35. .Рівноважна модель «ін’єкції – вилучення» та її використання для обгрунтування фіскальної політики держави.

Модель «ін’єкції – вилучення» показує, в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення в формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Можливі такі варіанти цього співвідношення: 1) якщо вилучення з доходу в формі заощаджень > ніж інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть < ніж фактичний обсяг випуску. ( АЕ<У), Уф > ˉУ (рецесійний розрив). 2) якщо вилучення (S) < інвестиційні ін’єкції , то планові витрати > обсягу випуску (АЕ>У), а обсяг рівноважного > фактичного (інф.розрив) 3) якщо вилучення =ін’єкціям. ( S = Iпл. => AE = Y, _Yˉ = Yф.). . Рівноважний обсяг ВВП має місце, коли S = І запл. За більш високих рівнів ВВП (У1) S будуть перевищувати заплановані І (S > Іпл.), але врівноважуються із фактичними І за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарно-матеріальних запасах.

Фіскальна політика держави – особливий вид стабілізаційної політики, який полягає у свідомому маніпулюванні державним бюджетом в цілому, державними витратами і податками в цілях зміни реального обсягу виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією, стимулювання економічного росту.

Основними елементами фіскальної політики є доходи та видатки державного бюджету.

Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу.

За допомогою цієї моделі досягається рівноважний обсяг ВНП – це такий ВНП, який забезпечується в умовах коли плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Встановлюється рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.

Обсяг заощаджень залежить, згідно моделі, від обсягів виробництва Унд. Планові інвестиції є прерогативою держави і складають постійну суму Іп. Рівність обсягів заощадження і планових інвестицій і повинна досягти держава завдяки фіскальній політиці

36.Мультиплікатор автономних видатків.

Мультиплікатор автономних планових затрат – множник, який показує, у скільки разів приросте частка продукції в МаЕ в результаті приросту б-якого із ел-тів автономних планових затрат на певну величину.

ΔYч=MULT*ΔC

ΔYч=MULT*ΔI

ΔYч=MULT*ΔG

G↑, AE↑→AE1

Якщо MULT<2 – в економіці починаються коливання.

Якщо MULT>2 – економіка коливається і це може привести до екю вибуху і нестабільності. В закритій економіці без державних дій можна обчислити: MULT=1/MPS

В закритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t))

В відкритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t)+MPM), MPM – гранична схильність до імпортування.

∆У_НД = ∆І *MULT, MULT = ∆У_НД / ∆Ію Цей вираз можна відобразити у вигляді макроек-ної тотожності: У_НД = (I_a +C_a +G_a) + МРС * У_НД (1-t), (I_a +C_a +G_a) = У_НД [ 1- MPC (1-t)], якщо відбувається приріст будь-якого з елементів, то ∆ (I_a +C_a +G_a) = ∆У_НД [ 1- MPC (1-t)]

37.Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.

Економічний потенціал країни згадують, коли описують потенційний рівень ВНП

Потенційний ВНП – сукупний продукт, який може бути вироблений в країні в умовах повної зайнятості ресурсів (за природного рівня безробіття, рівня інфляції 3 % на рік та завантаження потужностей 80%).

Рівноважний рівень випуску продукції в країні повинен коливатися навколо цієї величини. Звісно, що реальний рівень випуску навряд чи буде дорівнювати потенційно можливому, але, тим не менш, держава повинна намагатися досягти цього рівня.

Це важливо тому що: збільшення обсягів випуску продукції призведе до зменшення частки постійних витрат в її вартості, отже, зробить цю продукцію дешевшою і більш конкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках. По-друге, досягнення мінімального рівня інфляції призведе до стабілізації грошового курсу. По-третє, зниження рівня безробіття допоможе досягти економічного процвітання в країні, збільшить обсяги національного багатства, покращить загальний рівень життя населення.

38. Рецесійний та інфляційний розрив в макроекономіці.

Інфляційний розрив – величина, на яку держава повинна стримувати(скорочувати) сукупний попит AE для того, щоб економіка прийшла до стану МаЕ рівноваги.

АЕ>Уч

*Фіскальна політика – стримування сукупного попиту шляхом маніпуляції державними витратами та ставкою оподаткування. - t↑, G↓, AE↓

* Монетарна політика – вплив на грошову масу: -облікова ставка(за якою Нацбанк дає кредити комерційним банкам) - ОС↓, кред.рес. ↑, S↑, І↓, АЕ↓.

- Норма резерву(обов’язкові резерви банків для негайної видачі вкладів) - R↑, грош.маса ↓, І↓, АЕ↓.

- Операції з цінними паперами –

Рецесійний розрив – величина, на яку держава повинна збільшити сукупний попит, щоб привести економіку у стан МаЕ рівноваги.

*Фіскальна політика – збільшення сукупного попиту шляхом маніпуляції державними витратами та ставкою оподаткування. - t↓, G↑, AE↑

* Монетарна політика – вплив на грошову масу: -облікова ставка(за якою Нацбанк дає кредити комерційним банкам) - ОС↑, кред.рес. ↓, S↓, І↑, АЕ↑.

- Норма резерву(обов’язкові резерви банків для негайної видачі вкладів) - R↓, грош.маса ↓, І↓, АЕ↓.

- Операції з цінними паперами –

ΔУч=ΔG*MULT=рецес.розрив*MULT