56. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

Розвиток світової економіки – це послідовна зміна її станів. Кожний стан характеризується організацією системи “світова економіка”, яка включає в себе структурну і якісну характеристики, а також механізм реалізації розвитку. Оскільки структура міжнародних економічних відносин дуже складна, то виділяємо міжнародну валютно-фінансову систему як структурну характеристику, що відбиває цілісність світового господарства. До опису організації системи “світова економіка” використовуємо структурну та кількісну характеристики. Структурна характеристика – це структура світової платіжної системи, принципи функціонування якої залишаються незмінними на віддаленому інтервалі часу. Кількісна характеристика – це середня сукупна ефективність економічних систем країн, які беруть участь у міжнародному поділі праці, виражена у прирості національного продукту на дослідженому інтервалі часу в умовах зростання споживача та обмеженості ресурсів і розрахована методом середньої гармонійного ряду. У розвиткові світового господарства за функціональними ознаками виділяють декілька етапів: етап світової торгівлі – абсолютна перевага зовнішньої торгівлі в міжнародних економічних зв’язках; відсутність стійких зв’язків та нееквівалентність обміну; етап іноземних інвестицій – активний розвиток іноземного інвестування; виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв’язків (купівля-продаж інформації, інтелектуальної власності; розвиток промислової кооперації; етап економічної інтеграції – активний розвиток економічної діяльності за кордоном; створення міжнародних економічних організацій. Перший етап охоплював період 1870-1950 рр. І визначався такими характеристиками:

• світова платіжна система ґрунтувалася на золотому стандарті, була негнучкою і обмежувала зростання обміну ресурсами між країнами, що призводило до світових фінансових криз;

• середній сукупний приріст національного продукту країн – учасниць міжнародного поділу праці становив 1.54;

• механізм реалізації розвитку – біфуркаційний. Процес розвитку супроводжувався світовими кризами і двома світовими війнами.

Другий етап (1951-1980 рр.) У цей період структура світової платіжної системи принципово відрізнялася від структури попереднього періоду.

• утворилися наднаціональні інститути (МВФ, МБР тощо);

• новий тип світових грошей;

• світових резервних коштів – спеціальні права запозичення (СДР);

• система розрахунків між країнами стала багатовалютною і гнучкою.

Третій етап (1981-до тепер). Світова платіжна система перебуває в процесі

реорганізації.

• з’явилася велика група слабоконвертованих і м’яких валют;

• збільшилась кількість кран-членів МВФ;

• як зразок регіональної платіжної системи остаточно сформувався і почав функціонувати Європейський валютний союз тощо;

У червні 1997 року Україна стала 138 державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю в статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою з поточних операцій. На 1 січня 1997 р. Україна торгувала уже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Російську Федерацію – 38,7% від загального обсягу експорту. У структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, що становить 4,2% експорту, продукти рослинного походження – 6,2%, металургійного комплексу 32,3%, вироби транспорту – повітряного, залізничного – 4,5%, продукція харчової промисловості – 9,1%, хімічної –11,7%. Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України. У сучасному світовому господарстві простежуються такі напрямки: максимальний розвиток промисловості, зокрема переробної з використанням найновіших досягнень науки і техніки, переважає товарний тип господарства, орієнтованого на ринок, де панує приватна власність, продуктивні сили спрямовані на розвиток науково-технічного прогресу, інформаційних технологій і послуг. Найголовніші галузі суспільного виробництва – послуги, які асоціюються з екологічними, економічними і соціальним факторами виробництва. Усе це підпорядковано інтересам суспільства, природи, людини. Основне багатство – духовні цінності. Жодна з сучасних країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу без інтеграції зі світовим господарством. Стан національної економіки дедалі більше залежить не від внутрішніх, а від зовнішніх виробничих факторів, у тому числі міжнародного поділу праці, загального світового науково-технічного розвитку, наявності сировинних ресурсів.