53. Суть підприємництва, його види та функції, роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.

Ринкова економіка неможлива без діяльності окремих економічних суб’єктів, насамперед підприємців, які здійснюють свою діяльність для створення економічних благ і послуг, що задовольняють водночас і суспільні потреби, і власні матеріальні інтереси. Підприємець – це той, хто за допомогою все новіших і новіших комбінацій факторів виробництва, їх властивостей здійснює реалізацію нововведень і тим самим забезпечує економічне зростання. Підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємства, спрямована на отримання прибутку, здійснювана на свій страх і ризик під особисту майнову відповідальність. Підприємництво допускається в будь – якій галузі господарської діяльності, не забороненій законом: промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, видавничій, банківській і консультаційній діяльності, у сфері операцій з цінними паперами тощо. Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей (підприємство), держава. Можна виокремити три основні форми підприємництва: індивідуальне, колективне, державне. Індивідуальне підприємництво спрямоване на отримання особистого доходу або прибутку. Індивідуальний підприємець працює від свого імені і на свій страх і ризик. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном, а в критичних ситуаціях воно може бути навіть втрачено. У колективному підприємництві господарські операції здійснюються колективним суб’єктом. Для цього утворюється підприємство (товариство). Державне підприємництво пов’язано з існуванням у кожній країні державного сектора. Його утворюють підприємства, що перебувають або повністю у власності держави, або під його контролем завдяки володінню контрольним пакетом акцій.

55. Грошовий обіг та його закони.

Добре відомо, що появі грошей передувала епоха безпосе­редньо товарного, або бартерного, обміну. Головними передумовами становлення грошових відносин були поглиблення суспільного по­ділу праці, багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини. Водночас грошовий обмін є не тільки результа­том, а й важливим чинником всебічного розвитку і поглиблення сус­пільного поділу праці та її спеціалізації. Це взаємопов'язані та невіддільні процеси. Використання грошей долає й іншу обмеженість бартеру — ви­сокий рівень витрат праці та ресурсів, необхідних для його здійснен­ня. Гроші скорочують операційні витрати, пов'язані з товарним об­міном. У цьому відношенні система товарно-грошового обміну є знач­но ефективнішою, ніж бартерна. При використанні грошей зменшується ризик товаровиробника щодо можливостей реалізації свого продукту, його обміну на інший товар, якого в цей час і в цьому місці (на ринку) може просто не бути. У зв'язку з цим важливим призначенням грошей є забезпечен­ня зв'язку між агентами обмінних операцій у часовому вимірі. Якщо н умовах бартерного господарства обмін має бути синхронним, то гроші утворюють передумови для його асинхронізації. Важливою ознакою грошей є те, що вони забезпечують зв'язок між сучасними і майбутніми обмінними операціями. Це є однією з визначальних ознак феномена грошей як еконо­мічної категорії. Для того щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися за­гальним визнанням з боку як покупця, так і продавця товарів і послуг. Йдеться про суспільне визнання здатності того чи іншого товару виконувати функцію посередника обміну і в цій якості бути грошовою одиницею.

Отже, перевагами грошового обміну товарів і послуг порівня­но з бартерним є такі:

• забезпечення багатоплановості обміну;

• скорочення операційних витрат;

• зменшення комерційного ризику;

• утворення умов асинхронізації обмінних операцій у часі. Виходячи з викладеного, можна сформулювати вихідні ознаки

грошей. Гроші повинні мати загальне (суспільне) визнання, бути за­собом збереження вартості й на цій основі використовуватися як посередник обміну товарів і послуг. Це найзагальніші за сутністю вихідні ознаки грошей, без яких гроші як економічний інструмент ринкової економіки взагалі існува­ти не можуть.

Закони грошового обігу: Залежно від специфічної природи грошей і тих функцій, що вони виконують, діють відповідні закони грошового обігу. При золотому обігу і тоді, коли грошово – кредитні гроші вільно обмінюються на золото, кількість грошей, необхідних для обороту (КГ), залежить від суми цін і швидкості обігу грошової одиниці. Це можна визначити за такою формулою:

КГ = СЦ – К + ПЛ – ВП

О

де СЦ – сума товарних цін; К – сума цін товарів, проданих у кредит; ПЛ – сума платежів за борговими зобов’язаннями; ВП – сума взаємопогашених безготівкових платежів; О – швидкість оборотів грошової одиниці. Основними елементами грошового обігу виступають: товарна маса, що перебуває в обігу; рівень цін на товари; швидкість обороту грошей. В обігу, крім повноцінних, перебувають і паперово-кредитні гроші, що підпорядковуються закону обігу паперових грошей. Суть його полягає в тому, що кількість паперових грошей у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, необхідних для нормального функціонування товарообігу. Завдяки функції грошей як засобу платежу стала можливою поява кредитних грошей. Виконуючи функції міри вартості, засобу обігу і засобу зберігання вартості, гроші відіграють важливу роль у ринковій економіці: вони обслуговують кругообіг ресурсів, товарів і доходів.