Конспект лекцій

Зміст

ПЕРЕДМОВА	6
ЛЕКЦІЯ № 1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ОТОЧУЮЧОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА	7
1.1.Антропогенне забруднення довкілля.Джерела забруднення.	7
1.2.Основні положення і показники нормування антропогенного наван- таження на природне середовище	8
1.2.1. Санітарно-гігієнічне нормування	9
1.2.2. Екологічне нормування	11
1.2.3. Науково-технічне нормування	13
Запитання для самоперевірки	13
ЛЕКЦІЯ № 2. НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
2.1. Атмосфера. Складові атмосферного повітря	15
2.2. Забруднення атмосферного повітря. Джерела забруднення	15
2.3. Якість повітря. Нормативи та показники якості повітря	16
2.4. Оцінка стану повітряного середовища	17
Запитання для самоперевірки	20
ЛЕКЦІЯ № 3. НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ВОДИ
3.1. Гідросфера. Екологічні функції води	21
3.2. Види забруднення води. Джерела забруднення	22
3.3. Якість води. Нормативні показники якості води	23
3.3.1. Вимоги та нормативи до якості води, яку скидають у відкриті водойми господарсько-питного та культурно-побутового призначення	24
3.3.2. Нормативи якості води водойм рибогосподарського призначення	26
3.4. Методи оцінки якості води	27
3.4.1. Метод інтегральної оцінки якості води	27
3.4.2. Метод сумарного ефекту оцінки якості води	28
Запитання для самоперевірки	29
ЛЕКЦІЯ № 4. НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ГРУНТУ	30
4.1. Грунти. Роль грунтів у біосфері	30
4.2. Забруднення грунтів. Джерела забруднення	31
4.3. Оцінка рівня хімічного забруднення грунтів	32
4.3.1. Класи небезпечності хімічних сполук	35
4.4. Санітарна оцінка стану грунтів	35
4.5. Нормативи оцінок пестицидного забруднення грунтів	36
Запитання для самоперевірки	37
ЛЕКЦІЯ № 5. НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ	38
5.1. Харчування – біологічна потреба людини	38
5.2. Організація державного санітарного нагляду в галузі харчування	38
5.3. Санітарно-гігієнічне нормування забрудненості харчових продуктів	39
5.3.1. Нормативи вмісту нітратів у харчових продуктах і продовольчій сировині	39
5.3.2. Норматив оцінок пестицидного забруднення продуктів харчування	41
5.3.3. Нормування вмісту важких металів у продуктах харчування	45
5.3.4. Нормування радіоактивних речовин у продуктах харчування	46
Запитання для самоперевірки	48
ЛЕКЦІЯ № 6. НОРМУВАННЯ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННИХ ОБ’ЄКТІВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ	50
6.1. Загальні характеристики впливу	50
6.2. Науково-технічні нормативи впливів на природне середовище	52
6.2.1. Гранично допустимий викид	52
6.2.2. Гранично допустимий скид	54
6.2.3. Нормування показників накопичення відходів	56
Запитання для самоперевірки
ЛЕКЦІЯ № 7. НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
7.1. Радіаційне забруднення. Джерела радіаційного забруднення	58
7.2. Іонізуюче випромінювання. Основні види випромінювання	59
7.3. Система нормування в галузі радіаційної безпеки	62
Запитання для самоперевірки	65
ЛЕКЦІЯ № 8. НОРМУВАННЯ ШУМОВИХ ТА ВІБРАЦІЙНИХ ЗАБРУДНЕНЬ ДОВКІЛЛЯ
8.1. Шум. Характеристики шуму діапазону частот 20–20000 Гц	67
8.1.1. Основні параметри шуму	68
8.1.2. Шумове забруднення довкілля	70
8.1.3. Технічне та гігієнічне нормування шуму	71
8.2. Нормування впливів інфразвукових шумів	75
8.3. Нормування впливів ультразвукових шумів	76
8.4. Нормування вібраційного навантаження	77
8.4.1. Вібрація. Джерела вібрації	77
8.4.2. Основні параметри вібрації	78
8.4.3. Санітарне нормування вібрації	79
Запитання для самоперевірки	82
ЛЕКЦІЯ № 9. НОРМУВАННЯ ВПЛИВІВ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ РАДІАЧАСТОТНОГО ДІАПАЗОНУ
9.1. Природа виникнення електромагнітних полів природного та антропогенного походження	83
9.2. Складові електромагнітного поля. Загальні параметри складових електромагнітного поля	84
9.3. Вплив електромагнітних полів на стан здоров’я людини та деякі об’єкти довкілля	86
9.4. Нормування складових електромагнітних полів	87
9.4.1. Допустимі рівні електромагнітних полів на робочих місцях	87
9.4.2. Гранично допустимі рівні електромагнітних полів радіочастотного діапазону для населення	89
9.4.3. Гранично допустимі рівні складових електромагнітних полів промислових частот	90
9.4.4. Гранично допустимі значення енергетичної експозиції	90
Запитання для самоперевірки	91
ЛЕКЦІЯ № 10. НОРМУВАННЯ ВПЛИВІВ ВИПРОМІНЮВАНЬ ОПТИЧНОГО ДІАПАЗОНУ
10.1. Інфрачервоне випромінювання. Загальні характеристики інфрачервоного випромінювання	92
10.1.1. Властивості впливу інфрачервоного випромінювання	92
10.1.2. Нормування допустимої тривалості безперервного опромінювання інфрачервоними променями	93
10.2. Ультрафіолетове випромінювання. Біологічне значення ультрафіолетового випромінювання	94
10.2.1. Допустимі рівні інтенсивності ультрафіолетового випромінювання	95
10.3. Лазерне випромінювання. Властивості впливу лазерного випромінювання	95
10.3.1. Нормування лазерного випромінювання	95
Запитання для самоперевірки	96
Додаток 1. Ефекти сумації забруднюючих речовин повітря	97
Додаток 2. Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць	98
Додаток 3. Вміст у продуктах харчування найбільш поширених пестицидів	100

