6. Аналіз одержаних результатів. Висновки і рекомендації

6.1. Використовуючи одержані результати обчислень, встановіть дійсний клас точності ватметра. При цьому зверніть увагу, що:

клас точності засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) встановлюють за межами допустимої основної приведеної похибки, визначеної за формулою

, (1.9)

де γ – межі допустимої основної приведеної похибки, %; Δ – межі допустимої основної абсолютної похибки; X_N – нормуюче значення, виражене в тих самих одиницях, що і Δ; р – додатне число, яке вибирають із ряду , ; ; ; ; ; ; (n = 1, 0, -1, -2 і т.д.);

я к узагальнена метрологічна характеристика (МХ) ЗВТ клас точності характеризує гранично можливі значення МХ, якими він визначається, гіршими від яких вони не можуть бути, проте дійсні значення цих характеристик, як правило, «кращі» від граничних;

ватметри електродинамічної системи випускаються трьох класів точності: 0,1; 0,2; 0,5.

6.2. Порівняйте клас точності ватметра, визначений за результатами повірки, з класом точності, вказаним на його шкалі.

6.3. Використовуючи дані таблиці, побудуйте графік залежності , який фактично є кривою градуювання, та графік поправок . Приклад побудови графіка поправок показано на рис.1.2.

Зверніть увагу, що в результаті додавання поправки до величини потужності, визначеної за показаннями ватметра, знаходять умовно дійсне значення вимірюваного параметра. Тому графік або таблиця поправок, встановлених за результатами повірки приладу при випуску з підприємства, наводиться у паспорті даного приладу.

Запитання для самоперевірки та тестового контролю

1. Що називають електричною потужністю?

2. За яким законом визначають електричну потужність?

3. Як можна виміряти потужність в електричних колах постійного та змінного струму?

4. Які засоби вимірювання використовують для визначення потужності?

5. У чому принципова різниця між приладами електромагнітної та електродинамічної систем?

6. Які переваги та недоліки приладів електромагнітної та електродинамічної систем?

7. Яке призначення генераторних затискачів ватметра?

8. Як змінити напрямок відхилення стрілки ватметра?

9. Як розширити межі вимірювання ватметра за струмом і напругою?

10. Як визначається ціна поділки стрілочних приладів?

11. Що характеризує чутливість стрілочних приладів та як вона визначається?

12. У чому суть методу повірки ватметра за показаннями вольтметра й амперметра?

13. Які переваги та недоліки має метод повірки ватметра за показаннями вольтметра й амперметра?

14. Як визначається абсолютна та відносна похибки вимірювань?

15. Що таке поправка до показань ватметра та для чого її використовують?

16. Для чого визначають межу допустимої основної зведеної похибки?

17. Як встановлюється клас точності приладу?

18. Які класи точності можуть і повинні мати прилади, що використовуються в даній лабораторній роботі?

Література: 17: 8.1 – 8.7, 8.11, 8.12, 8.17; 13: 9 – 1, 9 – 3, 9–5, 10 – 2; 12: 8.1 – 8.6.2; 1, с. 14 – 20, 49 – 56; 15: 3.1 – 3.3, 4.1 – 4.6, 12.1, 12.4, 13.1, 13.2, 14.1 – 14.6.

Лабораторна робота № 2

Випробовування індукційного однофазного

лічильника електричної енергії

Мета роботи – перевірити правильність обліку витрат електричної енергії однофазним індукційним лічильником у колі з активним навантаженням.

1. Завдання на виконання роботи

Ознайомитися з конструкцією, принципом дії, схемами вмикання та технічними даними індукційного однофазного лічильника електричної енергії.

Навчитись вмикати індукційний однофазний лічильник електричної енергії та проводити облік витрат енергії в колі з активним навантаженням.

Визначати похибки, самохід і чутливість лічильника.

2. Лабораторна установка та її електрична схема

Випробовуванню підлягає індукційний однофазний лічильник (далі – лічильник) електричної енергії СО-2М, класу точності 2,5. Його номінальні напруга і сила струму відповідно 127 В і 5 А, перевантаження допустиме до 200 % номінального струму, чутливість 1 % при cos = 1, власна потужність 1,2 Вт. Лічильники цього типу належать до інтегруючих приладів і використовуються для розрахункового обліку електричної енергії в колах змінного струму.

Принципова схема дослідної установки для випробування роботи лічильника за різних коефіцієнтів завантаження в колі з активним навантаженням показана на рис. 2.1. Установка складається з елементів кола, рекомендований перелік яких наведено в дод. 4. Вимикач мережі та затискачі джерела напруги змінного струму, індукційного однофазного лічильника електричної енергії, реостати активного навантаження з перемикачами розміщені на відповідній ділянці лицьової панелі комбінованого лабораторного стола. Між собою елементи кола з’єднуються за допомогою жорстких перемичок та гнучких провідників. У схемі передбачена можливість регулювання сили струму (послідовне вимірювальне коло) та напруги (паралельне вимірювальне коло) від нуля до номінальних значень, якими є межі вимірювання лічильника за струмом та напругою.

Послідовне вимірювальне коло складається із обмотки контрольного амперметра А, струмової обмотки лічильника РІ, що намотана на один із двох наявних магнітів, і регулювальних реостатів: лампового (резистивного) EL1 – EL6 і повзункового реостата RR2 з малим опором. Реостат EL1 – EL6 призначений для грубого (ступінчастого), а реостат RR2 – для тонкого (плавного) регулювання сили струму в колі в межах відповідно 0; 25; 50; 75 і 100 відсотків від номінального струму лічильника.

Контрольний амперметр електромагнітної системи повинен мати верхню межу вимірювання 5 А.

Паралельне вимірювальне коло складається з обмотки контрольного вольтметра РV і обмотки напруги лічильника РІ. Це коло приєднується до потенціометра (дільника напруги) RR1, повзункового реостата з великим опором.

Живлення вимірювальної установки здійснюється від трифазної мережі з лінійною напругою 220 В. Вольтметр РV електромагнітної системи повинен бути ввімкнений на межу вимірювання 150 В. Для вмикання кола в мережу використовують автоматичний вимикач QF.