37. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика.

Термін „конкуренція” походить від латинського слова „concurrere”, що означає „зіштовхуюсь”. А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців і продавців на ринку за найвигідніші умови купівлі і продажу товарів.Конкуренція як економічна категорія означає суперництво і боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Позитивні сторони конкуренції: конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи; конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства; конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці; Негативні риси конкуренції: конкуренція посилює процес концентрації виробництва, конкуренція сприяє випуску надмірної кількості товарів, що призводить до криз перевиробництва; конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати; конкуренція викликає зріст інтенсивності праці, що збільшує армію безробітних; Форми та методи конкурентної боротьби. Сучасна економічна література не розмежовує форми та методи конкуренції, нерідко відбувається їх змішування. Вільна конкуренція (чиста) – це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Внутрішньогалузева конкуренція – боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства. Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва й капіталу, а й на основі їх централізації. Централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об’єднання окремих підприємств у одне із загальним управлінням. Централізація капіталу – збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів і як наслідок — утворення акціонерних компаній. Монополія – це окреме наймогутніше підприємство або об’єднання декількох підприємств, що виготовляє переважну кількість певної продукції, внаслідок чого впливає на процес ціноутворення і привласнює високі (монопольні) прибутки. Термін „монополія” походить від грецьких слів mono - один і poleo – продаю. Основні форми: Картель – об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринки збуту. Синдикат – об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, Трест – об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт.

Багатогалузевий концерн – об’єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль за іншими учасниками об’єднання. Конгломерат - монополістичне об’єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових підприємств. З виникненням і розвитком монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну або недосконалу. Недосконала конкуренція – конкуренція між великими компаніями (усередині монополізованого сектору, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва. Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Антимонопольне законодавство. В умовах ринкової трансформації економіки України питан­ня захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності. Антимонопольне законодавство в Україні представлено За­конами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 p.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 p.), "Про природні монополії" (2000 p.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 p.), "Про Антимонопольний комітет Украї­ни" (1993 р.) та інші. Основним змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже створеного конкурентного середо­вища, підвищення ефективності функціонування існуючих кон­курентних відносин. Конкурентне законодавство — це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові засади підтримки і захисту економічної конкуренції. Діяльність антимонопольного комітету України ґрунтуєть­ся на принципах законності, гласності.