- •Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені в. Н. Каразіна Теоретичні основи та способи розв’язання задач з аналітичної хімії
- •Вступне слово
- •Основні позначення
- •1. Величини, що визначають склад
- •1.1. Хімічний склад
- •Розв’язок. Масова концентрація дорівнює
- •1.2. Стехіометричні розрахунки за рівнянням реакції
- •1.3. Вправи
- •2. Закон дії мас. Алгебра хімічних реакцій
- •2.1. Загальні співвідношення
- •2.2. Активності та рівноважні концентрації
- •Позначення констант рівноваг
- •2.3. Лінійні комбінації реакцій
- •2.4. У який бік зміщено рівновагу реакції?
- •2.5. Як записувати реакції у лабораторних журналах?
- •2.6. Вправи
- •3. Концентраційно-логарифмічні діаграми (клд)
- •3.1. Клд для гетерогенних систем
- •3.2. Графіки логарифмів розчинності
- •3.3. Вправи із гетерогенних систем
- •3.4. Умови переважання в гомогенних системах
- •3.5. Ускладнення у визначенні областей переважання
- •3.6. Клд для систем із одноядерними комплексами
- •3.7. Зміна ядерності реагентів
- •3.8. Вправи із гомогенних систем
- •4. Баланс компонентів
- •4.1. Загальні принципи
- •4.2. Підстановка рівнянь здм у рівняння балансу
- •4.3. Одноядерні продукти
- •4.4. Фази постійного складу
- •4.5. Вправи Гомогенні системи
- •5. Розрахунки за балансом компонентів
- •5.1. Буферні розчини
- •5.2. Стехіометричні співвідношення концентрацій
- •Кислотно-основні рівноваги
- •5.3. Ієрархія макро- та мікрокомпонентів
- •5.4. Гетерогенні системи
- •5.5. Кількісний вимір буферних властивостей
- •5.6. Вправи Буферні розчини
- •Стехіометричне співвідношення концентрацій
- •Гетерогенні системи
- •Буферні властивості
- •Системи із комплексами
- •6. Розрахунки за балансом реакції
- •6.1. Умови балансу
- •6.2. Прості розрахунки
- •Добуваючи квадратний корінь з обох частин, маємо
- •6.3. Методи розрахунків
- •6.4. Вправи
- •7. Умовні константи рівноваги
- •7.1. Класи реагентів
- •7.2. Умовні константи рівноваги
- •7.3. Умовні константи в розрахунках рівноваг
- •7.4. Графіки залежностей часток та їх логарифмів
- •7.5. Графіки логарифмів умовних констант
- •Параметри графіка залежності
- •7.6. Вправи
- •8. Декілька фаз змінного складу
- •8.1. Розподіл речовини між фазами
- •Відношення об’ємів порцій фаз дорівнює
- •Тангенси кутів нахилу асимптот для логарифма умовної константи екстракції оксинату плюмбуму від pH, приклад 8.4
- •8.2. Іонний обмін
- •8.3. Вправи
- •9. Утворення певної рівноважної концентрації, розчинності або ступеня екстракції
- •9.1. Метод балансу компонентів
- •На кроці 5 (непотрібному для уточнення клд) використовуємо
- •9.2. Метод балансу реакцій
- •9.3. Концентрація реагенту, що забезпечує задані умови для іншої речовини
- •9.4. Відокремлення компонентів Графічний розв’язок цієї проблеми показано на прикладі 3.3. Тут розгляньмо типові розрахункові методи.
- •9.5. Вибір величини умовної константи
- •9.6. Вправи
- •Варіанти завдання для вправи 9.1
- •10. Визначення компонентів. Гравіметрія
- •10.1. Стехіометричні співвідношення у гравіметрії
- •10.2. Розрахунок результату аналізу
- •10.3. Похибки у гравіметрії
- •10.4. Вправи
- •11. Титриметрія: стехіометричні розрахунки
- •11.1. Загальні відомості про титриметрію
- •11.2. Результат кислотно-основного титрування
- •Аліквотне відношення, {Vк/Vп}, безрозмірне, бо величини Vк та Vп виражено у однакових одиницях.
- •Виводячи формулу, маємо (у процентах)
- •11.3. Визначення концентрації розчину титранту за титруванням зразкової речовини
- •Для еквівалентів коефіцієнти вживаємо неявно,
- •Стехіометричний множник 2 приховуємо, застосовуючи еквівалент, (1/2)h2c2o4, або (1/2)h2c2o4·2h2o.
- •11.4. Оцінка наважок та аліквот
- •Бюретці відповідає оптимальна витрата титранту 20 мл, отже nst(oh‑) 2·10‑3 моль, n(н2с4н4о4) nst(oh‑) / 2 1·10‑3 моль.
