Рекомендована література

1. Закон України «Про Національний банк України».

2. Закон України «Про банки й банківську діяльність».

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

4. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

5. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

6. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

7. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

8. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

9. Національний банк і грошово-кредитна політика / За ред. А. М. Мороза та, М. Ф. Пуховкіної. - К.- КНЕУ, 2011.

10. Долан Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991.

11. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009.

12. Габбард Г. Р. Гроші, фінансова система та економіка. К.: КНЕУ, 2004.

13. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 2008.

14. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

Тема 9. Комерційні банки

План семінарського заняття

1. Призначення та види комерційних банків, їх походження і розвиток.

2. Джерела формування ресурсів банку та напрями їх використання. Проблема капіталізації банків.

3. Послуги як продукт банківської діяльності, їх види, відмінність від банківських операцій та вплив на обсяг ВВП. Дискусії щодо розмежування операцій і послуг банків.

4. Банківські ризики, їх види та вплив на діяльність банків. Банківська паніка та її можливі наслідки.

5. Характеристика балансу банку. Доходи, витрати та прибуток банку прибутковість як показник бізнесового успіху банку. Вплив на прибутковість балансової та позабалансової діяльності банку.

6. Стабільність та надійність банку, механізм їх забезпечення та роль у бізнесових успіхах.

7. Формування комерційних банків в Україні, їх сучасний стан та проблеми розвитку.

Методичні вказівки

Вивчення цієї теми базується на знаннях питань фінансового посередництва і ролі в ньому комерційних банків як центральної ланки фінансового посередництва. На цій основі легко усвідомити, що головним призначенням комерційних банків є зведення заощадників і позичальників, тобто виконання місії фінансових посередників. Проте цим не вичерпується призначення банків. Другим їх призначенням є створення інфраструктурної бази для функціонування грошової системи, регулювання пропозиції грошей, тобто для використання державою грошей як могутнього регулятора економічного розвитку.

Подвійне призначення банків зумовлює їх надзвичайно важливу — стратегічну — роль у розвитку економіки. Цим зумовлюється потреба у створенні різноманітних за характером функціо­нування банків. У зв'язку з цим існує багато видів банків, кожний з яких адаптований до обслуговування певних секторів економіки.

Щоб краще зрозуміти сучасний механізм банківської діяльності, потрібно ознайомитися з історією розвитку банківництва, з його еволюцією від приватних зберігачів чужих цінностей та приватних кредиторів до багатофункціональних посередників грошового ринку.

При вивченні банківництва слід виділяти два аспекти:

— банківництво як вид економічної діяльності, у результаті якої створюється додаткова вартість, виробляється специфічний вид продукції — банківські послуги, які включаються до обсягу ВВП. Це дає підстави для розгляду банків як специфічних підприємств, які займаються виробничою діяльністю, а банківництва — як галузі економіки;

— банківництво як вид бізнесу. Якщо виробнича діяльність банку спрямована на забезпечення певних потреб його клієнтів (зберігання заощаджень, надання позичок, здійснення розрахун­ків тощо), то бізнесова діяльність спрямована на забезпечення потреб власників банку у певному обсязі доходів (дивідендів) на інвестований у банк капітал.

Оскільки і виробнича, і бізнесова діяльність банків здійснюється у грошовій формі, у банківництві досить важко розрізнити ці два аспекти, що істотно ускладнює проблему управління банками. Так, наприклад, формування резервів (ресурсної бази) і формування влас­них доходів банків забезпечуються через принципово відмінні грошові потоки. Тому інтенсивне нарощування надходжень до банку грошових коштів за пасивними операціями зовсім не означає, що відповідно зростають і його доходи. Може бути така ситуація, що доходи банку при цьому будуть зменшуватися, оскільки вони пов'язані з використанням резервів банку, а не з їх формуванням.