ПЕРЕДМОВА

Комплекс нормативного забезпечення якості природного середовища являє собою основні для визначення правомірності поведінки суб’єктів екологічних правовідносин, визначає ступінь ефективності виконання екологічних і правових наказів. Від показників якості об’єктів навколишнього природного середовища залежить і реалізація екологічних прав людини, проведення екологічних експертиз, міра еколого-правової відповідальності, оцінка екологічного ризику та багато іншого.

Нормативи якості об’єктів навколишнього середовища повинні відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги у природних екосистемах та в межах їх саморегуляції.

Кінцева мета нормування – забезпечення науково обґрунтованого поєднання економічних та екологічних інтересів як основного суспільного процесу.

Мета конспекта лекцій – ознайомити майбутнього фахівця-еколога з сучасними методами і правилами нормування антропогенного навантаження на природне середовище, видами нормування та нормативними документами щодо якості навколишнього природного середовища.

Конспект лекцій підготовлено згідно типової програми, затвердженої Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України 1 липня 2003 року. Він складається з одинадцяти лекцій:

• перша лекція висвітлює питання теоретичних і нормативних основ курсу;

• з другої по четверту лекції розглядаються питання нормування об’єктів довкілля;

• пята лекція у стислій формі висвітлює питання нормування якості продуктів харчування;

• шоста лекція розглядає питання нормування впливу техногенних об’єктів на природне середовище;

• з сьомої по десяту лекції розглядаються питання нормування в галузі енергетичної безпеки.

При вивченні студентами дисципліни “Нормування антропогенного навантаження на природне середовище” передбачається два види контролю: поточний та підсумковий.

Поточний контроль здійснюється окремо у відношенні до теоретичного і лабораторно-практичного курсів.

Підсумковий контроль проводиться іспитом.

