Рівні шуму від різних джерел

Джерела шуму	Рівень шуму, дБ
Шепіт, тихий шелест листя дерев	10
Шепіт на відстані 1/0,3 м	30/40
Спокійна розмова на відстані 1 м	50
Шум автомобіля	60
Шум на вулиці	70
Шум на шосе (при роботі верстатів-автоматів)	80
Максимальний шум на виробництві	90
Шум поїзда метро	100
Шум реактивного літака	110
Шум літака на старті (гуркіт грому)	120
Потужна сучасна електронна музика	130
Шум ракети на старті	140
Постріл гармати	150
Шумова зброя	180–200

За даними статистичної звітності підприємств промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку та будівництва станом на 31 грудня 2001 року (Праця України 2001: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України: № 6–2–7/160 від 29.07.2002 р.) кожен четвертий працівник працював у несприятливих умовах, зокрема під впливом таких шкідливих чинників, як підвищений рівень шуму – 9,8 % облікової кількості штатних працівників.

Втрати суспільства від шуму сягають значних розмірів внаслідок випадків професійних захворювань, зростання їх частоти і тривалості, зниження продуктивності праці та якості продукції, підвищення аварійності.

Шум шкідливий не тільки для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму знижують енергію до зростання, у них спостерігається надмірне (навіть повне, що призводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розташовані близько від джерела інтенсивного шуму (звуку).

Аналогічно діє шум на тварин. Від шуму реактивного літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, у пташиних гніздах дає тріщини шкарлупа яєць. Від коливань повітря, які утворюються звуками переносної радіоапаратури, не можуть піднятися у повітря жуки, джмелі та інші комахи. Від шуму знижуються надої молока у корів, приріст у вазі свиней, несучість курей.

8.1.3. Технічне та гігієнічне нормування шуму

Захист людини від шкідливого впливу шуму є однією з найважливіших соціально-економічних проблем сучасності, від вирішення якої залежить здоров’я працівників підприємств, установ, організацій, мешканців промислових центрів, міст тощо.

Основною метою боротьби з шумом є його повне усунення, а за неможливості цього – зниження інтенсивності шуму до допустимих меж, які визначені відповідними нормами.

При оцінці шуму і шумових характеристик джерел шуму важливе значення мають такі поняття, як імісія та емісія.

Імісія – це вплив шумів на людину, яка знаходиться в зоні дії джерела шуму. Вона оцінюється і вимірюється там, де знаходиться людина, на яку впливає шум. Оцінка імісії виконується, в першу чергу, для порівняння з нормами допустимого шуму.

Емісія – це випромінювання шуму в навколишнє середовище, вона характеризує безпосередньо джерело шуму.

Нормування шуму здійснюється санітарними й технічними нормами.

Санітарні норми встановлюють максимально допустимі значення (рівні) інтенсивності шуму з метою захисту людей від його шкідливого впливу. В основу санітарно-гігієнічного нормування шуму закладено запобігання виникненню функціональних розладів або захворювань, надмірного стомлення і зниження працездатності як при короткочасних, так і повторній дії несприятливих чинників виробничого середовища. Так за даними медиків дія шуму може спричиняти нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо.

Наближену дію шуму різних рівнів можна охарактеризувати наступним чином. Шум до 50 дБА, зазвичай, не викликає шкідливого впливу на людину в процесі її трудової діяльності. Шум з рівнем 50–60 дБА може викликати психологічний вплив, що проявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості реакції тощо. При рівні шуму 65–90 дБА можливий його фізіологічний вплив: стає частішим пульс, тиск крові підвищується, судини звужуються, що погіршує постачання органів кров’ю. Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може призвести до функціональних порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова чутливість, погіршується діяльність шлунку та кишечника, з’являється відчуття нудоти, головний біль, шум у вухах.

При рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється механічний вплив на органи слуху, що проявляється у порушенні зв’язків між окремими частинами внутрішнього вуха, можливий навіть розрив барабанної перетинки. Звукові хвилі, проникаючи через шкіру викликають механічні коливання тканин організму, внаслідок чого відбувається руйнування нервових клітин, розрив дрібних судин тощо.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот (октавна смуга частот – діапазон частот, у якому верхня гранична частота f_в вдвічі більша за нижню граничну частоту f_н), рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037–99, витяг з яких наведено в таблиці 8.2.

Допустимі рівні звуку на території житлових забудов наведені в таблиці 8.3.

Таблиця 8.2.