- •11.5. Окреме визначення декількох аналітів
- •За двома рівняннями,
- •11.6. Зворотне титрування
- •Титруванню надлишку реагенту відповідає реакція
- •Дія 4. Масова частка CaCo3(s) у мінералі дорівнює
- •11.7. Визначення продукту, в який перетворено аналіт
- •Бо при зворотному титруванні здобутий po43‑ знову переходить у hpo42‑. Надлишок реагенту титруємо за реакцією
- •Дія 5. Масова частка p2o5 у мінералі дорівнює
- •11.8. Окисно-відновне титрування
- •11.9. Комплексометричне титрування
- •Дія 4. Масова частка kAl(so4)2 12 h2o у технічному галуні ‑
- •11.10. Вправи
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •12. Титриметрія: розбіжність точок –стехіометрії та кінцевої
- •12.1. Загальні уявлення
- •12.2. Дослідження титрування безпосередньо за клд
- •12.3. Різні методи титрування
- •12.4. Класи та умовні константи у титруванні
- •12.5. Вибір умов титрування за графіками залежностей логарифмів умовних констант
- •Параметри асимптот для прикладу 12.10
- •Із здм реакції
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.11)
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.12)
- •12.6. Вправи
- •Кислотно-основне титрування
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •Теоретичні проблеми титрування
- •Цитована література
- •Відповіді до вправ
- •61077, М.Харків, пл. Свободи, 4 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Організаційно-видавничий відділ нмц
9. Утворення певної рівноважної концентрації, розчинності або ступеня екстракції
Часто задають вимоги до рівноважної концентрації однієї із речовин у розчинах, що застосовуються в аналітичній хімії та технології. Наприклад, додаючи певний реагент, створюють задану рівноважну концентрацію, що контролює індикатор. У простих випадках дослідження умов можливі за графіками на КЛД. Важливою є необхідна точність умов експерименту, пов’язана з поведінкою функції в околі розв’язку. Розв’язуючи складні задачі, доцільно використовувати комп’ютери.
9.1. Метод балансу компонентів
Як компонент B0, із номером 0, виберімо речовину із заданою рівноважною концентрацією. У реакціях B0 вкажемо окремо:
i0 B0 + ij Bj Ai. (9.1)
Розв’язавши аналог системи рівнянь (4.4) для j = 1, 2, ..., m, обчислюємо доданок реагенту B0 із аналога рівняння (4.2) для k = 0,
c(B0) = i0 [Ai] ‑ i0 c(Ai). (9.2)
Алгоритм. Відмінності у формулюванні задачі спричиняють зміни в алгоритмі порівняно із розділом 4.2. Тепер його формулюємо так:
1. Скласти реакції у канонічній формі, включивши реагент B0 до множини компонентів.
2. Скласти систему рівнянь (4.2) для j = 1, 2, ..., m.
3. Розв’язати ці рівняння відносно bj, j = 1, 2, ..., m.
4. Обчислити рівноважний склад, підставляючи bj у ЗДМ реакцій.
5. Обчислити доданок (9.2) до концентрації реагенту.
Розв’язок на кроці 4 полегшений тим, що на 1 зменшилась розмірність задачі — число рівнянь та невідомих. Подібне спрощення розрахунків зустрічалось, коли обчислювали окремо рівноважні концентрації мікро- та макрокомпонентів. Крок 5 – нова, досить проста, допоміжна задача.
Системи із одноядерними продуктами. Для них рівняння рівноважної концентрації основи Бренстеда чи комплексоутворювача, b1 = [B1], є лінійним, якщо відома b0 = [B0], концентрація Н+ або ліганда. Величина [B1] є прямо пропорційною концентрації t(B1), а коефіцієнт пропорційності — це частка вільного B1 від його загальної кількості.
Приклад 9.1. Яка молярна концентрація NaOH, що, доданий у розчин оцтової кислоти із с(НАс) = 0,10 моль/л, дає pH = ‑ lg aH = 4,4?
Розв’язок. Крок 1 розглянуто у прикладі 4.7. Компоненти, {H+, Aс‑}, містять B0 = H+.
На кроці 2 складаємо рівняння балансу – ЗДМ, у які, на відміну від прикладу 4.7 (із розчином НАс), включено й c(NaOH):
t(H+) = c(HAc) ‑ c(NaOH) = h – Kw h‑1 + KH a h, t(Ac‑) = c(HAc) = a + KH a h = a (1 + KH h),
де h = [H+], a = [Ac‑].
На кроці 3, за балансом для Aс‑,
a = t(Ac‑) {1 / (1 + KH h)},
де дріб у фігурних дужках — це r(Ac‑). Сюди підставляємо величини
h = b0 = [H+] = 10‑pH = 10‑4,4 = 4,0·10‑5 моль/л
і термодинамічну константу в наближенні = 1, KH = 104,76. Тоді
a = [Ac‑] = 0,030 моль/л.
4–й крок непотрібен, бо в умові прикладу рівноважний склад не згадується. На 5-му кроці, за балансом для H+, маємо
c(NaOH) = c(HAc) – h + Kw h‑1 ‑ KH1 a h 0,030 моль/л.
Уточнімо іонну силу, коефіцієнти активності, концентрацію [H+] та концентраційну константу:
I ([Na+] + [Ac‑]) / 2 = 0,030, lg = ‑ 0,069, h = [H+] = aH / = 10‑4,4 + 0,069 = 10‑4,331 = 4,66·10‑5 моль/л, lg KHc = lg K + 2 lg = 4,622.
