Висновки до другого розділу

Проведений аналіз спеціальної літератури з питань шляхів розвитку словникового складу англійської мови, дозволив побачити конкретні властивості та закономірності розширення словникового складу англійської мови, основними з яких є : 1) поява нових слів; 2) розширення значення;

Аналіз зібраних 370 неологізмів показав, що 36,7% є створені способом афіксації, з них 40,2% утворені суфіксальним способом, 34,7% префіксальним і 25,1% суфіксально–префіксальним способом.

Спосіб скорочення слів займає 20,2%, з них абревіатури займають 42,2%, напівскорочення 34,8%, а акроніми складають 23%.

Неологізми утворені за допомогою словоскладання займають 12,4%, з них складні слова становлять 56, 3%, а складно похідні 43,7%.

Спосіб утворення неологізмів засобом конверсії складає 13,2%, конвертування іменників від дієслів займають 44, 6%, іменники від прикметників 31,7%, інші способи розділяють між собою 23,7%.

Неологізми утворені способом телескопії займають 17, 2%. Слова утворені за допомогою поєднання двох або більше «уламків» займають 37%. Слова утворені за допомогою усікання останнього фрагменту мають 27,4%, а слова утворенні за допомогою усікання першого фрагменту слова складають 17,7%. Накладання одного слова на інше становить 17,9%.

Отже, як показує проведений аналіз частоти вживання різних способів утворення нових слів, найпоширеніші у сучасній англійській мові є афіксація і скорочення слів, тобто абревіатури. Найменьш поширеними сьогодні є словоскладання і конверсія.

Р озділ ііі. Джерела походження нових слів

Розвиток будь–якої мови виявляється насамперед у поповненні і вдосконаленні її словникового складу, в розгалуженні і уточненні словесних значень. Під впливом лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів мова постійно змінюється, в першу чергу, за рахунок власних ресурсів, а також внаслідок безперервних мовних контактів.

Неоднакова роль запозичень в мовах і розвитку кожної мови залежить від конкретно–історичних умов. відсоток запозичень в англійській мові значно вищий ніж в багатьох інших мовах, завдяки історичним обставинам. Англійська мова більш ніж будь–яка інша мова мала можливість запозичувати іншомовні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середині сторіччя від загарбників, що змінювали один одного на Британських островах, а пізніше – в умовах торгівельної експансії і колонізаторської активності самих англійців [13, с. 32–40]. Лінгвісти класифікують запозичені слова здебільше за трьома принципами: за ступенем асиміляції запозичених слів, за джерелом запозичення, та за тим, який аспект слова запозичений.

3.1. Класифікація неологізмів за ступенем асиміляції

Зміни лексичного складу стосуються зміни форми і значення, головним чином, слів. Ті зміни, що мають місце у середовищі власномовних слів, складають історичний розвиток лексики. Запозичення до того ж часто змінюють не лише форму, а і значення, які підпорядковуються законам мови, що їх запозичила.

За ступенем асиміляції, як підкреслює науковець, який займався дослідженням запозичень, Секирін В. П. [47, с. 43, 56–61], запозичення можна поділити на повністю та частково асимільовані. Повністю асимільовані – це лексеми, що відповідають усім морфологічним, фонетичним та орфографічним нормам мови, яка запозичила, й сприймаються мовцями як англійські, а не іноземні слова. Частково асимільовані запозичення залишилися іноземними за вимовою та граматичними формами.

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх в фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.

Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т.п.

Тому за ступенем асиміляції запозичення можна поділити на:

1.  Ті, які повністю асимілювались, вони відповідають усім морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, яка їх запозичила і сприймаються людьми, які спілкуються, як англійські, а не іншомовні слова. Деякі з них можна віднести до основного словникового фонду: shelter – бомбосховище, crier – чиновник в суді, kvetch – зануда, інші – до іншої частини словникового складу: credibility – ступінь довіри, shuttle – манипулятор, summon – повістка до суду.

Асимільованих запозичень в сучасній англійській мові мало. Це здебільшого запозичення з ідіш, наприклад, nudzh або nudge (американський сленг) – зануда; комбіновані запозичення із ідіш nudyen – втомлювати, та з російської – нудний. Слово асимільоване під впливом англійського to nudge “штовхати”.

2.  Ті, які частково асимілювались, тобто залишилися іншомовними за своєю вимовою, написанням чи граматичними формами: bric–a–brac – антиквар, bacillus, pl.bacilli – бацили, chic – елегантний, bacterium, pl.bacteria – бактерії; boulevard – бульвар; travail – важка праця; banshee – сирена повітряної тривоги, apéritif – аператів, chef d'œuvre – той, хто виготовляє опіум. Ці слова часто відрізняються хиткістю вимови.

