65. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.

Незважаючи на очевидність зв'язку інфляції зі зне¬ціненням грошей, сутність цього явища не знайшла однозначного трактування в економічній літературі.

Найчастіше її трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін.

Проте, ін¬фляцію не правомірно ототожнювати з простим підвищенням цін, це складніше соціально-економічне явище. Досить сказа¬ти, що інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фік¬сованих державою цінах. У цьому разі знецінюються в цілому гро¬шові доходи економічних суб'єктів через так звані «примусові» заощадження, оскільки вони не мають можливості витратити їх на купівлю дефіцитних товарів. Коли такі заощадження набува¬ють великих розмірів.

Об'єктивне з'ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її сутності, а також для розроб¬лення ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути спрямована насамперед на подолання причин інфляції.

Основними причинами інфляції є:1) грошова емісія, незабезпечена товарною масою;2) кредитна емісія;3) криза валютно-фінансової системи;4) зростання бюджетного дефіциту та державного боргу;5) мілітаризація економіки, оскільки вона є причиною збільшення видатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних та трудових ресурсів, а отже, вилучення їх із сфери виробництва споживчих товарів, збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості;6) державна монополія;7) монополізм підприємств;8) диспропорції в економіці;9) механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва);

10) інфляція цінової надбавки (підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті організаційної реструктуризації в економіці).

На практиці для виміру інфляції використовують індекс споживчих цін або дефлятор ВНП.

Показники інфляції необхідні для надання кількісної оцінки інфляційним процесам.

Згідно монетаристської концепції інфляція має вимірюватись надлишком грошей в обороті. На практиці такі обчислення складні, тому вимірювання інфляції зводиться до теорії зростання цін, тобто, визначенню основних видів індексів цін.[5]

Індекс цін (I) — це відношення ціни періоду t (Pt) до ціни базисного періоду (Pb), тобто:

При обчисленні індекса споживчих цін беруть до уваги не всі товари, а лише обрані до «споживчого кошику».

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до інедкса цін попереднього періода:

Формула Фішера на основі темпу інфляції дає можливість обчислити відношення між реальною та номінальною процентними ставками:

i = r + n,

де:

n — темп інфляції,

r — реальна процентна ставка,

i — номінальна процентна ставка

66. Види інфляції.

Відповідно до причин виникнення розрізняють:

1) інфляція попиту ( виникає внаслідок зростання сукупного попиту за умови, що фактичний обсяг ВНП близький до потенційного, а сукупний попит (AD) зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись урівноважити попит і пропозицію, зростають).

2) інфляція пропозиції (витрат)( зростання цін пов’язане із зростанням сукупних витрат у періоди високого рівня безробіття і надмірних витрат виробничих ресурсів).

Інфляція, що виникає при зміні пропозиції, тобто інфляція за монетарною концепцією, називається інфляцією витрат. Інфляція, що виникає при зміні попиту, називається інфляцією попиту. Адаптивні інфляційні очікування призводять до збільшення попиту. Таким чином, інфляція витрат посилюється інфляцією попиту.

Інфляція попиту виникає внаслідок підвищення цін господарськими агентами у відповідь на зростаючий попит.

Інфляція витрат виникає внаслідок підвищення цін господарськими агентами для покриття більш високих очікувань витрат.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення сукупним попитом існуючої пропозиції товарів та по­слуг.

Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості і повної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання попиту не супроводжується розширенням пропозиції, тому ціни зростають. Цю ситуацію можна дослідити на графіку

Види інфляції:

Природна інфляція (π*) складає 2-3% на рік та характерна для повної зайнятості ресурсів і потенційного обсягу виробництва ВНП.

П овзуча (повільна) інфляція - < 20% на рік;

галопуюча – 20-100% на рік;

гіперінфляція – 100-1000% на рік;

супергіперінфляція - > 1000% на рік.