Повторний розрахунок за кроками 3‑5 дає
a = [Ac‑] c(NaOH) 0,034 моль/л, lg = ‑ 0,073, h = [H+] = 4,71·10‑5 моль/л, lg KHc = 4,614, lg Kwc = ‑13,854.
Відповідь є остаточною, бо lg практично не змінився. Якщо додатково до завдання прикладу розрахувати рівноважний склад із концентраційними константами ЗДМ, то
[OH‑] =10‑13,854 / 4,71·10‑5 = 3,010‑10 моль/л, [HAc] = 0,10 ‑ 0,034 = 0,066 моль/л.
Приклад 9.2. Загальна концентрація NH3 при c(Ag+) = c = = 0,10 моль/л й pNH3 = 3,61; рівноважний склад розчину, що відповідає ТС у прикладі 3.9.
Розв’язок. Тут B0 = NH3, b = [NH3] = 10‑3,61 моль/л. Вважаючи H+ за мікрокомпонент (як у прикладі 5.15), маємо наближений баланс для Ag+,
t(Ag+) = c = [Ag+] + [AgNH3+] + [Ag(NH3)2+] =
= m + 1 m b + 2 m b2 = m (1 + 1 b + 2 b2),
m = [Ag+] = c {1 / (1 + 1 b + 2 b2)} = c /2,50 = 0,040 моль/л.
У фігурних дужках — частка Ag+. Рівноважні концентрації -
[AgNH3+] = 1 m b = 0,020 моль/л, [Ag(NH3)2+] = 2 m b2 = 0,040 моль/л.
Їх логарифми – ординати ТС на КЛД, рис. 5.7. Графіки lg [Ag+] = = lg [Ag(NH3)2+] перетинаються в максимумі, при lg [AgNH3+] = ‑ 1,7. Щоб уточнити КЛД, крок 5 непотрібен. Константи стійкості комплексів із незарядженим лігандом за наближенням (2.10) не залежать від іонної сили.
Системи із багатоядерними продуктами. Їм відповідає рівняння високого степеня за b1.
Приклад 9.3. Рівноважні концентрації при c(F‑) = 0,10 моль/л на границі областей переважання F‑ й HF.
Розв’язок. Тут B0 = H+, B1 = F‑. Рівняння балансу для F‑,
t(F‑) = c(F‑) = 0,10 = a + H1 a h + 2 H12 a2 h =
= a (1 + H1 h) + 2 H12 h a2,
де h = [H+], a = [F‑]. При pH = lg 1 = 3,17 маємо
h = [H+] = 10‑pH = 10‑3,17 = 6,8·10‑4 моль/л, a = [F‑] = [HF] = 0,044 моль/л, [HF2‑] = 6·10‑3 моль/л.
На кроці 5 (щоб уточнити КЛД, цей крок непотрібен) маємо
t(H+) = [H+] ‑ [OH‑] + [HF] + [HF2‑] 7·10‑4 + 0,044 + 6·10‑3
0,051 моль/л.
Цієї величини досягаємо, наприклад, додаючи NaOH
c(NaOH) = c(HF) ‑ t(H+) 0,049 моль/л,
звідки оцінюємо іонну силу
I ([Na+] + [F‑] + [HF2‑]) / 2 [Na+] = 0,049, lg = ‑ 0,083.
Перехід до концентраційних констант дещо змістить ТС.
Приклад 9.4. Рівноважний склад при c(CrO42‑) = 0,10 моль/л на границях областей переважання й посередині між ними.
Розв’язок. Тут B0 = H+, B1 = CrO42‑. Маємо
t(CrO42‑) = c(CrO42‑) = a + KH1 a h + KH2 a h2 + 2 (KH12 Kdim) a2 + h2 =
= (1 + KH1 h + KH2 h2) a + 2 (KH12 Kdim h2) a2,
де h = [H+] = 10‑pH, a = [CrO42‑]. При заданих рН маємо:
(1) На границі Н2CrO4 та НCrO4‑, при pH = ‑ 0,2,
[H2CrO4] = [HCrO4‑] = 0,0264 моль/л, lg [H2CrO4] = lg [HCrO4‑] ‑ 1,6, [Cr2O72‑] = 0,0236 моль/л, lg [(1/2)Cr2O72‑] ‑ 1,3.
(2) На границі НCrO4‑ та CrO42‑, при pH = 6,51,
[HCrO4‑] = [CrO42‑] = 0,0264 моль/л, lg [HCrO4‑] = lg [CrO42‑] ‑ 1,6, [Cr2O72‑] = 0,0236 моль/л, lg [(1/2)Cr2O72‑] ‑ 1,3.
(3) Між цими границями, при pH = (‑0,2 + 6,51) / 2 = 3,255,
[HCrO4‑] = 0,032 моль/л, lg [HCrO4‑] ‑ 1,5, [Cr2O72‑] = 0,034 моль/л, lg [(1/2)Cr2O72‑] ‑ 1,2.
Решта концентрацій є малими.