Рекомендована література

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

2. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

3. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

4. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

5. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

6. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

7. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 2009.

8. Лагутін В.Д.Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009.

9. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 2008.

10. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

Тема 7. Кредит у ринковій економіці

План семінарського заняття

1. Сутність кредиту. Еволюція кредиту в міру розвитку суспіль­них відносин.

2. Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин та економічні чинники необхідності кредиту.

3. Функції кредиту, їх сутність, призначення та прояви в економічній практиці.

4. Стадії та закономірності руху кредиту.

5. Принципи кредитування та їх практичне значення.

6. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями: гро­шима, фінансами, торгівлею тощо, їх єдність та відмінність.

7. Класифікація кредиту. Основи виділення форм та видів кредиту, дискусії з цього питання.

8. Характеристика окремих форм і видів кредиту.

9. Економічні межі кредиту та необхідність їх дотримання.

10. Роль кредиту в розвитку економіки.

11.Теоретичні концепції кредиту: натуралістична теорія, капіталотворча теорія; кейнсіанські погляди на сутність і роль креди­ту, монетаристські погляди на кредит.

12. Поняття процента та процентної ставки. Функції процента.

13. Види процента залежно від виду позичкових інструментів. Відмінності часових графіків виплат за різними борговими інструментами.

14. Основні вимірники процента: поточна вартість; дохід на момент погашення; поточний дохід; дисконтний дохід; норма віддачі; номінальна та реальна процентна ставка. Номінальна та ринкова ціна боргових зобов'язань та їх зв'язок зі ставкою процента.

15.Теоретичні засади формування попиту на активи. Теорія вибору портфеля.

16. Поведінка ринкових процентних ставок під впливом різних чинників на попит і пропозицію позичкових коштів.

17. Вплив на ставку процента та ціну облігацій економічних спадів, інфляційних очікувань та інтегрованості країни у світову економіку.

18. Ризикова та строкова структура процентних ставок. Відмінності в строках боргових зобов'язань та диференціація процентних ставок.

19. Крива дохідності та її аналітичне значення.

20. Теорія сегментних ринків, гіпотеза сподівань, теорія домінантного середовища. Прогнозування на підставі ризикової та строкової структури.

21. Роль процента у суспільстві (у підвищенні ефективності господарювання, у перерозподілі капіталу між сегментами фінан­сового ринку, у капіталізації доходів населення та поліпшенні його соціального стану).

22. Процентна ставка як інструмент державного регулювання монетарної сфери та економіки.

23. Види банківських процентів та чинники, що впливають на їх рівень. Способи визначення процентних ставок у банківській практиці.

Методичні вказівки

Кредит — це економічні відносини між юридичними, фізич­ними особами і державами з приводу передавання вартості на за­садах повернення і, як правило, з виплатою процента. Отже визначальною ознакою (атрибутом) кредиту є рух вартості у її різних формах на засадах повернення. Саме цим кредит відрізняєть­ся від усіх інших економічних категорій, насамперед від фінан­сів, податків, торгівлі, бюджетного фінансування та ін. Економі­чні відносини з приводу кредиту виникають між суб'єктами кредитної угоди — кредитором і позичальником — у процесі його надання, використання і повернення. Зазвичай об'єктом, на який спрямовується кредит, є певні матеріальні цінності чи витрати. Суб'єкти й об'єкти кредитної угоди та позичена вартість в еко­номічній літературі отримали назву структури кредиту. Потрібно усвідомити, що за різних суспільно-економічних формацій кредит розвивався. Спочатку переважала натуральна форма кредиту, а з розвитком товарно-грошових відносин з'являється лихварський кредит, який, як правило, надавався не на виробничі цілі. Водночас зароджується комерційний кредит, коли продавець товару відпускає його покупцеві з відстрочкою платежу, у кредит. Лихварський і, особливо, комерційний кредит були попередниками банківського кредиту. Саме банки сконцентрува­ли значну частку позичкового капіталу, який відокремився від виробничого капіталу і сприяє безперебійному руху та ефектив­ному використанню останнього. Зверніть увагу на те, як відбуло­ся формування позичкового капіталу. Проте на сучасному етапі розвитку людського суспільства кредитні відносини досить різ­номанітні і виступають у різних формах і видах, хоча провідне місце займає банківський кредит.

