36. Безробіття: причини, види і форми.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовле­на перевищенням пропозиції праці над попитом на неї. За українським законодавством без­робітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробіт­ку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Види безробіття.

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділя­ється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами без­робіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття. Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнан­ням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структурне — виникає з причин територіальної або професійної невідповідності попиту та пропонування на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рі­вень у суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно зростає в роз­винених країнах, оскільки загальний високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можли­вість довше перенавчатися або міняти роботу. Нині цей рівень коливається в різних країнах від 3 до 7%. В умовах економічного спаду, а особливо в час кризи, коли су­купний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скоро­чується, – пропонування праці збільшується в результаті падіння рівня життя населення. У таких умовах швидко зростає безро­біття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх ба­жаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон’юнктурним або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон’юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Ще один вид безробіття — сезонне — викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонування підприємств та галузей. Передусім це сільськогосподарські робо­ти, рибальство, будівництво, цукрове виробництво та ін. На цих роботах інтенсивне навантаження в "сезон" змінюється простоя­ми в інший час. Тобто спочатку працівники масово набирають­ся, потім — масово звільняються. Це безробіття простіше, оскільки воно легко прогнозується, працівники до нього готові і, в принципі, можливо вирішити ці проблеми, створюючи паралель­но "міжсезонні" робочі місця. Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємс­тва і відповідне скорочення виробництва. Якщо за такого скоро­чення роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращання економічної кон’юнктури в недале­кому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тиж­ня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, проте це призводить до виникнення часткового безробіття. У відповідності з Законом України "Про зайнятість населен­ня" держава сприяє незайнятим громадянам у поновленні їх тру­дової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надан­ня особливих гарантій працівникам, вивільнюваним із підпри­ємств, установ, організацій; б) виплата стипендій у період профе­сійної підготовки або перепідготовки і включення цього періоду до загального і безперервного трудового стажу; в) виплата в уста­новленому порядку допомоги по безробіттю; г) надання додат­кової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім’ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і непо­внолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.