Вивчаючи банківництво як галузь економіки, слід зрозуміти акціонерний устрій банку як фірми, порядок його створення, реєстра­ції та ліцензування, органи управління, структуру банку. Необхідність та способи державного регулювання діяльності банків. Особливу увагу слід приділити ризиковості банківської діяльності, зро­зуміти зміст основних видів ризиків та їх вплив на діяльність банків.

Найскладнішим питанням банківництва як галузі є визначення його продукту. Навколо цього питання ведеться тривала дискусія в українській літературі. Вирішення його упирається в ототожнення понять банківських операцій та банківських послуг, коли визнача­льним продуктом об'являється обсяг операцій, а обсяг послуг розглядається як допоміжний продукт банківської діяльності. Насправді ж ключовим продуктом банківництва як галузі є послуги, які банки надають своїм клієнтам. Вони поділяються на дві групи:

— послуги, що надаються через виконання певних операцій з грошима;

— послуги, що надаються без таких операцій — через так звану позабалансову діяльність банку.

Ціною (і платою) послуг першої групи є маржа, а ціною (і платою) послуг другої групи є комісія (чи гонорар). Через надан­ня послуг банки беруть участь у формуванні доданої вартості, а обсяг їх послуг включається в обсяг ВВП.

Для пізнання банківництва як виду бізнесу важливо ознайо­митися з балансом банку, запам'ятати його структуру, зміст основних статей активу та пасиву. Успіхи банківського бізнесу за­лежать від багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього характеру. До внутрішніх чинників відносять: рівень банківського менеджменту, стан ціноутворення на послуги банку, управління банківськими ризиками, розвинутість позабалансової діяльності банку. До зовнішніх чинників належать: розвинутість фінансово­го ринку в країні, рівень державного втручання в діяльність банків, рівень економічної і політичної стабільності в країні, виваженість грошово-кредитної політики, рівень монетизації економіки та ін. Оскільки бізнесові успіхи банку визначаються його прибутковістю, важливо усвідомити механізми формування банківських доходів, витрат та прибутків, порядок розподілу та ви­користання прибутку банку.

Оскільки діяльність банків (економічна та бізнесова) опирається на асортимент та обсяги виконуваних операцій та залежить від пов'язаних з ними ризиків, студентам потрібно засвоїти сутність та види пасивних і активних операцій банків, призначення та порядок формування власного капіталу банку, основні види ризиків, які пов'язані з банківськими операціями.

Окремого розгляду заслуговує питання стабільності банку, з яким тісно пов'язана довіра до банку як необхідна передумова його успішної діяльності. Необхідно запам'ятати чинники, які загрожують стабільності банків, засвоїти механізм забезпечення стабільності банків.

Особливої уваги заслуговує питання міжнародного банківництва, його організації та призначення. Слід ознайомитися з диску­сіями з приводу експансії іноземного капіталу в банківський сектор України та з досвідом інших країн з цієї проблеми.

На завершення вивчення даної теми необхідно ознайомитися з процесом формування комерційних банків в Україні, з їх сучасним станом, з проблемами їх розвитку на перспективу.

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте призначення банків?

2. За якими критеріями можна класифікувати комерційні банки? Назвіть види банків за обсягами виконуваних функцій.

3. Чи в усіх країнах однаково трактують поняття комерційного банку?

4. Які чинники спричинили появу банків і коли це сталося?

5. Чи можна назвати банк підприємством, а банківництво — галуззю економіки? Поясніть свою відповідь.

6. Що є продуктом банківської діяльності?

7. Які види послуг надають банки в процесі своєї діяльності?

8. Дайте визначення власного капіталу банку, які його структура і призначення?

9. Чому держава контролює обсяг власного капіталу банку і як це здійснюється?

10. Які підстави називати банківську діяльність бізнесом? У чому специфіка банківського бізнесу?

11. Назвіть основні цілі банківського бізнесу.

12. Що таке банківські операції, які види операцій Ви знаєте і чим операції відрізняються від послуг?

13. На які три види підрозділяються джерела формування ресурсної бази банку?

