Тема 4. Науково – лінгвістична транскрипція

1.Що таке фонетичний алфавіт?

Фонетичний алфавіт – система літер разом з додатковими знаками, які служать по можливості для точного відтворення звукової системи даної мови.

2. Фонетичний алфавіт вживається для:

- для наукового вивчення звукового складу мови( орфоепічних норм);

- для діалектологічних записів.

3.Назвіть вимоги, які ставляться до фонетичного алфавіту.

Основні вимоги такі:

1.Кожен звук повинен мати свій особливий знак.

2.Кожен знак повинен завжди вживатися тільки в одному значенні, тобто завжди означати тільки один який-небудь звук.

3.Система повинна бути до деякої міри аналітичною, тобто давати можливість позначати якимось одним спільним додатковим знаком цілий ряд звуків, що мають одну спільну додаткову ознаку.

4.Система повинна бути простою і зручною для користування.

4.Що таке лінгвістична транскрипція? Які є типи лінгвістичної транскрипції?

Транскрипція – запис живої мови за допомогою фонетичного алфавіту на основі звукового принципу.

Є багато різних типів транскрипцій, заснованих на різних принципах, залежно від мети, яку вони перед собою ставлять, проте головнішими є два типи: фонетична та фонематична транскрипції.

5.Дайте характеристику фонематичної транскрипції. Які її завдання?

Фонематична транскрипція – спосіб запису живої мови, при якому передаються тільки фонеми даної мови без урахування тих відтінків, що неістотні у фонологічному відношенні.

У цілому фонематична транскрипція близька до орфографічного письма укр.. мови.

6.Дайте характеристику фонетичної транскрипції. Які її завдання?

Фонетична транскрипція – засію запису живої мови, при якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками.

Фонетична транскрипція має велике значення для фіксації акустичних та артикуляційних властивостей звуків безвідносно до їх соціальної природи, тобто смислорозрізнювальної функції.

7.Розкажіть про «діакритичний знак».

Діакрити́чний знак — надрядковий або підрядковий знак при букві, що вказує на вимову, яка відрізняється від вимови звука, позначеного цією ж буквою без знака.

8.Які «діакритичні знаки» використовуються у фонематичній та фонетичній транскрипціях ук.мови?

еи пишуться праворуч зверху літери

відповідно до голосного: [є"],

[W] для позначення звучання голосних у слабких позиціях

[шиерoкий] [зеиле.ний]

зс пишуться теж праворуч літери [3с], [с3] з метою позначення додаткового звучання відповідного приголосного

[розспов’істи]

[зсц'іди'ти] [3с хати]

ОУ перед складом із наголошеним [у] [споурyда]

Ў для позначення [у] нескладового (в) на початку слова перед приголосним; після голосного в кінці слова; після голосного перед приголосним

[ўл'ітку] [брaт'іў]

[грuўн'а]

й,ј для позначення звука [й] у сильній позиції перед голосним

[йама]

[јoд]

ĭ для позначення нескладового [й], що у вимові наближається до голосного[і] в кінці складу перед приголосним і вкінці слова

[гaĭка]

[крaĭ]

' рисочка над голосним позначає наголос [сoм]

. скісна рисочка вгорі праворуч від приголосного позначає його м’якість або пом’якшення

[д.ім]

ď кома вгорі праворуч від приголосного позначає його напівпом’якшення

[oч’і]

: двокрапка після приголосного позначає подовжений звук

[жит.:а']

∩ дужка над звуками [дж],[дз] позначає один звук

[дз.в’і'н]

/ скісна риска використовується для позначення паузи всередині речення

// дві скісні риски використовуються для позначення тривалої паузи