ЛЕКЦІЯ № 1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ОТОЧУЮЧОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

План лекції

1. Антропогенне забруднення довкілля. Джерела забруднення

2. Основні положення і показники нормування антропогенного навантаження на природне середовище

   1. Санітарно-гігієнічне нормування

   2. Екологічне нормування

   3. Науково-технічне нормування

1.1. Антропогенне забруднення довкілля. Джерела забруднення

З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Активно вони почали формуватись у XVIII–XIX ст. водночас із бурхливим розвитком науки і техніки і до другої половини XX ст. стали силою планетарного масштабу. Це пов’язано з активізацією діяльності людини та появою факторів негативного впливу на природу:

• розвиток атомної енергетики; розробка нових видів озброєння;

• хімізація сільського господарства;

• подальший розвиток усіх видів транспорту;

• подальша індустріалізація народного господарства;

• освоєння космічного простору.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширювались так швидко, що людство поступово перетворюється на потужну геологічну силу, яка здійснює вплив на природні процеси. На всі кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи опосередковано має вплив. Під впливом антропогенних факторів у природі відбуваються значні зміни. Завойовуючи природу, людство значною мірою підірвало природні умови власної життєдіяльності. Достатньо навести деякі цифри і факти. Відомо, що за останні сто років людство у більш ніж тисячу разів збільшило енергетичні ресурси; за останні сорок років відбувалося збільшення більше ніж у два рази обсягів індустріальної та сільськогосподарської продукції. Загальний об’єм товарів і послуг у розвинутих країнах через кожні 15 років зростає у два рази. Звідси відповідно збільшується і кількість відходів господарської діяльності, які забруднюють атмосферу, гідросферу та літосферу. Взявши у природи 100 одиниць речовини, людство використовує 3–4 одиниці, а 96–97 одиниць потрапляє у відходи.

Внаслідок спалювання палива частка вуглекислого газу в атмосфері збільшилася за останні 30 років на 20–30 %. За передбаченням футурологів, це може призвести на початку XXI ст. до підвищення середньої температури на 1,5–2С і збільшення площі пустель. Щорічно світова промисловість скидає в річки 160 тис.км³ шкідливих стоків, щорічно в грунти людством вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри.

Птахи, ссавці, риби та корисні комахи гинуть під час застосування пестицидів на полях, особливо при їх внесенні за допомогою авіації.

На сьогодні в Україні накопичено 11 тис. т застарілих пестицидів. Проблема їх утилізації не вирішена.

У світі близько 25 млн. сільськогосподарських робітників щороку отруюються пестицидами.

Нагромадження у природі невластивих для неї радіоактивних речовин (радіонуклідів) вкрай шкідливо діє на біосферу. В зонах, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, вже сьогодні спостерігаються масові аномалії: у рослин – гігантизм листя дерев, у тварин – народження нежиттєздатних мутантів, у людей і тварин – пригнічення функцій імунної системи.

Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він проявляється через забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів і деградацію екосистем.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються і скидаються (стічні води) промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив забруднень усіх видів транспорту, належать також енергетичні забруднювачі: виробничі й транспортні шуми та вібрації, іонізуюче випромінювання, світлові та теплові впливи тощо.

1.2. Основні положення і показники нормування антропогенного навантаження на природне середовище

У відповідності до природоохоронного законодавства України: нормування якості оточуючого природного середовища виконується з метою встановлення гранично допустимих норм антропогенних впливів, які гарантують екологічну безпеку населення, збереження генофонду, забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах постійного розвитку господарської діяльності. При цьому під впливом розуміють антропогенну діяльність, пов’язану з реалізацією економічних, рекреаційних, культурних інтересів і таку антропогенну діяльність, яка вносить фізичні, хімічні, біологічні зміни в природне середовище.

Визначена таким чином мета нормування антропогенного навантаження на оточуюче природне середовище передбачає наявність граничних умов (нормативів) як на самий вплив, так і на фактори середовища, які відображають і сам вплив, і відгуки на нього екосистем. Принцип антропоцентризму був вирішальним щодо історії розвитку нормування, тобто: значно раніше за решту були встановлені нормативи припустимих для людини умов середовища (в першу чергу – виробничого середовища). Однак, людина не є найчутливішою ланкою біосфери, а тому принцип “Захищена людина – захищена біосфера” загалом кажучи невірний.

Нормативи якості складових навколишнього середовища повинні відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природних екосистемах у межах їх саморегуляції.

Норматив стає юридично обов’язковим з моменту затвердження його компетентними органами Держкомсанепідем­нагляду та Міністерством екології та природних ресурсів України. Розробка нормативів та нормування ведеться у трьох основних напрямках:

• санітарно-гігієнічне нормування;

• екологічне нормування;

• науково-технічне нормування.