЕЧІ – ПІЧ

МОГО – МІЙ

БОЮ – БІЙ

Чергування О та Е з І становлять ХАРАКТЕРНУ ФОНЕТИЧНУ ОСОБЛИВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Так як в жодній іншій слов’янській мові це явище не має місця.

Чергування О та Е з І належить до історичних. Воно пов’язане з занепадом редукованих Ъ та Ь. Щоб чергування О та Е з І відбулося необхідні дві умови: по-прше, з тІ в закритому складі чергуються лише О та Е давні, етимологічні, тобто ті, які не походять з Ъ та Ь; по-друге, О та Е чергуються з І не в кожному закритому складі, а тільки в так званому ново закритому, який утворився після занепаду Ъ та Ь.

Зміна О та Е з І проходила протягом довгого часу через різні стадії. Спочатку О та Е після занепаду Ъ та Ь подовжилися, потім вони дифтонгізувалися, і нарешті після монофтонгізації цих дифтонгів на місці О та Е розвинулась фонема І.

Давні О та Е, якщо після них не було Ъ та Ь, з І не почергувалися.

На початку слова перед І, що виник з початкового О, в СУМ вживається приставний приголосний в( він, вівса)

Чергування О та Е з І властиве всім частинам мови. Найпоширеніші вони в:

1)) В різних формах того самого слова; вечора – вечір, на тому – на тім; речі – річ.

2)) У словах одного кореня чи спільної основи; суміжний – межа, самохід – хід, ходу.

Є ряд випадків, коли О та Е не чергуються з І в закритому складі:

• Коли О та Е випадні; день – дня

• У фонемо сполученнях-ор-, -ер- , -ов- між приголосними: вовк, гобр, верх

• У повноголосних формах –оро-, -оло-, -ере-, -еле-:город, порох, берег. ВИНЯТКИ: поріг, сморід, моріг, оборіг.

• У повторах зі словотворчими частинами –вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -ход-: водовоз, хлібороб;

• У абревіатурах; комсомол, колгосп;

• У ряді префіксальних без суфіксальних іменників: затор, потоп;

• У ряді слів книжного походження: закон, народ, прапор;

• У родовому відмінку множини іменників середнього роду на –ення: значення – значень, звернення – звернень;

• У родовому відмінку множини іменників жіночого роду: основ, істот, вод;

• У суфіксах: -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -енк-, -есеньк-: сонечко, доленька;

• У суфіксах –тель- і префіксі воз-: учитель, возвеличення;

• У назвах російського походження, а також в прізвищах та географічних назвах: стиковка, спиртовка, Тамбов – тамбовський;

• У словах іншомовного походження:табір – абора, папір – паперу;

• У дієслівних формах 2-ої особи однини (кладеш, несеш), 2-ій особі наказового способу (виходь, винось), у 3-ій особі на –еться( йдеться).

• У ряді прізвищ: Садовський, Петровський, але Крижанівський, Голованівський, Мельниківський, Рериківський.

Фонема І з давніх О та Е може зявлятися не тільки у закритому, а й у відкртому складі також: кінець, рівень, кілок.

Чергування О та Е з І іноді виконує в мові семантичну функцію, розрізнюючи слова: привід – привод, схід – сход, голівка – головка.

Тема 7. Звукова реалізація голосних і приголосних фонем української мови