3. Ті, що частково асимілювались і позначають поняття, пов'язані з іншими країнами, та не мають англійського еквівалента. Наприклад:

– з іспанської мови: duenna – гувернантка, hidalgo – гідальго, matador – матадор, real – реальний.

• з португальскої: favela – поселення, яке виникло стихійним шляхом.

• з японської: aii jutsu – інструкція по приймальному контролю, aiki–do – вид єлиноборства, gai–de – прокляття [3, с. 15; 46].

Прикладом повністю асимільованих слів можуть служити слова, які були запозичені давно: з латини – justice – суд, minister – міністер, war – війна, peace – мир, charity – благодійність, rent– позика; зі скандинавської мови – root – корінь, happy – щасливий, ill – хворий. Ці слова не відчуваються розмовником як іншомовні, відповідають англійській граматичній, фонетичній і орфографічний системі по формо твору, вимові і написанню.

Фонетична адаптація лексики іноземного походження полягає у пристосуванні фонем і їх сполучень до англійського фонетичного стандарту. Уже при запозиченні латинських слів до V ст.н.е. спостерігаються зміни, особливо у складі голосних, при асиміляції цих слів англійською мовою, наприклад: assa (ass) – лат.asinus – осел; butere (butter) – лат.butyrum – масло; ciese (cheese) – лат.саseus – сир; mynet (coin, mint) – лат. moneta – копійка [84, c. 55].

До певної міри змінилися незвичні приголосні німецької мови, наприклад: blitz – руйнувати, rucksack – рюкзак, zeppelin – дережабль.

При надходженні до англійської мови слова з інших мов часто втрачали свої граматичні категорії, закінчення, систему відмінювання і дієвідмінювання та з часом набирали граматичних рис, властивих англійській мові.

Якщо французька мова мала вплив на англійську мову у галузі фонетики і семантики, то на розвиток граматичної будови вона суттєво не вплинула.

Запозичення із класичних мов часто зберігають свою граматичну форму множини, наприклад: addendum–addenda – доповнення, datum–data – дата, index–indices – індекс, phenomenon–phenomena – феномен. Поодинокі слова із цієї групи запозичень набули форми множини, властивої англійській мові, наприклад: formula–formulas, formulae – формула,; vacuum– vacuums, vacua – вакуум.Існують і слова, що повністю підпорядковані граматичним законам мови, якою вони запозичені, наприклад: alibi–alibis – алібі, item–items – параграф. При утворенні форми множини, властивої англійській мові, інколи змінювалися значення запозичення із латинської, наприклад: genius„геній” – geniuses„генії” і genii„духи, демони” [89, c. 28–29].

Наведені слова складають лише незначну частину запозичень. Переважна більшість, поряд з фонетичним узгодженням, відноситься до загальних правил граматики англійської мови. Запозичення надходило, як правило, в одній із його форм, бо повністю парадигма слова не запозичувалась.

При переході слова із однієї мови в іншу змін зазнають не лише його фонетична і граматична структура, але і значення.

Ступінь фонетичної асиміляції теж може бути різним. Якщо в англійській мові вже були всі звуки, що з них складаються запозичені слова, то вони відтворюються точно; якщо залишилися якісь звуки, яких немає в англійській мові, кожен з них замінюється близьким звуком англійської мови.

Після повної фонетичної асиміляції слова в слові, всі звуки історично змінюються [32, с. 5–16].

Фонетичні зміни в запозиченому слові легко прослідити з історії слова nature, що є латинським за походженням і яке потрапило в англійську мову з французької. По-перше, перемістився наголос з останнього складу на перший. В англійській мові немає звука, схожого на французький [u], тому він був замінений на англійський звук [ju]. Tj [tj] розвинулось афрікоте [t∫]. У відкритому складі під наголосом довге a переходить в [ei], а ненаголошене [u] редуцюється в [oi] та [r] стає німим [22, с. 17–20].

В різних частинах мови наголос відбувається з різним ступенем повноти. Найбільш послідовно він відбувається в іменниках і прикметниках, за виключенням тих, в яких перший склад був префіксом. Префікси залишилися ненаголошеними.

Французькі запозичення–неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними і за орфографією і за вимовою. В них зберігається назалізація голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist – гример, frisee – фризе [21, c. 34].

Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

Запозичення можна поділити на повністю та частково асимільовані. Повністю асимільовані – це лексеми, що відповідають усім морфологічним, фонетичним та орфографічним нормам мови, яка запозичила, й сприймаються мовцями як англійські, а не іноземні слова. Частково асимільовані запозичення залишилися іноземними за вимовою та граматичними формами. Асимільованих запозичень в сучасній англійській мові мало. Кількість досліджених нами асимільованих запозичень становить 37%, частково асимільованих запозичень становить 63%. Отримані результати проведеного дослідження відображені у додатку К.