14. З якого боку балансу банку (в активах чи пасивах) відображаються залучені ресурси і наявні в банках резерви, що зберігаються в їх касах та на коррахунках в НБУ?

15. Що таке позичання коштів, чим воно відрізняється від за­лучення? Чому банки вдаються до позичання? У кого вони позичають кошти?

16. Які види ризиків властиві банківській діяльності?

17. Які банки намагаються знизити кредитний ризик?

18. Чим доходи банку відрізняються від залучених ресурсів?

19. Які види доходів банку Ви можете назвати?

20. Чим витрати банку відрізняються від його вкладень в активи?

21. Які види витрат банку Ви знаєте?

22. Як формується прибуток банку? Як він розподіляється?

23. Що таке банківська паніка і як вона впливає на ста­більність банку? Які чинники спричинюють банківську паніку?

24. Що таке стабільність банку? Яке значення має стабільність

банку для його бізнесу?

25. З яких елементів складається механізм забезпечення стабільності банків в Україні?

26. Що таке позабалансова діяльність банків і чому прискорений розвиток її позитивно впливає на бізнесові успіхи банку?

27. Чому комерційні банки намагаються проникнути на ринки

інших країн?

28. У чому полягають позитивні і негативні наслідки масової скупки українських банків іноземним капіталом?

29. Назвіть види парабанківських установ.

30. Які спільні та відмінні риси діяльності парабанківських установ і комерційних банків?

31. Розкажіть про функції парабанківських установ.

32. Яку роль відіграють парабанківські інститути на фінансовому ринку?

33. Що таке «міжбанківські об'єднання»?

34. Чим відрізняються асоціативні й корпоративні банківські об'єднання?

Розв'яжіть задачі

Задача 1. Для того щоб клієнт банку зміг накопичити 10 000 грн. на 1 січня 2010 р., він розмістив 1 січня 2009р. на депозитному рахунку в банку 4000 грн. під 24% із щомісячним компаундингом за складною ставкою. Оскільки таке розміщення не дає змоги вчасно накопичити бажану суму, клієнт збирається щомісячно протягом року рівнознач­ними сумами поповнювати депозитний рахунок. Якими ж повинні бути суми наступних внесків для отримання бажаної суми?

Задача 2. Визначте кількість років розміщення грошей на депозитному рахунку в банку за такими даними: сума, що належить до розміщення, — 7000 грн.; сума, що очікується наприкінці періоду розміщення, — 10000 грн.; річна ставка складного відсотка, що пропонує банк - 19,5%.

Задача 3. Визначте реальну річну відсоткову ставку на наступний рік з урахуванням наступних таких: номінальна річна відсоткова ставка за опціонними та ф'ючерсними операціями на фондовій біржі на майбутній рік установилася на рівні 30%; прогнозований річний темп інфляції становить 16%.

Задача 4. Припустимо, на 1 січня 2012 р. у Вас є тільки 750 грн. Під яку складну відсоткову ставку Ви повинні вкласти ці гроші, з тим, щоб 1 січня 2013 р. мати суму 1000 грн. за умови, що компаундинг відсотка проводиться щорічно?

Задача 5. 1 січня 2010 року клієнт поклав 2000 грн на банківський рахунок під 6 річних відсотків та за умовою, що відсоток на відсоток не нараховується. Яка сума буде на цьому рахунку 1 січня 2011 року, якщо банк проводить компаундинг відсотка щорічно?

Задача 6. Яку суму грошей необхідно покласти на 6-місячний депозит, щоб отримати наприкінці терміну розміщення 2000 грн при ставці 14% річних та за умовою, що відсоток на відсоток не нараховується?

Задача 7. Банк «Капітал» платить за внесками 10 відсотків за рахунками його грошового ринку при щоквартальному компаундингу. Менеджери банку «СИБ» вимагають, щоб рахунки грошового ринку цього банку дорівнювали ефективній ставці банку «Капітал», але щоб при цьому компаундинг проводився щомісячно. Яка для цього повинна бути номінальна ставка, встановлена банком «СИБ»?

