Значення гдк хімічних речовин в грунті
Назва речовини |
ГДК, мг·кг-1 |
Метали |
|
Кобальт |
5,0 |
Марганець, вилучений з чорнозему та дерново-підзолистого грунту |
700,0 |
Мідь (рухома форма) |
3,0 |
Ніколь |
4,0 |
Ртуть |
2,1 |
Свинець (рухома форма) |
6,0 |
Свинець |
32,0 |
Хром |
6,0 |
Цинк |
23,0 |
Неорганічні сполуки |
|
Нітрати |
130,0 |
Миш’як |
20,0 |
Сірководень |
0,4 |
Фосфор (суперфосфат) |
200,0 |
Фториди |
10,0 |
Ароматичні вуглеводні |
|
Бензол |
0,3 |
Ізопропилбензол |
0,5 |
Ксилоли |
0,3 |
Стирол |
0,1 |
Толуол |
0,3 |
Добрива та ПАР |
|
Рідкі комплексні добрива з додаванням марганцю |
80,0 |
Азотно-калійні добрива |
120,0 |
Поверхнево активні речовини |
0,2 |
Крім ГДК застосовується показник орієнтовно допустимої кількості (ОДК) забруднюючої грунти хімічної речовини, котрий визначається розрахунковим методом.
4.3.1. Класи небезпечності хімічних сполук
В залежності від токсичності всі хімічні сполуки можуть бути поділеними на чотири класи небезпечності. Урахування класу небезпечності дозволяє диференційовано підійти до обґрунтування необхідних профілактичних заходів (наприклад, до заходів безпеки при роботі з різними речовинами), а також попередньо оцінювати порівняну небезпеку впливу тих або інших речовин на організм людини (див.табл.4.3).
Таблиця 4.3
Класи небезпечності хімічних сполук в залежності від токсичності
Показники |
Класи небезпечності |
|||
I |
II |
III |
IV |
|
надзвичайно небезпечний |
дуже небезпечний |
помірно небезпечний |
мало-небезпечний |
|
ГДКрз, мг·кг-1 |
<0,1 |
0,1…1,0 |
1…10 |
>10 |
ЛД50 при введенні до шлунку, мг/кг маси тіла |
<15 |
15…150 |
150…5000 |
>5000 |
При відсутності в нормативних документах класу небезпечності хімічних речовин їх клас небезпечності J може бути визначений за формулою:
(4.3)
де 
– атомна маса відповідного хімічного
елемента;
– розчинність
у воді хімічної сполуки, мг·л-1;
– молекулярна
маса хімічної сполуки, в яку входить
даний елемент;
– середнє
арифметичне з шести ГДК хімічних речовин
в різних продуктах харчування (м’ясо,
риба, молоко, хліб, овочі, фрукти).
4.4. Санітарна оцінка стану грунтів
Санітарна оцінка стану грунтів здійснюється за спеціальними нормованими показниками. В якості основного хімічного показника використовується санітарне число – частка від ділення кількості ґрунтового білкового азоту у міліграмах на 100 г абсолютно сухого грунту до кількості органічного азоту в тих же одиницях.
Показником бактеріального забруднення грунту є титр кишкової палички та титр одного з анаеробів. Санітарно-гельмінтологічним показником грунту є число яець гельмінтів в 1 кг грунту. Ентомологічний показник визначається за наявністю личинок та лялечок мух на 0,25 м2 поверхні грунту (табл. 4.4).
Таблиця 4.4.