3. Предмет політичної економії та його тлумачення різними економічними школами.

Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багато­гранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна еконо­мічна життєдіяльність людини. Цим пояснюється неможливість короткого і всеохоплюючого визначення предмета, яке було б придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства. Еко­номічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама пе­ребуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її досліджен­ня змінюється й уточнюється. Ось деякі визначення предмету економічної теорія, дані представниками різних шкіл: 1. Вчення про закони домашнього господарства, домоводства(Давньогрецькі та давньоримські мислителі); 2. Наука про створення, примноження (Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія); 3. сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'я зана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту(А. Маршалл);4. дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів (П. Самуельсон); 5. вивчення поведінки людей як зв'язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування (Дж. Робінсон).Такий далеко неповний перелік визначень предмета еко­номічної теорії. Як бачимо, формування предмета економічної теорії пред­ставники традиційних шкіл пов'язували з примноженням ба­гатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами "рід­кісності", "обмеженості ресурсів та ефективності використання їх", "альтернативності вибору" тощо. Таке розмаїття визначень предмета економічної теорії не можна вважати недоліком чи слабкістю цієї науки. Воно є природним явищем, оскільки відоб­ражає еволюцію вивчення такого складного і суперечливого соціа­льного об'єкта, як економічна система. Економічна теорія — творча наука, яка постійно збагачуєть­ся новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й уточнюється. В сучасних умовах гуманізації, інтелектуалізації, соціалізації суспільного життя та глобалізації економічних про­цесів її предметна сфера еволюціонує в напрямку розширення й ускладнення її проблематики, залучення до наукового дослі­дження додаткових пластів соціально-економічних відносин, врахування багатомірності їх взаємодії і визначення людини як центру економічної системи. Сучасний розвиток економічної теорії характеризується та­кими рисами:

— різновекторністю наукової творчості, структури й методів пізнання, що допускає множинність і синтез теоретичних кон­цепцій та наукових ідей;

— відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істинності та від теорій, що претендують на універсальність;— взаємовпливом і толерантним змаганням ідей та пізна­вальних підходів, що розширює можливості бачення взаємодо­повнюючих істин у суперечливих міркуваннях;— впровадженням в економічних дослідженнях нової пер­спективної методології аналізу, заснованої на синергетичному підході. Узагальнюючи сказане, можна так визначити предмет еко­номічної теорії в політекономічному аспекті.Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає за­кони розвитку економічних систем, діяльність економіч­них суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх без­межних потреб. Термін "політична економія" був уперше застосований фран­цузьким меркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці "Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької "політикос" перекладається як державний, суспільний. Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розді­ли: основи економічної теорії політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка

Основи економічної теорії (політекономія) — це фунда­ментальна, методологічна частина економічної науки, яка роз­криває сутність економічних категорій. Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку еко­номічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми націо­нальної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс. Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально-плане­тарному рівні. Отже, ця наука, з одного боку, покликана вивчати реальні факти, з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки в економічній системі, з іншого, — давати рекомендації щодо її вдосконалення з метою ефективнішого використання наявних ресурсів і досяг­нення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних по­треб. Таким чином, економічна теорія виконує не тільки пізна­вальну, а й прикладну функцію.