Задача 8. Менеджер фірми «Ресурс» має намір продати продукцію в кредит, надавши змогу покупцям розплачуватися через два місяці. Але для того щоб розплатитися за рахунками, фірмі «Ресурс» доведеться взяти кредит у банку. Банк надає фірмі «Ресурс» кредити з 18%-ною номінальною складною ставкою із щомісячним компаудингом. Менеджер фірми «Ресурс» має намір покласти виплати за номінальною ставкою на своїх покупців, що в результаті повинно повністю покрити фінансові витрати фірми «Ресурс». Яким має бути значення цієї номінальної ставки?

Задача 9. 1 січня 2010 року клієнт поклав 2000 грн на банківський рахунок під 8 річних відсотків та за умовою, що відсоток на відсоток не нараховується. Яка сума буде на цьому рахунку 1 січня 2013 року, якщо банк проводить компаундинг відсотка щорічно?

Задача 10. Яку суму грошей необхідно покласти на 6-місячний депозит, щоб отримати наприкінці терміну розміщення 1000 грн, при ставці 20% річних та за умовою, що відсоток на відсоток не нараховується?

Задача 11. Банк «Капітал» платить за внесками 20% за рахунками його грошового ринку при щоквартальному компаундингу. Менеджери банку «СИБ» вимагають, щоб рахунки грошового ринку цього банку дорівнювали ефективній ставці банку «Капітал», але щоб при цьому компаундинг проводився щомісячно. Яка для цього повинна бути номінальна ставка, встановлена банком «СИБ»?

Задача 12. Менеджер фірми «Ресурс» має намір продати продукцію в кредит, надавши змогу покупцям розплачуватися через два місяці. Але для того щоб розплатитися за рахунками, фірмі «Ресурс» доведеться взяти кредит у банку. Банк надає фірмі «Ресурс» кредити з 12%-ною номінальною складною ставкою із щомісячним компаудингом. Менеджер фірми «Ресурс» має намір покласти виплати за номінальною ставкою на своїх покупців, що в результаті повинно повністю покрити фінансові витрати фірми «Ресурс». Яким повинно бути значення цієї номінальної ставки?

Теми доповідей

1. Походження та розвиток банків.

2. Характерні ознаки та види комерційних банків.

3. Іпотечні банки та перспективи їх діяльності в Україні.

4. Банківські послуги як основний продукт банківської діяльності.

5. Специфіка банківської діяльності, необхідність та способи її регулювання.

6. Формування ресурсної бази комерційного банку.

7. Активні операції комерційних банків.

8. Характеристика балансу комерційного банку.

9. Доходи, витрати та прибутки банку.

10. Характеристика основних банківських ризиків та їх впливу на бізнес банків.

11. Стабільність комерційних банків та механізм її забезпечення в Україні.

12. Формування та розвиток комерційних банків в Україні.

13. Основні чинники, що впливають на прибутковість банку.

14. Міжнародне банківництво і його вплив на банківський сектор України.

Термінологічний словник

Активи банку — розміщені і використані кошти банку, згруповані за їх економічним значенням у процесі відтворення, які відображаються у лівій частині бухгалтерського балансу банку — активі.

Активи банку високоліквідні — грошові кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активні операції — операції банків з розміщення і використання грошових коштів, що складають їх ресурсну базу (резерви).

Акціонерний банк — банк, заснований у формі відкритого або закритого акціонерного товариства. Його діяльність регулюється законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські то­вариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та іншими законо­давчими й нормативними актами.

Акціонерний капітал банку — кошти, інвестовані власниками акціонерного банку у його акції, та сума нерозподіленого прибутку. Мінімальний розмір цього капіталу регулюється нормативними актами Національного банку України.

Баланс — звіт, який показує фінансовий стан банку на певну дату. У ньому перелічуються його активи, пасиви та власний капітал.

Банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 %.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська ліквідність — здатність банку швидко і без втрат виконати свої зобов'язання, пов'язані з формуванням резервів.

