- •1. Зародження і розвиток політичної економії: основні школи і течії.
- •3. Предмет політичної економії та його тлумачення різними економічними школами.
- •5. Закони і категорії політичної економії.
- •7. Методи економічних досліджень та функції політичної економії.
- •9. Виробництво і його основні фактори.
- •11. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- •13. Економічні потреби. Корисність продукту в економічній теорії.
- •15. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •21. Власність як економічна категорія. Структура власності: типи, види і форми.
- •23. Натуральне, товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- •25. Товар та його властивості. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •27. Виникнення і еволюція грошових відносин. Суть та функції грошей: альтернативні теорії.
- •31. Інфраструктура ринку.
- •33. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •35. Економічна конкуренція: суть, функції та форми.
- •37. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика.
- •39. Принципи класифікації ринків.
- •41. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа.
- •59. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- •Капітал у сфері торгівлі.
- •Фінансово-кредитні установи.
- •47. Домогосподарства як суб'єкти ринкової економіки.
- •Підприємство як суб'єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •51. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- •53. Суть підприємництва, його види та функції, роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- •Грошовий обіг та його закони.
- •57. Перетворення грошей у капітал.
- •2. Характер взаємозв'язку капіталу і найманої праці.
- •4. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти, заробітна плата та її теорії.
- •6. Особливості аггррної сфери виробництва.
- •8. Земельна рента та її форми.
- •10. Економічне зростання: типи і фактори.
- •12. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •14. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.
- •18. Національний доход та його концепції.
- •20. Національне багатство і його структура.
- •22. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.
- •24. Диференціація доходів населення. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
- •26. Споживання і заощадження. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •30. Економічне зростання і економічні цикли. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
- •32. Економічні кризи та їх причини: дискусійні питання.
- •34. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
- •36. Безробіття: причини, види і форми.
- •38. Господарський механізм та його роль у системі регулювання суспільного відтворення.
- •40. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
- •42. Фінансова система і фінансова політика в державі. Фіскальна політика.
- •60. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
- •46. Змішана економічна система та її структура.
- •48. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки.
- •52. Світове господарство: його суть та структура.
- •54. Міжнародна економічна інтеграція.
- •56. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •58. Економічні аспекти глобальних проблем.
24. Диференціація доходів населення. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення, який показує рівень добробуту населення. Для розуміння суті національний дохід (НД) має значення процесів його формування та збільшення величини необхідно розуміти що НД створюється не тільки у сфері матеріального виробництва, але велика його частка створюється працівниками сфери його послуг ( особливо у країнах з розвинутою ринковою економікою). Необхідно звернути особливу увагу на інтенсивний тип виробництва, який на відміну від екстенсивного дає можливість нарощувати приріст НД. Важливим макроекономічним показником є НД – національний дохід. З точки зору власників ресурсів, НД є вимірником їх доходів від участі у виробництві за поточний період. НД виступає як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку. За обсягом НД дуже близький до ЧНП і становить величину, зменшену на розмір непрямих податків, які сплачують підприємці (податок на додану вартість, акцизи, ліцензійні платежі, мито та ін.). Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту. До останнього часу у вітчизняній економічній літературі вважалося, що НД – це новостворена вартість, яка має місце тільки у сфері матеріального виробництва, а також частково на транспорті, у торгівлі, громадському харчуванні та сфері зв’язку. Але такий підхід до розуміння змісту національного доходу досить обмежений, оскільки не враховує внеску працівників сфери нематеріального виробництва. Для розуміння суті національного доходу велике значення має знання процесів його формування, розподілу, перерозподілу, кінцевого споживання. Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання національного доходу поділяють на два типи: екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів). Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін. Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо. Використання національного доходу відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження. Нагромадження є необхідним для розширення масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській практиці розрізняють створений і використаний НД. Національний дохід, що йде на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу. Велике значення для збільшення величини національного доходу та розширеного відтворення має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням. Дане співвідношення залежить від конкретних умов і завдань економічного розвитку країни. На основі НД формуються особисті доходи (ОД).Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податки на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств) і додати трансфертні платежі, які включають виплати малозабезпеченим і непрацездатним тощо, то отримаємо суму так званого особистого доходу. Правомірно зауважити, що особистий дохід – це одержаний дохід, а національний дохід – це зароблений дохід. Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств – кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження в домашніх господарствах. Слід зазначити, що для конкретнішої об’єктивної оцінки соціальної та економічної ситуації в країні, визначення добробуту її населення необхідно розрахувати розглянуті показники СНР не лише в сукупності, але й на душу населення. Ці показники реально характеризують ступінь розвитку країни, рівень добробуту її громадян.