Слід мати на увазі, що формуванню кредитних відносин пере­дують певні передумови: довіра між сторонами кредитної угоди; збіг інтересів її учасників; учасники кредитної угоди мають бути юридично самостійними; позичальник повинен мати регулярні доходи або надійну гарантію повернення позиченої вартості; юридичні особи-позичальники повинні функціонувати на засадах комерційного або господарського розрахунку та мати власний капітал хоча б у мінімально потрібному обсязі.

Розглядаючи необхідність кредиту, слід звернути увагу на те, що потреба в кредиті виникає внаслідок коливань як потреби в коштах (сезонних і постійних), так і в джерелах покриття цієї потреби. На останнє в економічній літературі, як правило, не звертається уваги. Потрібно усвідомити, внаслідок яких причин змінюється потреба в коштах — протягом року то більш тривалих періодів.

Щодо функцій кредиту, то слід мати на увазі, що стосовно цьо­го питання серед економістів думки дуже розходяться. Ще у 1977 р. проф. О. І. Лаврушин (Фінансова академія при уряді РФ) нарахував у літературі 28 різних функцій кредиту. Але тут потрібно відштовхуватись від того, що функція — це робота, яку виконує та чи та економічна категорія. Багато економістів при розгляді функцій кредиту вирішують дилему: дана функція виконується кредитом чи кредитними інституціями. Зокрема, такі суперечки точать­ся стосовно перерозподільної, контрольної (контрольно - стимулювальної) та емісійної (антиципаційної) функцій кредиту. Але, на­приклад, коли кредитор отримав досить надійну заставу у формі застави, то чи потрібно йому контролювати діяльність позичаль­ника? Очевидно, сама наявність боргу і втрата застави в разі непо­вернення кредиту контролює кожен крок позичальника, не дає йо­му спокою, змушує працювати краще, щоб погасити борг. Зверніть увагу, у підручнику підкреслюється, що, на відміну від інших економічних категорій, контрольна функція кредиту відзначається ви­соким стимулювальним ефектом і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на позичальника. Що ж до перерозподільної функції, то самі кредитні інституції виникли на підґрунті кредиту, щоб технічно виконувати цю функцію. Емісійну функцію виконує тільки банківський кредит шляхом створення додаткових депози­тів через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Бажано використати кілька літературних джерел з теорії кредиту, щоб ознайомитись з різними поглядами їх авторів на функції кредиту.

Питання про стадії та закономірності руху кредиту само по собі не є теоретично складним. Але потрібно звернути увагу на те, що на засадах кредиту вартість передається позичальникові у тимчасове користування, залишаючись у власності кредитора, хоча в економічній та юридичній літературі має місце твердження, що отримана позичальником вартість стає його власністю. Очевидно, слід уважно підійти до питання, чим різняться між со­бою поняття володіння, користування і розпорядження майном.

Хоч у зарубіжній літературі кредитні відносини часто включають до складу фінансових відносин, потрібно все ж таки розріз­няти два методи забезпечення коштами — фінансування і кредитування. При фінансуванні (бюджетному, галузевому, самофінансуванні) кошти надаються на безповоротних засадах. Кредитування здійснюється лише на поворотних засадах передаван­ня вартості. А щоб забезпечувалося повернення вартості, креди­тування здійснюється з дотриманням певних принципів.