Банківська паніка — хвиля банкрутств банків, яка спричиняє зменшення доступності вкладів та кредитів, зменшує довіру вкладників до банків і провокує їхні наміри достроково вилучати вклади. Часто завер­шується діловими рецесіями.

Банківські інвестиції — вкладення банків у цінні папери чи паї інших юридичних осіб.

Банківські послуги — основний продукт банківської діяльності, через який банки беруть участь у створенні доданої вартості та ВВП. Надаються через виконання банківських операцій (зведення кредиторів і позичальників, зменшення ризиків, надання ліквідності, інформаційні та ін.) та в процесі позабанківської діяльності (гарантійні, консульта­ційні, торговельні та ін.).

Банківські резерви — сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку, використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій і розміщені на його коррахунку в централь­ному банку чи в його касах.

Банківські ризики — загроза втрат, що зумовлена специфікою банківської діяльності. Підрозділяються на кредитні, процентні, валютні ризики, ризики від операцій з цінними паперами, ризики зловживань тощо.

Вклад — грошові кошти в національній чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк (строковий) або без зазначення такого строку (до запитання) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Депозит банківський — див. Вклад.

Диверсифікація — розподіл коштів поміж більшою кількістю активів з метою зменшення ризику.

Державне гарантування депозитів населення — система гарантування вкладів населення в комерційних банках, організована державою. Фонд гарантування депозитів створюється за рахунок відрахувань банків, розмір яких установлений законом у відсотках до обсягу депозитів. У 2006 р. розмір гарантії становив 8,0 тис. грн. одному вкладнику по всіх вкладах у гривнях в одному банку.

Довірчі операції банків — операції трастових підрозділів ко­мерційних банків з управління коштами чи майном і виконання інших послуг в інтересах, за дорученням та за рахунок їх клієнтів.

Дочірній банк — банк, у якому материнському банку належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів, але який не має права володіти акціями материнського банку.

Закордонна філія банку — підрозділ закордонного банку, що має його назву, розміщений у даній країні і надає весь спектр банківських послуг.

Земельний банк — банк, переважною діяльністю якого є надання послуг з земельного кредиту, тобто кредиту під заставу землі або іншої нерухомості з метою сприяння розвитку сільського господарства. Як правило, ці банки надають пільгові кредити аграрному сектору еконо­міки за рахунок держави або за її підтримки.

Інвестиційний банк — банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних і реальних інвестицій на комісійній основі чи за власний кошт, шляхом проведення операцій з цінними паперами (випуск, роз­міщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницької діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не займаються залученням вкладів населення.

До виділення інвестиційних банків в окремий вид привів розподіл праці в кредитній сфері з метою зменшення ризиків комерційних банків, причому в деяких країнах (США, Японія, Великобританія) таке ви­ділення закріплено законом.

Інноваційний банк — спеціалізований банк, основними операціями якого є фінансування або кредитування інноваційної діяльності за всім інноваційним циклом «наука-техніка-виробництво» чи окремими його етапами або стадіями з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ці операції дуже ризиковані через непередбачуваність результатів інноваційного процесу. Кредити, які надають інноваційні банки, переважно є довгостроковими. Основними ресурсами цих банків служать їх власні кошти та депозити їхніх клієнтів. В Україні вони не набули розвитку. Альтернативою інноваційних банків є венчурні фон­ди, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Стандартні кредити — кредити (незалежно від виду забезпечення), строки погашення яких не настали, або за якими своєчасно та в повному обсязі погашається основний борг, а також пролонговані в установленому порядку (але не більше двох разів) кредити із загальним терміном пролонгації не більше шести місяців.

Нестандартні кредити — кредити, пролонговані більше двох разів, або з загальним терміном пролонгації, який перевищує 60 днів, забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 60 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів.

Сумнівні кредити — незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів та недостатньо забезпечені з простроченням терміну погашення від 30 до 60 днів, а також кредити з простро­ченням терміну погашення від 60 до 180 днів.

