14. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.

Відтворення валового внутрішнього продукту. Матеріальною основою безперервного відновлення і розвитку виробництва виступає відтворення валового внутрішнього продук­ту, яке включає чотири стадії його руху (власне виробництво, розподіл, обмін і кінцеве споживання). Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення, що означає його зростання за обсягом, поліпшення структури та якості. Суть відтворення валового внутрішнього продукту полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і за натуральною формою.

При використанні цього продукту ринок регулює пропорції йо­го складових частин, забезпечує оптимальне поєднання нагромад­ження і споживання.

Відтворення робочої сили. Суть відтворення робочої сили полягає у безперервному онов­ленні й підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. При цьому відбувається постійне відновлення і підвищення тру­дової кваліфікації людей, зростання їх загальноосвітнього і про­фесійного рівня. У процесі відтворення головної продуктивної сили суспільст­ва виникає ряд проблем, які вимагають постійної уваги. Це — природний рух населення як основи відтворення робочої сили; залучення працівників до виробництва; розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями, підприємствами, регіонами; до­сягнення високої зайнятості населення. Природний рух населення відображає передусім його приріст на основі державної підтримки багатодітних сімей, покращання медичної допомоги населенню, раціонального співвідношення народжуваності й смертності. Це — демографічна пробле­ма, але економічна теорія повинна враховувати її при вивченні відтворення робочої сили. Відтворення виробничих відносин. Відтворення виробничих відносин охоплює відносини влас­ності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників; організаційно-еко­номічні зв’язки. Відтворення виробничих відносин не слід роз­глядати як просте, звичайне їх відновлення. На сучасному етапі воно має забезпечити перехід до ринкових відносин. Процес відтворення природних ресурсів потребує централізо­ваного регулювання. Держава щорічно виділяє для цього значні кошти. Особлива увага звертається на відтворення земельних, водних і лісових ресурсів. Здійснюється велика робота щодо збе­реження сільськогосподарських угідь, боротьби з ерозією грунту, підвищення темпів робіт з рекультивації земель. Збільшуються потужності систем зворотного і повторного ви­користання вод, розробляються і впроваджуються на підприємс­твах безстічні системи водокористування. У лісовому господарстві забезпечується поступовий перехід до безперервного і раціонального лісокористування, поліпшення якісного складу лісів.

18. Національний доход та його концепції.

Важливим макроекономічним показником є НД – національний дохід. З точки зору власників ресурсів, НД є вимірником їх доходів від участі у виробництві за поточний період. НД виступає як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку. За обсягом НД дуже близький до ЧНП і становить величину, зменшену на розмір непрямих податків, які сплачують підприємці (податок на додану вартість, акцизи, ліцензійні платежі, мито та ін.). Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту. До останнього часу у вітчизняній економічній літературі вважалося, що НД – це новостворена вартість, яка має місце тільки у сфері матеріального виробництва, а також частково на транспорті, у торгівлі, громадському харчуванні та сфері зв’язку. Але такий підхід до розуміння змісту національного доходу досить обмежений, оскільки не враховує внеску працівників сфери нематеріального виробництва. Для розуміння суті національного доходу велике значення має знання процесів його формування, розподілу, перерозподілу, кінцевого споживання. Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання національного доходу поділяють на два типи: екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів). Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо. Використання національного доходу відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження. Нагромадження є необхідним для розширення масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській практиці розрізняють створений і використаний НД. Національний дохід, що йде на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу. Велике значення для збільшення величини національного доходу та розширеного відтворення має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням. Дане співвідношення залежить від конкретних умов і завдань економічного розвитку країни. На основі НД формуються особисті доходи (ОД).Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податки на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств) і додати трансфертні платежі, які включають виплати малозабезпеченим і непрацездатним тощо, то отримаємо суму так званого особистого доходу. Правомірно зауважити, що особистий дохід – це одержаний дохід, а національний дохід – це зароблений дохід. Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств – кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження в домашніх господарствах. Слід зазначити, що для конкретнішої об’єктивної оцінки соціальної та економічної ситуації в країні, визначення добробуту її населення необхідно розрахувати розглянуті показники СНР не лише в сукупності, але й на душу населення. Ці показники реально характеризують ступінь розвитку країни, рівень добробуту її громадян.