18.5.3. Відношення узагальнення

Відношення узагальнення служить для вказівки того факту, що деякий варіант використання А може бути узагальнений до варіанту використання В. У цьому випадку варіант А буде спеціалізацією варіанту В. При цьому В називається предком або батьком по відношенню до А, а варіант А – нащадком по відношенню до варіанту використання В. Отже, треба підкреслити, що нащадок успадковує всі властивості і поведінку свого батька, а також може бути доповнений новими властивостями й особливостями поведінки. Графічно дане відношення позначається суцільною лінією зі стрілкою, яка вказує на батьківський варіант використання (рис. 18.9). Ця лінія зі стрілкою має спеціальну назву – стрілка "узагальнення".

Рис. 18.9. Приклад графічного зображення відношення узагальнення між варіантами використання

Відношення узагальнення між варіантами використання застосовується в тому випадку, коли необхідно відзначити, що варіанти використання нащадків володіють всіма атрибутами й особливостями поведінки батьківських варіантів. При цьому ці варіанти використання беруть участь в усіх відношеннях батьківських варіантів. У свою чергу, варіанти використання нащадків можуть наділятися новими властивостями поведінки, які відсутні в батьківських варіантах використання, а також уточнювати або модифікувати успадковані від них властивості поведінки.

Стосовно даного відношення, один варіант використання може мати декілька батьківських варіантів. У цьому випадку реалізується множинне успадкування властивостей і поведінки відношення предків. З іншої сторони, один варіант використання може бути предком для декількох варіантів використання, що відповідає таксономічному характеру відношенню узагальнення.

Між окремими акторами також може існувати відношення узагальнення. Дане відношення є направленим і вказує на факт спеціалізації одних акторів щодо інших. Наприклад, відношення узагальнення від актора А до актора В відзначає той факт, що кожний екземпляр актора А є одночасно екземпляром актора В і володіє всіма його властивостями. У цьому випадку актор В є батьком по відношенню до актора А, а актор А, відповідно, нащадком актора В. При цьому актор А володіє здатністю грати таку ж множина ролей, що й актор В. Графічно дане відношення також позначається стрілкою узагальнення, тобто суцільною лінією зі стрілкою, яка вказує на батьківського актора (рис. 18.10).

Рис. 18.10. Приклад графічного зображення відношення узагальнення між акторами

18.5.4. Відношення включення

Відношення включення між двома варіантами використання вказує, що деяка задана поведінка для одного варіанту використання включається як складовий компонент у послідовність поведінки іншого варіанту використання. Дане відношення є направленим бінарним відношенням у тому сенсі, що пара екземплярів варіантів використання завжди впорядкована відносно включення.

Семантика цього відношення визначається таким чином. Коли екземпляр першого варіанту використання в процесі свого виконання досягає точки включення в послідовність поведінки екземпляра другого варіанту використання, екземпляр першого варіанту використання виконує послідовність дій, що визначає поведінку екземпляра другого варіанту використання, після чого продовжує виконання дій своєї поведінки. При цьому передбачається, що навіть якщо екземпляр першого варіанту використання може мати декілька екземплярів інших варіантів, що включаються, виконувані ним дії повинні закінчитися до деякого моменту, після чого має бути продовжене виконання перерваних дій екземпляра першого варіанту використання відповідно до заданої для нього поведінки.

Один варіант використання може бути включений в кілька інших варіантів, а також включати в себе інші варіанти. Варіант використання, що включається, може бути незалежним від базового варіанту в тому сенсі, що він надає останньому деяку інкапсульовану поведінку, деталі реалізації якої приховані від останнього і можуть бути легко перерозподілені між декількома варіантами використання, що включаються. Більше того, базовий варіант може залежати тільки від результатів виконання поведінки, що включається в нього, але не від структури варіантів, що включаються в нього.

Відношення включення, направлене від варіанту використання А до варіанту використання В, вказує, що кожний екземпляр варіанту А включає функціональні властивості, задані для варіанту В. Ці властивості спеціалізують поведінку відповідного варіанту А на відповідній діаграмі. Графічно дане відношення позначається пунктирною лінією зі стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від базового варіанту використання до того, що включається. При цьому дана лінія зі стрілкою позначається ключовим словом "include" ("включає"), як показано на рис. 18.11.

Рис. 18.11. Приклад графічного зображення відношення включення між варіантами використання

Примітка

Слід відмітити, що розглянуті три останні відношення можуть існувати тільки між варіантами використання, які визначені для однієї й тієї ж сутності. Причина цього полягає в тому, що поведінка деякої сутності обумовлена варіантами використання тільки цієї сутності. Іншими словами, всі екземпляри варіанту використання виконуються лише всередині даної сутності. Якщо деякий варіант використання повинен мати відношення узагальнення, включення або розширення з варіантом використання іншої сутності, отримувані в результаті екземпляри варіантів мають бути включені в обидві сутності, що суперечить семантичним правилам представлення елементів мови UML. Проте ці відношення, визначені в межах однієї сутності, можуть бути використані в межах іншої сутності, якщо обидві сутності зв'язані між собою відношенням узагальнення. У цьому випадку поведінка відповідних варіантів використання підкоряється загальним правилам успадкування властивостей і поведінки сутності-предка всіма сутностями нащадками.