Безнадійні кредити — незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення від 60 до 180 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення понад 180 днів.

Комерційний банк — банк, основною метою діяльності котрого є збільшення ринкової вартості статутного капіталу та отримання прибутку для свого подальшого розвитку й для своїх акціонерів чи пайовиків.

Кооперативний банк — банк, що перебуває у спільній власності своїх членів, може здійснювати розрахунково-касове обслуговування, надавати позички, приймати депозити та забезпечувати своїх клієнтів іншими послугами в межах отриманої ліцензії.

Кредитна політика банку — система заходів з управління кредитним процесом в комерційному банку, який охоплює основні етапи грошово-кредитних відносин на мікрорівні щодо залучення грошових ресурсів та вибору орієнтовних напрямів їх розміщення відповідно до цілей, які ста­вить перед собою банк. Вона служить основою для прийняття відповідних управлінських рішень менеджерами банку у процесі кредитування. Кредитна політика кожного банку має узгоджуватись з основними засадами грошово-кредитної політики центрального банку країни.

Кредитний потенціал банку — дорівнює ресурсам банку — власним і залученим (у тому числі запозиченим), зменшеним на вкладення в його основні засоби, нематеріальні активи, асоційовані чи дочірні компанії. Він служить базою для планування банком своїх стратегічних і тактичних напрямів кредитної та інвестиційної діяльності.

Кредитний портфель банку — сукупність усіх позичок, наданих банком на даний момент. Він не включає нарахованих, але ще не сплачених процентів за кредитами, зобов'язань надати кредит, кредитних ліній, які ще не списані, гарантій та акредитивів, депозитів в інших банках. Кредитний ризик — ризик несплати позичальником кредитору ос­новного боргу і процентів за користування кредитом.

Кредитно-інвестиційний портфель — сукупність усіх наданих банком позичок та придбаних ним цінних паперів.

Кредитоспроможність — наявність у юридичної чи фізичної особи умов для отримання кредиту та здатність його повернути. Визнача­ється особистими якостями позичальника та його фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти для погашення кредиту з різних джерел.

Ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Маржа банківська — дохід банку, який він одержує в результаті різниці між курсами продажу і купівлі іноземної валюти, цінних паперів, процентними ставками за виданими й отриманими кредитами.

Материнський банк — основний банк банківської холдингової групи, якому належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з дочірніх банків.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком Надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому 5анку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овертайм — надані та отримані кредити і депозити строком не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку.

Органи управління банку — загальні збори учасників, наглядова рада, правління (рада директорів) банку. їх повноваження визначені чинним законодавством та установчими документами банку.

Пасиви банку — одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату у грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції — дії банку, спрямовані на залучення коштів юридичних і фізичних осіб для збільшення резервів банку.

Підрозділ банку — структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Позичальник — юридична чи фізична особа, які отримує кошти в тимчасове користування з умовою повернення, платності, строковості і, як правило, зі сплатою процентів.

Представництво банку — територіально відокремлений підрозділ банку, що не здійснює банківської діяльності.

Принципи кредитування — основні правила, за якими здійснюється кредитування.

Рейтинг банку — показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Статутний фонд банку — кошти, вкладеш учасниками банку (акціонерами чи пайовиками) в акції чи паї банку. Його мінімальний розмір установлений Законом України «Про банки і банківську діяльність», а конкретний розмір передбачається установчими документами банку. Особливістю формування статутного фонду банками є те, що воно здійснюється тільки у грошовій формі за рахунок підтверджених вільних коштів учасників. Для формування статутного фонду забороняється вико­ристовувати бюджетні кошти і кошти, отримані в кредит та під заставу.

Учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є акціонерним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеженою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку.

Факторинг — активно-пасивна операція банку, за якою він викуповує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості за винагороду, встановлену укладеною між ними угодою.

Філія банку — відокремлений структурний підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.