Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мetod. 7498 л.р. 1-6.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
1.53 Mб
Скачать

2. Лабораторна установка та її електрична схема.

Установка збирається з елементів кола, рекомендований перелік яких наведено в дод. 4. Принципова схема для дослідження кіл з паралельно з’єднаними елементами показана на рис. 4.1. Розміщення джерела напруги QF, вимірювальних приладів і затискачів активних EL, ємнісних CB та індуктивних L елементів кола, змонтованих на відповідній ділянці панелі універсального лабораторного стола, показані на схемі умовно.

Котушки L, конденсатори CB і активний опір EL приєднуються до мережі через контактні містки XS1–S1 – XS3–S3 відповідно. Кожен контактний місток складається із розетки XS і шунтувального перемикача S, робоча позиція якого – «Ввімкнено». Наявність такого містка дає можливість вимірювати струм у вітках за допомогою одного амперметра рА1, оснащеного штепсельною вилкою ХР3 – ХР4.

Увімкнення споживачів у мережу здійснюється вимикачем QF (QS).

Діюче значення напруги в усьому колі вимірюють вольтметром PV зі щупами ХР1 – ХР2. Якщо для цього використовується вольтметр електромагнітної системи, то він повинен мати межі вимірювання 150 і 300 В.

Загальну активну потужність кола вимірюють за допомогою ватметра PW електродинамічної системи, межі вимірювання за струмом і напругою якого вибирають відповідно до вибраних граничних значень струму та напруги в колі, наприклад 2,5 а і 300 В. У такому разі амперметр PA2, за допомогою якого вимірюють діюче значення загальної сили струму в колі, повинен мати межу вимірювання за струмом не меншу як 2,5 А.

3. Підготовка до виконання роботи.

3.1. Ознайомтеся з розміщенням на панелі лабораторного стола затискачів вимикача QF джерела напруги (клеми А, В, С і N), активного EL1 – EL2 (клеми ХТ9 і ХТ12), ємнісного CB1 – CB2 (клеми ХТ8 і ХТ11) та індуктивного L1 – L2 (клеми ХТ7 і ХТ10) опорів, перемикачів SA1 – SA6 та контактних містків XS1–S1 – XS3–S3 (клеми ХТ1-ХТ6). Перевірте справність приєднувальних затискачів і запам’ятайте положення «ввімкнено» та «вимкнено» на вимикачі QF і перемикачах SA1 – SA6 та S1 – S3.

3.2. Виберіть необхідні для дослідів прилади, визначте їх тип, систему, номінали шкал, клас точності та встановіть їх відповідність вимогам, вказаним в описі установки. Заповніть таблицю приладів (див. табл. 2). Зверніть увагу на розміщення генераторних (позначені зірочками) і навантажувальних затискачів послідовної «І» та паралельної «U» обмоток ватметра.

3.3. Зберіть схему, зображену на рис.4.1, у такій послідовності:

3.3.1. Приєднайте провідники зі щупами XP1 та XP2 до клем вольтметра pV, а штепсельну вилку ХР3 – ХР4 – до клем амперметра РА1.

3.3.2. Розрядіть конденсатори СВ1 – СВ2, для чого при ввімкнутих перемикачах SA3 – SA4 притисніть щупи XP1 і XP2 вольтметра до контактів ХТ8 і ХТ11.

3.3.3. Жорсткими перемичками (потовщені лінії на схемі) з’єднайте між собою в один вузол затискачі ХТ1 – ХТ3, а в другий – ХТ10 – ХТ12. Крім того, з’єднайте затискачі ХТ4 і ХТ7, ХТ5 і ХТ8 та ХТ6 і ХТ9, через які контактні містки XS1–S1 – XS3–S3 приєднуються до відповідних споживачів.

3.3.4. Гнучкими провідниками з’єднайте:

1) між собою генераторні затискачі ватметра PW та клему А джерела напруги;

2) навантажувальний затискач «І» ватметра – з вузлом ХТ1 – ХТ3;

3) вузол ХТ10 – ХТ12 – з клемою амперметра РА1;

4) іншу клему амперметра РА1 – з затискачем С джерела напруги та навантажувальним затискачем «U» ватметра.

3.3.5. Перемикачі SA1 – SА6 і S2 переведіть в положення «Вимкнено», а S1 і S3 – «Ввімкнено».