3. Підготовка до виконання роботи.

3.1. Ознайомтесь з розміщенням на панелі лабораторного стола затискачів активного навантаження та вимикача QF джерела напруги. Переконайтесь, що приєднувальні затискачі знаходяться в робочому стані, і запам’ятайте положення «Ввімкнено» та «Вимкнено» на перемикачах SA1 – SA6 і вимикачі QF.

3.2. Визначте лінійні і навантажувальні затискачі лічильника РІ, накресліть їх розміщення в клемній коробці. Ознайомтеся з паспортними даними, наведеними на щитку лічильника, і запишіть у протокол: номінальний струм, номінальну напругу, кількість обертів диска на 1 кВт·год енергії.

Виберіть необхідні для дослідів прилади та пристрої і встановіть їх відповідність вимогам, вказаним в описі установки. Запишіть у таблицю приладів (див. Загальні положення, табл. 2) їх технічні дані.

3. При вимкненому вимикачі QF складіть схему, показану на рис.2.1, у такій послідовності. Об’єднайте за допомогою перемичок або провідників в один вузол вхідні ХТ1 – ХТ3, а в інший – вихідні ХТ4 – ХТ6 контакти реостатів активного навантаження EL1 – EL6. Вузол ХТ4 – ХТ6 приєднайте до об’єднаних між собою клем Х₂ і Х₃ реостата RR2, клему Х₁ якого приєднайте через амперметр РА до клеми Х₂ потенціометра RR1.

4. До вузла контактів ХТ1 – ХТ3 приєднайте лічильник РІ.

Зверніть увагу, що даний лічильник складається з двох зсунутих у просторі електромагнітів М_i і М_u, постійного гальмівного магніту М і рухомого алюмінієвого диска Д, вісь обертання якого з допомогою черв’ячної передачі з’єднана з лічильним механізмом. Обмотку електромагніта М_i, яка має невелику кількість витків і відносно малий опір, вмикають у коло послідовно зі споживачем, в ній протікатиме струм I споживача енергії. При цьому в осерді електромагніта М_i виникає магнітний потік Ф_і , пропорційній цьому струму.

Обмотку електромагніта M_u, яка має велику кількість витків з тонкого ізольованого проводу, вмикають у коло паралельно. Через цю обмотку протікає невеликий струм I_u, величина якого залежить від напруги U. Струм I_u утворює в осерді електромагніта M_u магнітний потік _u, пропорційний напрузі U. Робоча частина потоку _u замикається через диск Д. Суміщені магнітні потоки _і і _u індукують у диску лічильника електрорушійні сили, які в свою чергу спричиняють утворення в ньому вихрових струмів, що викликає обертання диска зі швидкістю, пропорційною потужності кола.

Основні конструктивні відмінності даного лічильника від ватметра електродинамічної системи полягають, по-перше, у тому, що кут повороту рухомої обмотки не обмежений пружиною, а має зростаюче значення, тобто кожному повороту рухомої частини лічильника відповідає конкретне значення вимірюваної енергії. По-друге, прямий і зворотний провідники приєднуються до внутрішніх затискачів лічильника. Це зроблено для того, щоб приєднання вимірювальних котушок лічильника розмістити усередині лічильника (під пломбою) і зробити їх недосяжними. При цьому фазний провід (при підключенні до фазного і нейтрального проводів мережі) обов’язково під’єднують до початку струмової котушки.

3. Затискачі обмоток, що під’єднують до джерела енергії (генератора), позначають літерою Г, а з боку споживача – літерою Н (навантаження). З’єднайте затискач Г з однією з клем вольтметра PV, яку в свою чергу з’єднайте з клемою Х₁ потенціометра RR1. Іншу клему вольтметра і клему U лічильника під’єднайте до повзунка Х₃ потенціометра RR1. Після цього під’єднайте контакти Х₁ і Х₂ потенціометра до двох фаз, наприклад, фаз А і С, вимикача QF.

4. Перевірте, чи розміщені на нульовій відмітці шкал стрілки приладів. У разі потреби відрегулюйте коректором їх установку на нуль.

5. Встановіть повзунок Х₃ потенціометра RR1 у положення, яке відповідає нульовому значенню напруги у паралельному вимірювальному колі лічильника (за схемою – біля клеми Х₁).

6. Перевірте складену схему та її готовність до вимірювань, вимкніть перемикачі SA1 – SA6, виставте необхідні межі вимірювання приладів. Запишіть показання його відлікового механізму в графу Wh таблиці.