У перекладі з латинської слово «принцип» означає основне правило поведінки, дії. Але правила визначають люди і для лю­дей. З них можуть бути й винятки. Тому абсолютно не можна погодитись з тими авторами, які пишуть про «принципи кредиту», адже кредит — це економічна категорія. Вона діє об'єктивно, незалежно від волі і бажання людей. А тому приписувати їй правила поведінки не можна. Не можна погодитись і з тими авторами, які вживають вираз «основні принципи», бо принципи уже самі по собі є основними правилами поведінки чи дії, тобто такими, на які опирається будь-яка система. Це стосується й системи кредитування. Адже якщо не дотримуються принципів кредитування, то система кредитування нормально функціонувати не може. Проте серед українських і зарубіжних економістів немає єдності позицій щодо принципів кредитування. Щоб переконатися в цьому, досить взяти кілька підручників та монографій різних авторів і зіставити їхні погляди на принципи кредитування.

Принципи кредитування внутрішньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин, що вимагає від банків і всіх суб'єктів господарювання чіткого дотримання принципів кредитування. Недотримання прин­ципів кредитування призводить до вихолощення змісту кредиту, втрат його переваг і ефективності. Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Пра­вила випливають з принципів і відображають лише окремі поло­ження і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку. Вони є досить детальними і виступають у вигляді інструкцій, поло­жень, методичних вказівок тощо, в які часто вносяться зміни. У конкретних умовах роботи комерційного банку, з урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників), набір і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в основному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програму­вання, алгоритмізацію, стандартизацію, способів і прийомів про­ведення кредитних операцій.

У принципах же кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи креди­тування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.

Що правда, принципи банківського кредитування не є незмін­ними, раз і назавжди даними. Розвиток економіки, зміна характе­ру економічних відносин спричиняють як появу нових прин­ципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних принципів кредитування, як це сталося, наприклад, з принципом забезпечення кредиту. За радянських часів він забезпечувався товарно-матеріальними цінностями і витратами, під які надавався кредит. Тепер — це забезпечення повернення кредиту.

Вивчаючи зв'язок кредиту з іншими економічними категорії ми, зверніть особливу увагу на його зв'язок з грошима та фінансами. Вище зазначалося, що фінансування та кредитування є двома методами надання коштів. При цьому слід мати на увазі, що застосовуються вони на практиці як сполучені посудини: у разі браку фінансових ресурсів виникає потреба в кредиті. Водночас кредит погашається за рахунок власних фінансових ресурсів.

Наука про кредит досі не виробила загальноприйнятої класифікації форм і видів кредиту. В основному кредит класифікують за формами та видами. Але навіть за такої класифікації те, що Одні автори називають формами кредиту, інші називають його видами, і навпаки. А західні вчені взагалі не дають якоїсь струн­кої класифікації. Між тим теоретичний курс насамперед має охоплювати певне коло категорій і понять, розкривати їх сутність. (тобто їх ознаки та функції), класифікувати ці категорії і поняття.. За зовнішньою формою цінності, яка передається кредитором позичальнику, кредит поділяється на грошовий і товарний. Товар­ний кредит в умовах розвинутих ринкових відносин застосовується значно рідше ніж грошовий. Основною сферою його застосування є торгівля, коли продавець продає товар покупцеві з від­строчкою платежу. Такий кредит відіграє важливу роль як у роздрібній, так і в оптовій торгівлі. І хоча погашається такий кредит переважно грошима, це не змінює того факту, що товарна форма його об'єкта є вирішальною у формуванні відносин між кредитором (продавцем) і позичальником (покупцем).

Грошовий кредит за своєю внутрішньою формою (складом суб'єктів кредитної угоди) підрозділяється на банківський, міжгосподарський, державний і споживчий небанківський. Усі вони більш-менш детально описані у базовому підручнику. Кожен з них підрозділяється на окремі види і має свої особливості.

Банківський кредит

Формування ресурсної бази

Розміщення в кредити

1. За строками: 1. Залучені кошти

— довгостроковий — вклади

— середньостроковий — депозити

— короткостроковий 2. Позичені кошти:

2. За забезпеченням: — від центрального банку

— забезпечений — міжбанківський кредит

— незабезпечений (бланковий) — облігаційні пози­ки