1.2.2. П'ять ознак складної системи

Виходячи з такого способу вивчення, можна вивести п'ять загальних ознак будь-якої складної системи:

1. Складні системи часто є ієрархічними і складаються із взаємозалежних підсистем, які у свою чергу також можуть бути розділені на підсистеми, і так далі, аж до найнижчого рівня.

Той факт, що багато складних систем мають майже розкладну ієрархічну структуру, є головним чинником, що дозволяє нам зрозуміти, описати і навіть "побачити" такі системи і їх частини. Насправді, швидше за все, ми можемо зрозуміти лише ті системи, які мають ієрархічну структуру.

Важливо усвідомити, що архітектура складних систем складається як з компонентів, так і з ієрархічних відношень між цими компонентами. Всі системи мають підсистеми, і всі системи є частинами крупніших систем... Особливості системи обумовлені відношеннями між її частинами, а не частинами як такими.

Що ж слід вважати простими елементами системи? Досвід підказує нам наступну відповідь:

2. Вибір, які компоненти в системі вважаються елементарними, відносно довільний і у великій мірі залишається на розсуд дослідника.

Нижчий рівень для одного спостерігача може виявитися досить високим для іншого.

Ієрархічні системи називаються розкладними, якщо вони можуть бути розділені на частини, що чітко ідентифікуються, і майже розкладними, якщо їх складові не є абсолютно незалежними. Це підводить нас до наступної загальної властивості всіх складних систем:

3. Внутрішньокомпонентний зв'язок зазвичай сильніший, ніж зв'язок між компонентами. Ця обставина дозволяє відділяти "високочастотні" взаємодії усередині компонентів від "низькочастотної" динаміки взаємодії між компонентами.

Ця відмінність внутрішньокомпонентних і міжкомпонентних взаємодій обумовлює розділення функцій між частинами системи і дає можливість відносно ізольовано вивчати кожну частину.

Як ми вже говорили, багато складних систем організовано досить економними засобами. Тому розглянемо наступну ознаку складних систем:

4. Ієрархічні системи зазвичай складаються з небагатьох типів підсистем, по-різному скомбінованих і організованих.

Іншими словами, різні складні системи містять однакові структурні частини. Ці частини можуть використовувати загальні дрібніші компоненти, такі як клітини, або крупніші структури, такі як судинна система, що є і в рослин, і у тварин.

Вище ми відзначали, що складні системи мають тенденцію до розвитку в часі. Складні системи розвиватимуться з простих набагато швидше, якщо для них існують стійкі проміжні форми. Це означає:

5. Будь-яка працююча складна система є результатом розвитку працюючої простішої системи... Складна система, спроектована "з нуля", ніколи не запрацює. Слід починати з працюючої простої системи.

У процесі розвитку системи об'єкти, що спочатку розглядалися як складні, стають елементарними, і з них будуються складніші системи. Більше того, неможливо відразу правильно створити елементарні об'єкти: з ними треба спочатку повозитися, аби більше дізнатися про реальну поведінку системи, і потім вже удосконалювати їх.